2-4442/10р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого – судді Сарбей В.Л.,
при секретарі – Нетребі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницький про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 – 2009 роки, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2010 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на її користь не виплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 4106,31 грн.
Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року вона є дитиною війни та має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем в порушення вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в повному розмірі за вказаний нею період не виплачувалася.
Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку. В матеріалах справи наявна заява позивача про вирішення позову за її відсутності в зв’язку зі станом здоров’я та похилим віком . За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності в судовому засіданні позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. До суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи по суті за її відсутності, а також письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, вважаючи позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими і посилаючись на те, що пенсія позивачу виплачується у повній відповідності до закону та підзаконних нормативно-правових актів. Просить відмовити в позові, оскільки бюджетних асигнувань на виплату допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідачеві у відповідний період не перераховувалось.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що, відповідно до тимчасової довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 30.03.10 року № 170, наявної в матеріалах справи, позивач є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивач має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася з 1 січня 2007 року по 31 березня 2010 року .
Зазначена норма Закону діє з 01.01.2006 року згідно з п.1 прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV. Дійсно, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і цю норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року, і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.
Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.
Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України» та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України» (абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.
Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, як зазначив Європейськй суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Качко проти України» (заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницький здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в ідповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року з урахуванням виплачених сум .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заяву на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: