Справа № 2-312/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року                                                       м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування.

У позові зазначила, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Фактично у спірній квартирі позивач проживає до теперішнього часу, іншого житла не має. В травні 2009 року позивач звернулася до ЖЕД, до якої належить будинок спірної квартири, та дізналася, що вона не є власницею спірної квартири, так як право власності на квартиру перереєстровано з неї на її доньку ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 28 серпня 2004 року, на підставі якого позивач нібито подарувала належну квартиру доньці ОСОБА_2

Посилаючись на те, що зазначений договір дарування вона не підписувала, у нотаріальній конторі ніколи не була, позивач просить визнати недійсним договір дарування від 28 серпня 2004 року посвідчений шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 4-1102.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позові, просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В подальшому позивач просила розглядати справу за відсутності її представника.

В судовому засіданні представники відповідача, позов не визнали, посилаючись на безпідставність позовних вимог, пояснили, що позивач особисто була присутня у нотаріуса та самостійно підписала оспорюваний договір.

В судовому засіданні нотаріус шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, яка посвідчила спірний договір дарування, пояснила, що оспорюваний договір дарування посвідчено нею відповідно до вимог діючого законодавства України, нотаріусу були надані дарувальником всі правовстановлюючі документи на квартиру, перевірено відсутність заборони на відчуження квартири, перевірено дієздатність дарувальника, роз’яснено наслідки вчинення правочину, дарувальниця особисто підписала договір в її присутності.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, з таких підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ст.215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачем ставиться питання про визнання недійсним оспорюваного договору дарування з підстав його невідповідності вимогам закону, оскільки позивач не підписувала оспорюваний договір.

Судом встановлено, що 28 серпня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, уклали договір, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 спірну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 52).

Відповідно до оскаржуваного договору договір підписано сторонами у присутності нотаріуса ОСОБА_3, особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири перевірено.

Крім того, на підтвердження права власності на квартиру ОСОБА_1 надала до нотаріальної контори витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1, виданий Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 20 серпня 2004 року за її заявою.

Із пояснень третьої особи – нотаріуса ОСОБА_3, яка посвідчила спірну угоду, вбачається, що при посвідченні договору дарування вона особисто спілкувалася з ОСОБА_1, роз’яснила їй наслідки укладення такого договору, дарувальниця надала до нотаріальної контори всі необхідні документи та особисто підписала договір в її присутності.

В судовому засіданні за клопотанням позивача судом була призначена судова почеркознавча експертиза для вирішення питання, чи вчинено підпис ОСОБА_1 чи іншою особою у тексті договору дарування від 28 серпня 2004 року, який посвідчений державним нотаріусом шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий номер 4-1102, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку експерта від 16 червня 2010 року № 61/хл підпис в графі «дарувальник» в договорі дарування від 28 серпня 2004 року, який посвідчений державним нотаріусом шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, реєстровий номер 4-1102, за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, виконана самою ОСОБА_1 (а.с. 90-94).

Зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи є повним, ясним, сторонами не оспорювався, тому приймається судом до уваги при ухваленні рішення по справі.

Суд вважає доведеним, що оспорюваний договір дарування дійсно був підписаний ОСОБА_1 особисто.

Пояснення свідка ОСОБА_1 про те, що позивачка не укладала оспорюваного договору дарування, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються фактичними обставинами справи та зібраним по справі доказами.

За таких обставин, суд вважає, що в межах заявлених позовних вимог необхідно відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215, 216, 219, 719 ЦК  України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа шоста Запорізька державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

              Суддя                                                                                                        Ю.В.Геєць