Справа № 2-а-455/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 березня 2010 року                                 м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді                             Куракової В.В.

при секретарі                                   Тумарової К.К.

за участю  п озивача                             ОСОБА_2

представника відповідача – ст. інспектора ВДАІ м. Тореза     Сороки О.М.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції  Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення АН № 331721 від 4 січня 2010 р., -

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказав, що постановою в справі про адміністративне правопорушення АН № 331721 від 4 січня 2010 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, а саме: 4 січня 2010 року о 15 годині 27 хвилин рухаючись на автомобілі ВАЗ-21110, державний номерний знак НОМЕР_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу,  він не дав дорогу пішоходу, який знаходився на пішохідному переході, чим допустив порушення п.18.1 Правил Дорожнього Руху, та було накладено штраф в розмірі 255 грн.

 Позивач вважає постанову винесеною незаконно, оскільки пішохід знаходився на пішохідному переході далеко від його автомобілю. Просить визнати протиправною та скасувати  постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

 У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 в повному обсязі підтримав вищевикладені позовні вимоги, пояснив, що пішохід дійсно знаходився на пішохідному переході, але далеко від автомобілю, яким він керував, вони не заважали один одному. Підтвердив, що на відеозапису, зробленому за допомогою пристрою «Визир», який сторонами було огляну під час попереднього розгляду справи,  дійсно відображено автомобіль під його керуванням та на даному запису видно пішохода, який знаходився на пішохідному переході. Підтвердив, що йому відомо про те, що на місці скоєння ним правопорушення дійсно розташовано пішохідний перехід, який позначено відповідними дорожніми знаками. Просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні представник відповідача Сорока О.М. позов не визнав, проти задоволення позовних вимог категорично заперечив в повному обсязі, з наступних підстав: позивач, керуючи автомобілем ВАЗ 21110 номерний знак НОМЕР_1, діючи всупереч вимогам п. 18.1 ПДР України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не дав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину по цьому пішохідному переходу. Скоєння позивачем вказаного адміністративного правопорушення зафіксовано відеозаписом, здійсненим приладом «Визир», вказаний прилад було застосовано уповноваженим належним чином співробітником ДАЇ.  Тому обставини, наведені позивачем як підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними, скасування винесеної ним постанови про адміністративне правопорушення.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

            Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 4 січня 2010 року  серії АН № 331721 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1     ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді  накладення штрафу у розмірі 255 грн..

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення   встановлено, що порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, проїзду   пішохідних переходів,  ненадання  переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних  переходах,  а  так  само  порушення  встановленої  для транспортних  засобів  заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за  собою  накладення  штрафу  від   п'ятнадцяти   до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином відповідачем до позивача було застосовано мінімальний розмір  штрафу, передбаченого санкцією вказаної статті КУпАП.

    Підставою для прийняття наведеної постанови послужило вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке полягало у порушенні вимог п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, а саме: 04.01.2010 р., о 15 год. 27 хв. ОСОБА_2,  керуючи автомобілем ВАЗ 21110 державний номерний знак НОМЕР_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не дав дорогу пішоходу, який знаходився на пішохідному переході.

              Про вчинене правопорушення було складено протокол про адміністративне правопорушення  серії АН № 247503 від 04.01.2010 р.

            Пунктом 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України  від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що водій   транспортного   засобу,   що   наближається  до нерегульованого  пішохідного  переходу,   на   якому   перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам,  для яких може бути створена  перешкода чи небезпека.

            З матеріалів справи вбачається, що факт не надання позивачем дороги пішоходу, який знаходиться на пішохідному переході підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом факту скоєння позивачем правопорушення, всіма матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні. Позивач належними доказами не спростував встановлене правопорушення.

            Суд критично ставиться до заперечень позивача з посиланням на ті обставини, що він дійсно не надав дороги пішоходу, але вони не заважали один одному, оскільки пішохід знаходився далеко від його автомобілю та переходив дорогу по діагоналі.

Статтею 254  Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України,  ч. 1 ст. 122,  ч. 2 ст. 283, ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

  ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення АН № 331721 від 4 січня 2010 р. -  відмовити в повному обсязі.

Постанова винесена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 березня 2010 року.

Повний текст постанови буде виготовлений  31 березня 2010 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя                                         В.В. Куракова