Справа № 2-а-2/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року                                                  м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді                                 Куракової В.В.

при секретарі                                     Анцибор І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату  доплати до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку, необхідного для звернення з адміністративним позовом, визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по дату розгляду справи судом, зобов’язання відповідача щомісяця проводити позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни,  в якому зазначено, що має статус «дитина війни» та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку повинен нараховувати та виплачувати відповідач. Просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за вказаний період та щомісячно проводити нарахування і виплату вказаної доплати.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно з вимогами ст. 100 КАС України судам надано право стороні, яка пропустила строк на звернення до суду відновити пропущений строк у разі, якщо причини пропуску строку були поважними.

Позивач є людиною похилого віку, має захворювання.  Враховуючи наведене, суд вважає за можливе поновити пропущений позивачем строк для звернення до адміністративного суду.

    Позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Торезі як отримувач пенсії за віком, має статус «дитина війни».

    Відповідно до ст. 1 розділу IV Прикінцеві  положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- IV від 18.11.2004 року, цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, що передбачено абз.  2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XI від 15.07.1999 року.

    Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону до осіб, які втратили працездатність, відносяться непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

    Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Частинами 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що до числа основних державних соціальних  гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги    про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2006 рік, суд вважає наступне.

З 01.01.2006 року по 21.03.2006 року включно дія ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і відповідно бездіяльність відповідача щодо  не нарахування та не виплати позивачу підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Починаючи з 22.03.2006 р. згідно статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235 – IV, встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.  

З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені позовних вимог за 2006 рік.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачеві пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, суд виходить з наступного.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
    Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, як такі, що визнано неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.  Так, згідно п. 3 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України  положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, в період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно дія ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена чинною на той час редакцією п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

    Таким чином, позовні вимоги за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, а саме: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги    про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2008 рік, суд вважає наступне.

Відповідно до нової редакції статті 6 вищезазначеного Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Пунктом 6 наведеного Рішення визначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційним.

    В зв’язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Отже позовні вимоги за 2008 рік підлягають частковому задоволенню. Суд вважає, що бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нездійснення належних виплат за період з 22 травня   по 31 грудня   2008   року є протиправною, оскільки не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

    Що стосується позовних вимог    про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за 2009 рік, суд зазначає наступне.

    Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 р., чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне  утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Закон України від 26.12.2008 р. «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не містить відомостей про зупинення дії ст. 6 вищевказаного закону на 2009 рік.

    Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. В абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Суд вважає, що бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нездійснення належних виплат за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року є протиправною, оскільки не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому позовні вимоги за 2009 рік підлягають задоволенню.

    Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача щомісяця проводити позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни, суд вважає необхідним в цій частині відмовити в задоволенні, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату доплати до пенсії позивачу, як дитині війни є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

    Вищенаведене стосується і позовних вимог в частині оскаржуваного періоду, а саме, що позивач просить зобов’язати відповідача здійснити йому виплату доплати до пенсії як дитині війни до дати постановлення рішення судом.        

    Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу IV  Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195- IV від 18.11.2004 року, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 1,  абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»,  ст.ст. 9, 11, 14, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

        ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нездійснення ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області здійснити ОСОБА_2 виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Присудити за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Донецького апеляційного адміністративного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                 В.В. Куракова