Справа № 2- а-514/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

        21 червня  2010 року                                                                                                          м. Олевськ

           Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення  Олевської районної державної адміністрації Житомирської області   про стягнення невиплачених коштів , передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

В С Т А Н О В И В :

            Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  за період з 01 вересня  1999 року по червень 2009 року  10311,86  грн. недовиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з тим, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює  на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

           Позивачка  в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла письмова заява  про розгляд  справи без  її участі, позовну заяву  підтримує  повністю.

          Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про розгляд справи  без їх участі.

     Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що позов  не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачка є потерпілою 1-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає  в АДРЕСА_1 територія якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією  посвідчення потерпілої  внаслідок Чорнобильської катастрофи,  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання.

          Позивачка  працювала з 10 лютого 1994 року по 01 вересня 2003 року  у  шкільній їдальні     с. Копище, яка  розміщується в с. Копище Олевського району  Житомирської області на території зони   гарантованого добровільного відселення   та   отримувала щомісячно  доплату до заробітної плати  в розмірі 10,50 грн. відповідно до постанови КМ  України від 26 липня 1996 року №836 за місцем  роботи , яке фінансується щодо зазначених виплат управлінням праці та соціального захисту населення  Олевської  районної державної  адміністрації, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача, довідками з місця роботи.

    Відповідно до  ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам, які працюють  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати у зоні гарантованого добровільного відселення  –  в розмірі  двох  мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Доплата нараховується та виплачується за місцем  роботи.

             Пункт 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 передбачає , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

    Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Крім того,  доплата до заробітної плати,  передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ належить до соціальних виплат, а не до структури заробітної плати, тобто до зазначених  правовідносин  застосовуються вимоги ст. 99 КАС України, а не  ст. 233 КЗпП України на яку посилається позивачка у своїй позовній заяві та яка передбачає стягнення  грошових виплат працівникові без обмеження будь-яким строком.

    Враховуючи встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки  позивачка звернулася до суду 11 січня  2010 року,  не заявила прохання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та   не надала  доказів про наявність поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду, отримувала зазначену доплату з жовтня 1996 року по  вересень 2003 року,   тому позовні вимоги про визнання  дій відповідача неправомірними , стягнення  недовиплачених коштів за період з 01 вересня  1999 року по червень 2009 року    задоволенню не підлягають та в позові слід відмовити за безпідставністю.

             Керуючись    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186   КАС України,-      

П О С Т А Н О В И В:

В  позові ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення  Олевської районної державної адміністрації Житомирської області   про стягнення невиплачених коштів , передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   -   відмовити за   безпідставністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана до  апеляційного суду Житомирської області  через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності  особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Суддя: