Справа № 2-а-819/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         02 червня 2010 року                                                                                           м. Олевськ

              Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області про визнання дій неправомірними та  стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В С Т А Н О В И В :

            Позивач  звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути на його користь з відповідача за період з 01 січня  по 31 грудня 2009 року -  3062,00   грн.   недовиплачених коштів , передбачених ст. 37  Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  у зв’язку з тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи,  проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

           Позивач, згідно поданої заяви  просить справу розглянути без його  участі, позовну заяву  підтримує  повністю.

          Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі.          

Встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ої категорії та  проживає в с. Бучмани Олевського району Житомирської області , територія , якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного  відселення, що стверджується копією паспорту позивача, копією посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою з місця проживання.

 Позивач з 01 січня по 31 грудня 2009 року отримував   допомогу в  розмірі 2,10 гривень щомісячно за проживання на території радіоактивного забруднення  в Бучманівській  селищній раді Олевського району, яка фінансується стосовно зазначених виплат  відповідачем,  тобто в розмірах передбачених постановою  КМ України від 26 липня 1996 року     № 836,  всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,   що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача,   довідкою про виплати  з місця  проживання.            

            Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.  37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у зоні гарантованого добровільного  відселення  – 40 %  від мінімальної заробітної плати. Допомога нараховується та виплачується за місцем  проживання.

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги. Виплати  допомоги по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

    Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання  допомоги в розмірі, зазначеному в ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 грудня 2008 року по даний час  становить:

•   -     з 01.12.2008 р.-605. 00 грн.

•   -     з 01.04.2009 р.-625. 00 грн.

•   -     з 01.07.2009 р.-630. 00 грн.

•   -     з 01.10.2009 р.-650. 00 грн.

•   -     з 01.11.2009 р.-744. 00 грн.

•   -     з 01.01.2010 р.- 869.00 грн.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Відповідно до наведеного, позов позивача в частині стягнення допомоги  передбаченої     ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  підлягає до  задоволення в межах річного терміну з 01 січня по 31 грудня  2009 року  у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 2,10 грн. щомісяця  (12 міс. х 2,10 грн. = 25,20 грн.) , тобто:

                З 01.01.2009 р. по 01.04.2009 р. - 605 грн. х 3 міс. х 40 % =  726 грн.,

                З 01.04.2009 р. по 01.07.2009 р. - 625 грн. х 3 міс. х 40 % = 750 грн.,

                З 01.07.2009 р. по 01.10.2009 р. - 630 грн. х 3 міс. х 40 % = 756 грн.,

                З 01.10.2009 р. по 01.11.2009 р. - 650 грн. х 1 міс. х 40 % = 260 грн.,

                З 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. - 744 грн. х 2 міс. х 40 % = 595,20 грн.

                   Всього -  3087,20 грн.

    Таким чином, 3087,20 грн. – 25,20 грн. отриманих коштів = 3062 грн., як зазначено у позовній заяві, оскільки позивач звернувся за захистом своїх прав до суду 27 січня  2010 року (тобто в межах річного терміну з дня звернення до суду).  

    Кошти за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, оскільки саме відповідач  проводить виплати зазначених коштів.

            Керуючись ст. 22 Конституції  України,  ст.  37 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186, 256 КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області про визнання дій неправомірними та  стягнення недовиплачених коштів , передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   -  задовольнити повністю.

            Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо не донарахування та недовиплати  ОСОБА_1 коштів, передбачених  ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області  на користь  ОСОБА_1 – 3062  грн.  допомоги  як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ .

    Стягнути з   управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області з рахунку  № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК  Житомирської області державне мито в сумі 54,40  гривень   на користь держави.  

    ОСОБА_1 звільнити  від сплати державного мита на підставі  п. 18 ч. 1   ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана  до  апеляційного  суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: