Справа № 2-703

                                                                                                                                                      2010 р.

         Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

  25 червня 2010 р.                                                                             м.Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:

               головуючого - судді -        Потятинник Ю.Р.

                            при секретарі -                   Маланчук С.Г.

                           за участю позивача -           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі про визнання протиправною бездіяльність та стягнення недоплаченої соціальної допомоги, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду   з позовом,  який мотивує тим,  що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй з 01.01.2006р. повинна була виплачуватися щомісячно соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась у розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком,  тобто,  в неповному обсязі.

Відповідач всупереч вимогам чинного законодавства  не  здійснює перерахунок та в повному обсязі виплату належної їй пенсії та соціальної допомоги, яка повинна бути нарахована у відповідності до закону.

Розмір щомісячної соціальної допомоги,  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.» в 2006р. прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність становить: з 01.01.- 350 грн.; з 01.04. -359 грн., з 01.10.- 366 грн..

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в 2007р. прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність становить: з 01.01.- 380 грн.; з 01.04. -406 грн., з 01.10.- 411 грн..

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р.» прожитковий мінімум становить: з 01.01.- 470 грн.; з 01.04. -481 грн., з 01.07. – 482 грн., з 01.10.- 498 грн..

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009р.» у 2009р. прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення,  в розмірах,  що діяли у грудні 2008р., тобто в 2009р. прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  становить 498 грн..

Таким чином, заборгованість по виплатах щомісячної соціальної державної допомоги є такою: за 2007р. – 1442, 70 грн., за 2008р.- 1158, 60 грн.,  за січень-грудень 2009р.- 1792, 80 грн., за січень, лютий, березень,  квітень 2010р.- 834 грн.,  а всього: 5228,10 грн.

Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі щодо виплати недоплаченої соціальної державної допомоги в розмірі.  Передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену,  як дитині війни, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за період з 01.01.2007р. по 01.05.2010р. в розмірі  5228, 10 грн. та зобов’язати відповідача надалі, починаючи з 01.05.2010р. нараховувати та виплачувати щомісячну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач подав письмове заперечення, зазначає, що Законом України «Про державний бюджет на 2006 р.» та «Про державний бюджет на 2007 р.» було зупинено на 2006 р. та 2007 р. дію п.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому вимоги позивача за цей період є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Законом України «Про державний бюджет на 2008 р.» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де було передбачено, що підвищення пенсії дітям війни виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, представник Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі просить суд застосувати позовну давність, позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченнях. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов  підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Спірні правовідносини, які склалися між позивачем та Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення №737 від 31.01.2006р. Снятинської районної державної адміністрації, яка підтверджує наявність у неї статусу «діти війни». Позивачка є пенсіонером за віком, ветераном праці, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області. Цей статус позивачки відповідачем не заперечено, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 09.05.1939 по 02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня  2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.

    Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235 (далі Закон №3235) згідно п.17 ст.77 положення згаданої норми було зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367 п.17 ст.77 Закону №3235 виключено, а ст.110 викладено в новій редакції та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені  ст. 6 Закону  №2195,  запроваджуються з 1 січня 2006 року  поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Судом встановлено, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» звужують права позивача передбачені ст.6 Законом №2195 в частині підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак Конституційним Судом України Рішення про визнання зазначеного закону неконституційним - не приймалось.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону №2195, з урахуванням статті 111 цього закону в якій встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії вiдповiдно до статті 6 Закону №2195, виплачується особам, які є iнвалiдами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмiрi 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункту 12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6  Закону №2195, з урахуванням  ст.111 цього закону. У відповідності до цього Рішення ст.6 Закону №2195 про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що визнані неконституційними.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон  №107- VІ ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон  №107- VІ, зокрема пункт 41 розділу ІІ.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально- суспiльнi потреби, розмір i цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Виходячи з цього відповідач, починаючи з 09 липня  2007 року, зобов’язаний був здійснити позивачці перерахунок доплат до пенсії як дитині війни на 30%  мінімальної пенсії за віком та виплачувати щомісячно таку доплату до пенсії.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму в період з 2006 по 2008 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ч.1 ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235 від 20 грудня 2005 року прожитковий мінімум з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.; згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006, яка змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.; згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року – 470 грн., з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня 498 грн. за 2009р., з 1 листопада 2009р. – 573грн.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачці, як дитині війни, неправомірно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховувалась надбавка до пенсії   у розмірі 123,02 грн. щомісячно (410,06 грн. х 30% = 123,02 грн.) з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 124,53 грн. щомісячно (415,11 грн. х 30 % = 124,53 грн.), з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року 96,2 грн. щомісячно (481 грн. х 30% - 481 грн. х 10% = 96,2 грн.) з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року 96,4 грн. щомісячно (482 грн. х 30% - 482 грн. х 10% = 96,4 грн.), з 01 жовтня 2008 року по 01 листопада 2009 року 99,6 грн. щомісячно (498 грн. х 30% - 498 грн. х 10% = 99,6 грн.), з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року 114,6 грн. щомісячно (573 грн. х 30% - 573 грн. х 10% = 114,6 грн.) - чим порушено її конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За ст.257 ЦК України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється трирічний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Представник відповідача просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин. Позивачка звернулась до суду 01  червня 2010 року,. Позивачкою не викладено обставин для визнання причин пропущення строку звернення до суду поважними, а її юридична необізнаність, вік, стан здоров’я, матеріальне становище  не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення закону залежить виключно від бажання особи. І тому суд погоджується з відповідачем про пропущення строку звернення позивачки до суду, щодо вимог виплати у 2006 році та частково у 2007 році. Таким чином суд вважає, що позивачкою пропущений строк на звернення до суду з позовом починаючи з 01 січня 2006 року по 26 березня 2007 року.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки базуються на законі, обґрунтовані і доведені в судовому засіданні, і тому слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати недоплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому  Законом України «Про соціальний захист дітей війни », зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену,  яки дитині війни,  щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01  травня 2010 року включно, зобов’язати відповідача надалі, починаючи з 01.05.2010р. нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії в розмірі, передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 209, 212-215 218 ЦПК України, -

                                                                          РІШИВ:

Позов задоволити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_1   недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1   недоплачену їй, як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області надалі, починаючи з 01.05.2010р. нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 надбавку до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Івано-Франківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його  проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги   протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження  через Снятинський  райсуд.  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського райсуду                                                     Ю.Р.Потятинник