Справа №  2-826/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

1 квітня 2010 року                                         м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді                             Куракової В.В.

При секретарі                                 Тумарової К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги фактичним припиненням сімейних відносин і неможливістю збереження сім’ї.

Згідно позовної заяви позивачка перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з              15 січня 2005 року, шлюб зареєстрований виконкомом Пелагіївської селищної ради м. Тореза Донецької області, актовий запис №3. Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачкою. Спору про розподіл майна та місце мешкання дитини сторони не мають. Фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені з серпня 2008 року, після чого не відновлялись. Причинами припинення шлюбних відносин позивачка зазначає те, що в період подружнього життя між ними часто виникали сварки, у них відсутнє порозуміння, між ними склалися неприязнені відношення. Позивачка прийшла до переконання, що подальше збереження сім’ї стало неможливим. Шлюб розриває вперше.

Позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем,  поклавши на нього витрати, пов’язані з реєстрацією розірвання шлюбу.

Позивачка ОСОБА_2, сповіщена належним чином та завчасно про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула. Надала суду письмову заяву, якою підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються, в заяві категорично заперечила проти надання строку на примирення з відповідачем,  просить розглянути справу у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надав суду письмову заяву, згідно якої визнає позов в повному обсязі, просить розглянути справу у його відсутність. Категорично заперечив проти надання строку на примирення з позивачкою.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і прийняте судом.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених  позовних вимог,  встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 15 січня 2005 року, про що у виконкомі Пелагіївської селищної ради м. Тореза Донецької області, зроблено актовий запис          №3. Від шлюбу вони  мають неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_4,              ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою. Для кожного з подружжя цей шлюб перший.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України  шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, згідно припису статті 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При цьому суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2 та                  ОСОБА_3 з серпня 2008 року припинили шлюбні відносини, не проживають однією сім’єю і не пов’язані спільним побутом. За цей час подружжя не здійснили дій щодо збереження сімейних стосунків, між ними встановились неприязнені взаємовідносини. Конфліктна ситуація між ними негативно впливає на розвиток і виховання неповнолітньої дитини, яка проживає разом з матір`ю.  Суд вважає, що за таких обставин надання подружжю строку для примирення у даному випадку суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, приймаючи до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов висновку, що подальше життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та збереження їх сім’ї неможливе і суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, заява відповідає дійсній волі подружжя, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Враховуючи, що спільна дитина сторін мешкає разом з відповідачкою, витрати пов’язані з реєстрацією розірвання шлюбу у сумі 17 гривень слід покласти на відповідача, звільнивши позивачку від їх сплати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України,      110-112 Сімейного кодексу України,–

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – задовольнити в повному обсязі.

Шлюб, зареєстрований 15 січня 2005 року виконкомом Пелагіївської селищної ради               м. Тореза Донецької області, актовий запис №3, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3,               ІНФОРМАЦІЯ_3, – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 при реєстрації розірвання шлюбу державне мито у розмірі 17 (сімнадцять) гривень, ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Суддя                                         В.В. Куракова