Справа № 2-2276/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року                             м. Запоріжжя.

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики , в якому вказав, що 07 серпня 2007 року позивач надав позику ОСОБА_2 у розмірі 100 000 грн., які відповідач зобов’язався повернути 01 березня 2009 року, зазначений договір позики був укладений в усній формі, а 19 листопада 2008 року був оформлений приватним нотаріусом Корицьким О.Д. В зазначений строк відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань, позику не повернув, у зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 109 467 грн. 24 коп., шістдесят відсотків річних від простроченої суми позики у розмірі 60 000 грн., а також судові витрати.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду письмову заяву в якій просить справу розглядати за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з’явився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи завчасно повідомлявся, у встановленому законом порядку шляхом оголошення в пресі, у зв’язку з чим, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики ВМА № 500312, за яким відповідач отримав у борг 100 000 грн., та взяв на себе зобов'язання повернути суму боргу до 01.03.2009 року.

Згідно ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору позики позичальник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою позикодавця зобов’язаний сплатити суму позики з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 60 % річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, що підтверджується листами вимоги позивача, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій у розмірі 109 467 грн. 24 коп., з розрахунку 100 000 грн. * 101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 % * 100,9 % * 101,8 %.

Також підлягає стягненню 60 % річних від простроченої суми позики, яка складає 60 000 грн.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику - (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, у встановлений строк, відповідач зазначене зобов'язання не виконав.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 100 000 грн., з урахуванням індексу інфляції сума у розмірі  9 467 грн. 24 коп., 60 % річних від простроченої суми позики у розмірі  60 000 грн.

ОСОБА_1, як сторона на користь якої виноситься рішення суду, також має право в порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України на стягнення з відповідача понесених документально підтверджених витрат, зокрема витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., та судового збору у розмірі 1694 грн. 97 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 543, 553, 554, 610, 611, 1054, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 100 000 грн., з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9 467 грн. 24 коп., шістдесят відсотків річних від простроченої суми позики у розмірі 60 000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., судовий збір у розмірі 1694 грн. 97 коп., а всього стягнути суму у розмірі 171 282 грн. 21 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів  з дня отримання його копії.

Суддя                                                                 Ю.В.Геєць