Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22-3791                  Головуючий у першій інстанції  Дьомич Л.М.

Категорія   27                        Доповідач  Черниш Т.В.

                                                 У  Х  В  А  Л  А

                                 І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                головуючого – Кривохижі В.І.,

                                            суддів   Голованя А.М.,

                                                          Черниш Т.В.,

                                  при секретарі Салабай М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Россель», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010року,

                                         в с т а н о в и л а :

14 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивував тим, що 26 червня 2007 року між ним та ПАТ   КБ «Приватбанк» (далі-Банк) було укладено договір поруки, за умовами якого він зобов’язався відповідати перед  Банком у повному обсязі за виконання ТОВ «Россель» зобов’язань за кредитним договором від 26 червня 2007р. у розмірі наданого кредиту 2520000 грн. зі сплатою 15,6 % річних.

31 грудня 2008р. між ним, позивачем, та Банком була укладена додаткова угода до договору поруки, якою викладено в новій редакції п.1, за змістом якого він поручався за зобов’язання Боржника за кредитним договором від 26 червня 2007р. повернути кредит у визначений п.А.3 строк, сплачувати за його користування 24,10 % річних в дату сплати процентів, а у випадку порушення строків повернення кредиту-53% річних в дату сплати процентів, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки в порядку та строки, зазначені в кредитному договорі від 26 червня 2007р.

При ознайомленні зі змістом позовних вимог ПАТ АК «Приватбанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту від 26 червня 2007р., пред’явлених в тому числі і до нього як поручителя, виявив, що між Банком та ТОВ «Россель»  4 липня 2007р.  укладалась додаткова угода до кредитного договору, якою змінено строки виплати кредиту, а додаткова угода від 26 грудня 2008р. містила  змінені та додаткові в порівнянні з первинним кредитним договором умови та зобов’язання позичальника.

 Посилаючись на те, що внесення змін та доповнень у кредитний договір, якими обсяг відповідальності його як поручителя збільшився, відбулося без  його згоди,  позивач просив визнати припиненими договір поруки від 26 червня 2007р. та додаткову угоду від 31 грудня 2008р.

Рішенням Кіровського районного суду від 6 квітня 2010 року позов  в частині визнання припиненим договору поруки №71 від 26 червня 2007 року зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31 грудня 2008 року, укладеними між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», задоволено. В позові ОСОБА_3 до ТОВ «Россель», ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення  і відмову у задоволенні позову ухваленням нового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, ч.1 ст. 559 ЦК, невідповідність покладених в основу висновків фактичним обставинам справи та доказам.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача повністю підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача ці доводи заперечував. Інші особи, які брали участь у справі, до суду не з’явились, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 26 червня 2007 року між  ЗАТ КБ «Приватбанк», найменування якого в подальшому змінено та ПАТ КБ «Приватбанк», та ТОВ «Россель» укладений  кредитний договір №71  про відновлювальну кредитну лінію (далі за текстом-кредитний договір) на суму 2520000 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 липня 2012 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15,6 % річних (а.с. 13-22).

 На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Банк 26 червня 2007року уклав з позивачем договір поруки №71/1, згідно з умовами якого той взяв на себе обов’язок солідарно відповідати за виконання позичальником -ТОВ «Россель» зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірах та випадках, передбачених умовами кредитного договору, відшкодування збитків(а.с.32-33).

4 липня 2007р. Банком та ТОВ «Россель» укладено  додаткову угоду до кредитного договору, якою змінено графік погашення кредиту: з 25 липня 2010 р. до 25 червня 2012р.(а.с.22),  і 31 грудня 2008 року –додаткову угоду, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом до  24,10%, а за порушення будь-якого грошового зобов’язання - до 53%, внесені додаткові умови та деякі зміни до умов договору від 26 червня 2007р.(а.с.23-31).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції  вважав встановленим, що за зазначеними додатковими угодами до кредитного договору №71 відбулася зміна основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Покладений в основу рішення висновок відповідає матеріалам справи, обставинам, в достатній мірі з’ясованих  судом, ґрунтується на доказах, яким дана належна юридична оцінка.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав  безспірних доказів про  те, що зміни до кредитного договору №71 були належним чином узгоджені з ОСОБА_3 як поручителем.

Зокрема, додаткової угоди  до договору поруки у зв’язку з укладенням 4 липня 2007р. додаткової угоди до кредитного договору з поручителем не укладалось. Між тим, зміна графіку погашення кредиту (з 25 липня 2010р. до 25 червня 2012р.) потягла збільшення розміру відсотків за його користування ТОВ «Россель» з червня 2007р., а, відповідно, збільшення обсягу відповідальності поручителя.  Доказів на спростування доводів ОСОБА_3 про збільшення на 867462 грн. загальної суми процентів за новими умовами кредитного договору відповідач не надав. Заяву ОСОБА_3 від 3 липня 2007р., на яку посилались представники Банку, позивач подавав як засновник ТОВ «Россель», однак таке його право не передбачене Статутом  товариства.

 Крім того, укладаючи 31 грудня 2008р. з Банком додаткову угоду до договору поруки, ОСОБА_3 поручився за виконання ТОВ «Россель» умов кредитного договору щодо збільшення  процентної ставки за користування кредитом. Даних про відповідальність поручителя за невиконання інших зобов’язань боржника, передбачених додатковою угодою від 31 грудня 2008р. до кредитного договору, як і про ознайомлення з його умовами, в тому числі і щодо зміни графіку погашення кредиту, додаткова угода до договору поруки не містить(а.с.35).

Між тим, до зазначеної додаткової угоди до кредитного договору включено п.5.8, яким передбачено додатковий штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань позичальника більш як на 30 днів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, з якою Банк звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з позичальника та поручителів, в тому числі і ОСОБА_3, заборгованості по кредиту в сумі 2761778,38 грн. та 175188,92грн. штрафу, Банк мотивував свої вимоги в тому числі і умовами п. 5.8 кредитного договору(а.с.35-39).

 За таких обставин суд  дійшов до правильного висновку про наявність передбачених ч. 1 ст.559 ЦК України підстав для припинення поруки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи такого висновку не спростовують.

Застосований судом спосіб захисту цивільних прав позивача відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу та вимогам ст. 3 ЦПК.

Посилання відповідача на те, що зміна одного з зобов’язань( в рамках загального зобов’язання), що випливає з кредитного договору, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, припиняє поруку одного конкретного зобов’язання, а не щодо всіх зобов’язань в цілому, не ґрунтується на законі, оскільки, як випливає з ч. 1 ст. 559 ЦК України, у разі зміни основного зобов’язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди, поручитель не залишається зобов’язаним навіть на початкових умовах.

Разом з тим, враховуючи, що до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов’язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, викладення в додатковій угоді до кредитного договору від 31 грудня 2008р.  в новій редакції п.5.1, на що послався суд в рішенні, не свідчить про  збільшення відповідальності поручителя ОСОБА_3, оскільки не містить даних про збільшення розміру пені за порушення позичальником грошових зобов’язань до 53% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно п. А-7 цієї угоди до 53%  річних від суми залишку непогашеної заборгованості збільшена процентна ставка за порушення позичальником будь-якого з грошових зобов’язань,  що узгоджено з поручителем при укладенні з ним додаткової угоди до договору поруки. Розмір пені в п.А-7 взагалі відсутній.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлене правильне по суті рішення, передбачені ст.ст. 309, 311 ЦПК підстави для його скасування з викладених в апеляційній скарзі мотивів не встановлені.

Рішення в частині відмови в позові до ТОВ «Россель» та ОСОБА_4 фактично не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                    У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий    

Судді