Справа № 2-а-971/10

                                                                    П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 травня  2010 року                                                                                                                  м. Олевськ

            Суддя Олевського районного суду Житомирської області  Ковальчук М.В. розглянувши  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання  неправомірними дій відповідача щодо невиплати належної щомісячної  державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку та стягнення належних виплат,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати  їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж це визначено  Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  та стягнути з відповідача на її користь заборгованість по  недоплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  в розмірі 4027  грн. за період з 01 січня  по 31 грудня   2009 року, оскільки вона має на утриманні малолітню дитину, перебуває на обліку у відповідача, де отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  і має право на зазначені пільги.

          Позивачка в судове засідання не з’явилася, але від неї  надійшла заява , згідно якої вона просить  справу розглянути без  її участі , позовну заяву  підтримує повністю.

    Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про  розгляд справи без їх  участі.      

Дослідивши матеріали справи,  вважаю, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, що стверджується  паспортом позивачки, свідоцтвом про народження дитини, довідкою відповідача, довідкою з місця роботи позивачки.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно Порядку призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13, призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

Потрібно зазначити, що в 2009 році  застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особам   допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років   повинна була виплачуватись відповідно до ст.43 зазначеного Закону, тобто не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, оскільки  обмеження дії ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими  народженням та похованням" не встановлювались, але  позивачка в 2009 році  продовжувала отримувати  допомогу з врахуванням обмежень, тобто в розмірі 144,10 грн. щомісячно.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими  народженням та похованням"  та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку   у її праві на отримання допомоги  по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку в розмірі, зазначеному в ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими  народженням та похованням", чим порушив її право на соціальний захист .    

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання  зазначеної допомоги  як особа, яка  перебуває на обліку у відповідача  та отримує допомогу по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 зазначена допомога  призначається і виплачується органами праці  та соціального захисту населення.

З огляду на те, що  зазначеним Порядком,  функції щодо призначення та виплати відповідної допомоги  віднесено до компетенції органів праці  та соціального захисту населення, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної  допомоги , а також стягувати вказані  суми.

    Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що позивачка звернулася з зазначеним позовом до суду 04 лютого 2010 року, а відповідач УПСЗН  Олевської райдержадміністрації Житомирської області не наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України , тому вважаю , що позивачкою строк звернення з позовом до суду не пропущений.

Враховуючи наведене,   вважаю  за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки та зобов'язати відповідача  провести перерахунок та виплату позивачці   допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими  народженням та похованням" ,  починаючи  з 01  січня  2009  року .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, Законом України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 11 січня 2007 року, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,        

П О С Т А Н О В И В:

       Позов ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання  неправомірними дій відповідача щодо невиплати належної щомісячної  державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку та стягнення належних виплат – задовольнити частково.

             Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо виплати  ОСОБА_1   щомісячної допомоги по догляду за дитиною  до досягнення нею трирічного віку не у відповідності із ст. 43 Закону  України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" – неправомірними.

  Зобов’язати  управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1   допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  відповідно до  ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням",  встановивши її на рівні  прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести  років , щомісячно, починаючи   з 01 січня  2009  року .

               Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з розрахункового рахунку 35413056002310 код 03192610 МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 3,40  грн. на користь держави.

ОСОБА_1   звільнена від сплати державного мита   відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”.

 В решті позову ОСОБА_1  в частині стягнення  заборгованості  по  недоплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  в розмірі 4027  грн. відмовити за безпідставністю.

            Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана  до  апеляційного  суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя :