Справа № 2-186/2010

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                            

            01 липня 2010 року    

Олевський районний суд Житомирської області  в складі :

головуючого-судді    Ковальчука  М.В.

                        при секретарі           Дворак          Г.П.

                         з участю позивача  ОСОБА_1

            представника відповідача   Пантюка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», про поновлення пропущеного строку, визнання наказів про відсторонення від роботи та накладення дисциплінарного стягнення незаконними, про поновлення на роботі,  стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди      

                  В С Т А Н О В И В :

Враховуючи складність справи, суд вважає складення повного рішення суду відкласти на п’ять днів.  

Керуючись : ст.ст. 10, 15, 60,  212-215, 217, 209,367 ЦПК України, ст.ст. 40, 46, 50, 235, 237 – 1  КЗпП  України; -                                      

          В И Р І Ш И В :    

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаду чергового по станції Олевськ, Коростенської дирекції залізничних перевезень, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці» з 05 липня 2008 року і стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», з р.р.26002301360604/980, МФО 322153, який знаходиться в залізничному відділенні «Промінвестбанку» м. Києва на користь ОСОБА_1 53301(п’ятдесят три тисячі триста одну гривну) грн.. 60 коп. середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05 липня 2008 року по 1 липня 2010 року та 5000(п'ять тисяч ) грн. моральної шкоди, врешті позову в частині стягнення моральної шкоди та поновлені з 05 квітня 2008 року відмовити за безпідставністю.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду чергового по станції Олевськ, Коростенської дирекції залізничних перевезень, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці»  та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2368.96 грн. підлягає негайному виконанню

В позові ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку та визнання наказів незаконними відмовити за пропуском строку звернення до суду на захист порушених прав.

Стягнути Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», з р.р.26002301360604/980, МФО 322153, який знаходиться в залізничному відділенні «Промінвестбанку» м. Києва на користь ТУ ДСА України в Житомирській області Код ЗКПО 20413477, р/р 31217259700460 в УДК Житомирської області МФО 811039, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. по розгляду судом  справи та на користь держави 806.70 грн. державного мита за вимоги майновою та морального характеру.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 05 липня  2010 року.          

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 20 днів після подачі письмової заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка подається на протязі 10 днів після оголошення рішення суду.

                                                                Суддя :

      Справа № 2-186/2010

Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                            

            01 липня 2010 року    

Олевський районний суд Житомирської області  в складі :

головуючого-судді    Ковальчука  М.В.

                        при секретарі           Дворак          Г.П.

                         з участю позивача  ОСОБА_1

            представника відповідача   Пантюка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», про поновлення пропущеного строку, визнання наказів про відсторонення від роботи та накладення дисциплінарного стягнення незаконними, про поновлення на роботі,  стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди      

                  В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд, поновити пропущений строк для звернення до суду про визнання наказів про відсторонення від роботи та накладення дисциплінарного стягнення незаконними, а саме визнати незаконними  накази Коростенської дирекції залізничних перевезень № 73 від 04.04.2008 року про відсторонення позивача від роботи, № 130від 02.06.2008 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та № 676 ос від 15.09.2008 року про зміну наказу № 436 ос від 01.07.2008 року, поновити на роботі  і  стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 15000 грн.,

Позивач мотивував свої вимоги тим, що він працював у відповідача на посаді чергового по ст. Олевськ,  Коростенської дирекції залізничних перевезень з лютого 1991 року. Згідно наказу відповідача № 73 від 04 квітня 2008 року він був безпідставно відсторонений від роботи до проходження обов'язкового медичного огляду.  02 червня 2008 року наказом № 130 його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ухилення від проходження обов'язкового періодичного медичного огляду.  01 липня 2008 року  відповідно до наказу № 436 ос він незаконно був звільнений з роботи за ст. 40 п.4 КЗпП України як такий, що вчинив прогул без поважних причин. Крім того 15 вересня 2008 року відповідачем незаконно внесено зміни до наказу про його звільнення і винесено наказ № 676 ос про зміну дати його звільнення замість 01 липня 2008 року, датою звільнення вважати 05 липня 2008 року. Він вважає, що дії та рішення відповідача є незаконними і підлягають скасуванню. Підстав для його звільнення з роботи за прогул у відповідача не було, оскільки прогулу не було, а не виходив на роботу так як був відсторонений,   тому  ставить питання про поновлення його на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Представник відповідача стосовно позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач був ознайомлений з наказами про відсторонення його від роботи, про накладення дисциплінарного стягнення, про звільнення з роботи.

З 05 квітня 2008 року позивач у зв’язку з тим, що не пройшов медичний огляд був відсторонений від роботи. Тривалий час позивач на роботу не виходив, не надав адміністрації дирекції медичну картку  з пройденим медичним оглядом, тому на нараді 30 травня 2008 року позивачу було встановлено час до якого він повинен  пройти медичний огляд та надати особову медичну картку. Позивач медичний огляд не проходив, медичну картку не надав, на роботу не виходив, тому відповідно до наказу №130 від 02 червня 2008 року йому було винесено догану. У зв'язку з тим, що позивач не вийшов на роботу, не надав медичні документи, які підтверджують проходження медичного огляду  до профспілкового комітету було внесено подання про надання дозволу на звільнення позивача з роботи за прогули без поважних причин. Відомості про перебування позивача на лікарняному позивачем відповідачу не надавались і позивач не повідомляв про перебування на лікарняному. Тому при встановлені таких обставин  під час розгляду справи відповідачем було змінено дату звільнення позивача та прийнято рішення про оплату лікарняного листка у разі надання його позивачем.  Позов в частині стягнення моральної шкоди не визнають мотивуючи тим, що дані обставини не підтверджені позивачем в судовому засіданні і звільнення позивача є правомірним.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення  перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім  випадків, встановлених цим Кодексом.

    Крім того, ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем і з  02 липня 2001 року переведений та прийнятий на посаду чергового по станції Олевськ, Коростенської дирекції залізничних перевезень, що стверджується трудовою книжкою позивача. (а.с. 4)

Начальником Коростенської дирекції залізничних перевезень було затверджено графік медичного огляду працівників ДН – 4 пов'язаних з безпекою руху поїздів відповідно до наказу МШС № 23 – Ц від 07 липня 1987 року на 2008 рік, відповідно до якого позивач повинен пройти медичний огляд до 04 квітня 2008 року, що стверджується графіком. (а.с.60-65),  

Позивач медичний огляд до 04 квітня 2008 року не пройшов і на підставі ст. 46 КЗпП України  з 05 квітня 2008 року по день звільнення  був відсторонений від роботи і до роботи відповідач мав допустити позивача після проходження медичного огляду в повному обсязі, що стверджується наказом № 73 від 04 квітня 2008 року. (а.с.8), що також ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7  

Наказом начальника Коростенської дирекції залізничних перевезень № 130 від 02 червня 2008 року ОСОБА_1 за ухилення від проходження обов’язкового періодичного медогляду на підставі п.1 ст. 147 КЗпП України був притягнутий до дисциплінарної відповідальності  і йому була оголошена догана. (а.с.41)

Оскільки позивач не проходив медичний огляд та не виходив на роботу, позивача Наказом № 436 ОС  від 01 липня 2008 року  звільнено з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України,  за прогул без поважних причин. (а.с.5)

15 вересня 2008 року наказом № 676 ОС було внесено зміни до наказу про звільнення позивача і встановлено, що позивач звільнений з роботи 05 липня 2008 року, тому що про перебування на лікарняному у період з 28 червня 2008 року по 04 липня 2008 року позивач адміністрацію відповідача не повідомляв, про що  повідомив суд в судовому засіданні, що стверджується наказом № 676 ос від 15 .09.2008 року (а.с. 91)

Звільнення позивача передувало відсторонення його від роботи за не проходження чергового медичного огляду, що слідує з наказу № 73 від 04 квітня 2008 року та винесення йому догани за не проходження чергового медичного огляду та не надання документів, що підтверджують проходження медичного огляду, що стверджується наказом № 130 від 02 червня 2008 року.

Позивач у період з 05 квітня 2008 року по день звільнення на роботу не виходив, особисту медичну картку відповідачу не надавав, що ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_4  та слідує з пояснень самого позивача.

Із п.4 ст. 40 КЗпП України  слідує, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.  

Відповідно до п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України та п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992р. №9 прогулом визнається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Прогулом без поважної причини вважається, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору (за відсутності права на його дострокове розірвання), а також невиконання працівником встановленого положеннями ч.1 ст.38 КЗпП України, обов`язку письмового попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням та залишення роботи до закінчення двотижневого строку з моменту подання відповідної заяви.

Поважними причинами можливо визнати такі причини що виключають вину працівника.

Суд вважає, що в даному випадку відсутня вина відповідача в частині невиходу на роботу  позивача без поважних причин, оскільки позивач з 05 квітня 2008 року був відсторонений від роботи, а тому і не виходив на роботу. Наказ про відсторонення позивача на роботі відповідачем та його уповноваженими органами не був скасований, медичний огляд позивачем не був пройдений, а тому відповідно до наказу № 73 від 04 квітня 2008 року позивач  з поважних причин не виходив на роботу.

За таких обставин відношення роботодавця до невиходу позивача на роботу з 05 квітня 2008 року не може розцінюватися як прогул без поважних причин, а тому його звільнення є незаконним і також є незаконними  накази № 436 ос від 01.07.2008 року та № 676 ос від 15.09.2008 року про його звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП УКраїни.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року , не з вини працівника, орган, який розглядає трудовій спір , виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Проаналізувавши наявні по справі докази, суд вважає, що право позивача порушене, а тому його необхідно поновити на роботі з 05 липня 2008 року, і на його користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 липня 2008 року по 1 липня 2010 року.

    За таких обставин суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток виходячи з середнього заробітку позивача за два останні повні місяці роботи, а саме з розрахунку лютий-березень 2008 року .

Відповідно до довідки позивачем відпрацьовано в лютому 2008 року 167 годин і за робітна плата склала за мінусом винагороди за підсумком роботи за рік 1360.00 грн. - 2206.69 грн. та за березень 2008 року за відпрацьовані 166 годин, заробітна плата  2276.77 грн., тому 167+166 = 333 години, 2206,69 грн. +2276,77= 4483,46/333 =13,46 грн. – середня вартість 1 години праці позивача.  

Відповідно до ст.50 КЗпП України тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Позивачем з 05 липня 2008 року по 1 липня 2010 року час вимушеного прогулу складає 4136 годин, тому 4136х13,46=55670.55 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при звільненні з вини відповідача дійсно втратив нормальні життєві зв'язки, більше двох років не працював і дійсно докладав багато зусиль для організації свого життя в цей період. А тому суд приходить до висновку стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди розмір якої є розумний та справедливий.

Суд, вважає відмовити позивачу в стягненні середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 5 квітня 2008 року по 05 липня 2008 року, у зв’язку з тим, що відповідно до наказу  № 73 від 04 квітня 2008 року позивач на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 17 Закону України  «Про охорону праці» був відсторонений від роботи з 05 квітня 2008 року без збереження заробітної плати.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до пояснень позивача, свідків ОСОБА_5, Хіміч та позовної заяви позивачу було відомо про існування наказу № 73 від 04 квітня 2008 року  вже на наступний день 05 квітня 2008 року,  та про існування  наказу № 130 від 02.06.2008 року – 03 червня 2008 року від підпису якого позивач відмовився в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.38), а до суду з позовом про визнання наказу незаконним звернувся 30 вересня 2008 року, тобто по наказу №73 через 5 місяців та 18 днів та наказу № 130 через 3 місяці 27 днів, тому суд вважає що підставі для поновлення пропущеного строку  про визнання наказів незаконними по даній справі відсутні, оскільки позивачем не надано суду доказів поважності пропущеного строку звернення до суду, а тому в позові в цій частині слід відмовити за пропуском строку звернення до суду на захист порушених прав, про що зазначив в судовому засіданні представник відповідача.

Відповідно до частини 5 ст. 235 КЗпП України та п. 2 частини 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути у дохід держави судовий збір  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи .

Керуючись : ст.ст. 10, 15, 60,  212-215, 217, 209,367 ЦПК України, ст.ст. 40, 46, 50, 235, 237 – 1  КЗпП  України; -                                      

          В И Р І Ш И В :    

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаду чергового по станції Олевськ, Коростенської дирекції залізничних перевезень, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці» з 05 липня 2008 року і стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», з р.р.26002301360604/980, МФО 322153, який знаходиться в залізничному відділенні «Промінвестбанку» м. Києва на користь ОСОБА_1 53301(п’ятдесят три тисячі триста одну гривну) грн.. 60 коп. середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05 липня 2008 року по 1 липня 2010 року та 5000(п'ять тисяч ) грн. моральної шкоди, врешті позову в частині стягнення моральної шкоди та поновлені з 05 квітня 2008 року відмовити за безпідставністю.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаду чергового по станції Олевськ, Коростенської дирекції залізничних перевезень, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці»  та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2368.96 грн. підлягає негайному виконанню

В позові ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку та визнання наказів незаконними відмовити за пропуском строку звернення до суду на захист порушених прав.

Стягнути Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західної залізниці», з р.р.26002301360604/980, МФО 322153, який знаходиться в залізничному відділенні «Промінвестбанку» м. Києва на користь ТУ ДСА України в Житомирській області Код ЗКПО 20413477, р/р 31217259700460 в УДК Житомирської області МФО 811039, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. по розгляду судом  справи та на користь держави 806.70 грн. державного мита за вимоги майновою та морального характеру.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 05 липня  2010 року.          

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 20 днів після подачі письмової заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка подається на протязі 10 днів після оголошення рішення суду.

                                                                Суддя :