Справа № 2-а-937/10

                                                                    П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10  червня  2010 року                                                                                                       м. Олевськ

             Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого–судді             Ковальчука М.В.

                        з участю секретаря             Дворак        Г.П.    

                       представника відповідача Осипчук М.В.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за адміністративним позовом  ОСОБА_3  до  управління Пенсійного фонду   України в Олевському районі  Житомирської області про встановлення доплати до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:  

Враховуючи складність справи, суд вважає, складення постанови у повному обсязі відкласти на п'ять днів.

Керуючись ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, ст.ст.  10, 11, 71, 86, 99, 159, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

      Позов ОСОБА_3  до  управління Пенсійного Фонду   України в Олевському районі Житомирської області про встановлення доплати до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.

Визнати дії Управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області щодо невиплати  ОСОБА_3  щомісячної державної доплати до пенсії як дитині  війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  -  незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі   Житомирської області  провести нарахування та виплату ОСОБА_3   недоплаченої щомісячної державної доплати до пенсії як дитині  війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, починаючи з 01 лютого 2009  року.

 В решті позовних вимог ОСОБА_3    відмовити за безпідставністю.

З постановою в повному обсязі сторони можуть ознайомитись 14 червня 2010 року.

Управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області звільнити   від сплати державного мита на підставі   п. 34  ч. 1 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».    

           Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана  до  апеляційного  суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                      

     Справа № 2-а-937/10

                                                                    П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

10  червня  2010 року                                                                                                       м. Олевськ

             Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого–судді             Ковальчука М.В.

                       з участю секретаря             Дворак         Г.П.    

                       представника відповідача Осипчук М.В.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за адміністративним позовом  ОСОБА_3  до  управління Пенсійного Фонду   України в Олевському районі Житомирської області про встановлення доплати до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними рішення управління Пенсійного Фонду   України в Олевському районі Житомирської області про  відмову у проведенні доплати до пенсії як дитині війни та зобов’язати  відповідача нарахувати та провести позивачці доплату до пенсії , як дитині війни у розмірі 30  % мінімальної пенсії за віком , починаючи з серпня 2007 року. Позовні вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей  війни"  повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, починаючи з  2007 року по даний час  дана доплата виплачувалась в неповному розмірі.

          Позивачка в судове засідання не з’явилася, але від неї  надійшла заява , згідно якої вона просить  справу розглянути без  її участі , позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача управління Пенсійного Фонду   України в Олевському районі проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та притягнути в якості співвідповідачів Державне казначейство України та Кабінет Міністрів України, як розпорядників бюджетних коштів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3   є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням. 

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте Законами України “Про Державний бюджет  України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було обмежено. Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувались в меншому, ніж визначено Законом розмірі, і лише інвалідам.

За рішеннями Конституційного Суду України, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними, від 09.07. 2007 року № 6-рп2007  та від 22.05.2008 року за №10-рп2008,  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), положення  п.12 ст.71 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, якою зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та аналогічні положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”.

 Відповідно до пунктів 5,6 резолютивної частини вказаних рішень Конституційного суду, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

 Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного Суду України УПФ України в Олевському районі вказана надбавка позивачці не виплачувалась і не виплачується на даний час,  заява позивачки з цього питання УПФ України в Олевському  районі  залишена без задоволення.

Невиконання державою ( в особі Пенсійного Фонду, на який покладено проведення виплат за аналогією з положеннями Закону України “Про Державний  бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 року за №107-У1) своїх соціальних зобов”язань щодо окремих громадян ставить їх у не рівні умови, підриває принцип довіри  особи до держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості у правовій державі.

Законами  України “Про Державний бюджет на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік” безпідставно скасовано та зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України “Про соціальний захист дітей війни” і  Конституцією України.

Законами  України “Про Державний бюджет на 2009 рік” та “Про Державний бюджет України на 20010 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не було обмежено, а тому  виплати позивачці  мають здійснюватися в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про соціальний захист дітей  війни"  та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також є безпідставним доводи УПФ України  в Олевському районі  з приводу того, що вони є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначений  відповідач  забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат доплати до пенсії особам, які  мають статус дитини війни.

Таким чином відповідач незаконно  обмежував позивачку  у її праві на отримання доплати до пенсії як дитині війни  в розмірі, зазначеному в ст.  6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чим порушив її  право на  соціальний захист.    

Відносно залучення до  участі у справі  Державного казначейства України та Кабінету Міністрів України  суд відмовляє в задоволенні  за безпідставністю, оскільки відповідно до своїх повноважень встановлених Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Положенням  про Державне казначейство України,  Законом України «Про Кабінет Міністрів України»  вони не  є розпорядниками бюджетних коштів, не здійснює заходів шодо виплати пенсії дітям війни, рахунків УПФ України в Олевському районі не обслуговують.

    Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

На підставі наведеного,  суд вважає, що  позов слід задовольнити частково та зобов’язати  відповідача нарахувати та провести позивачці доплату до пенсії , як дитині війни у розмірі 30  % мінімальної пенсії за віком , починаючи  з 01 лютого 2009 року у зв’язку з тим, що позивачка звернулася до суду 03 лютого  2010  року , тобто в межах річного строку з дня звернення до суду.

Керуючись ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.  10, 11, 71, 86, 99, 159, 160, 162, 163, 167, 186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

      Позов ОСОБА_3  до  управління Пенсійного Фонду   України в Олевському районі Житомирської області про встановлення доплати до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.

Визнати дії Управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області щодо невиплати  ОСОБА_3  щомісячної державної доплати до пенсії як дитині  війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  -  незаконними.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі   Житомирської області  провести нарахування та виплату ОСОБА_3   недоплаченої щомісячної державної доплати до пенсії як дитині  війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, починаючи з 01 лютого 2009  року.

 В решті позовних вимог ОСОБА_3    відмовити за безпідставністю.

Управління  Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області звільнити   від сплати державного мита на підставі   п. 34  ч. 1 ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».    

           Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана  до  апеляційного  суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: