Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-4816/ 2010 Головуючий у 1 інстанції – Бевз О.Ю..
Категорія - 57 Доповідач - Черниш Т. В.
У Х В А Л А
Іменем України
27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Кривохижі В. І.
суддів - Голованя А. М.
Черниш Т. В.
при секретарі - Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року і
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і компенсації за порушення строку її виплати.
Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і компенсацію за порушення строку її виплати.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд визнав дії управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними, і зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та різниці, яка була виплачена у цей період, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду про зобов’язання здійснити позивачці перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Позивачкою постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У період з 2007 по 2009 роки управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене, суд обгрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 зазначені кошти за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними і на 2009 рік, оскільки її зміст не змінювався та розмір підвищення не коригувався, дія закону зупинена не була.
Не ґрунтуються на законі і вимоги позову про нарахування компенсації за порушення строку виплати підвищення до пенсії, оскільки статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв’язку з порушенням строки їх виплати» передбачена компенсація громадянам втрати частини доходів (зокрема, пенсії), які нараховані, але не виплачені.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Наведене свідчить, що компенсація виплачується в разі несвоєчасної виплати нарахованої суми пенсії, тоді як позивачці підвищення до пенсії не нараховувалося.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду посилається на те, що розмір підвищення до пенсії дітям війни не може бути визначений виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
З такими доводами не можна погодитися, зважаючи на те, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Також не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови у позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Постанова суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді