АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року м.Рівне
Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області Квятковський А.С., з участю
особи, що подала скаргу: ОСОБА_1
захисника-адвоката: ОСОБА_2
розглянувши адміністративну справу за п."а" ч.1 ст.5 Закону України " Про боротьбу з корупцією"
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови судді Рівненського міського суду від 15 червня 2010 року, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника відділу кадрової і наукової роботи управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, будучи державним службовцем 9 рангу 5 категорії посад, всупереч вимогам ст.12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", яким заборонено суміщати службову діяльність з іншою, в тому числі і на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності та медичної практики, у поза робочий час суміщав свою службову діяльність з роботою лікаря-лаборанта на 0,25 ставки у лабораторії інфекційних відділень Рівненської центральної міської лікарні, чим допустив порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців за п."б" ч.1 ст.5 Закону України " Про боротьбу з корупцією".
За дане адміністративне правопорушення, передбачене п."б" ч.1 ст.5 Закону України " Про боротьбу з корупцією" ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності на 255грн. штрафу.
Цією ж постановою провадження в справі щодо ОСОБА_1 за п."а" ч.2 ст.1 Закону України "Про боротьбу з корупцією закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У поданій апеляції ОСОБА_1 вважає постанову суду такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю, оскільки він не є суб'єктом адміністративної відповідальності.
На обгрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилається на те, що очолюваний ним відділ кадрової роботи не є структурним підрозділом Рівненської ОДА, а цим підрозділом є Управління охорони здоров'я, де він працює. Доводить, що він, працюючи лікарем лаборантом Рівненської ЦМЛ працював не за сумісництвом, а займався медичною практикою, що не може розцінюватись як порушення спеціальних обмежень згідно з вимогами Закону України "Про боротьбу з корупцією". Крім того, відсутній корисливий інтерес, як обовязкова умова відповідальності за корупцію, який суд при розгляді цієї справи не встановив.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду і закрити провадження в справі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію і просять скасувати постанову Рівненського міського суду, а провадження в справі закрити, дослідивши матеріали адміністративної справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Постанова судді постановлена з дотриманням вимог ст.245 КУпАП про повне, всебічне, та об'єктивне з'ясування обставин справи, а висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні корупційного діяння грунтуються на законі.
Пунктом "б" ч.1 ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" передбачено заборону державному службовцю, займатись підприємницькою діяльністю, а також виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики.
За змістом Закону, медична практика – це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, запобіганню захворюванням та інвалідності, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітація хворих та інвалідів, що здійснюється особами, що мають спеціальну освіту (п.1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Держкомпідприємництва та МОЗ України від 16 лютого 2001року №38/63) Відповідно до ст.9 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" медична практика, як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.
Як свідчать матеріали адміністративної справи ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника відділу кадрової і наукової роботи управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, будучи державним службовцем 9 рангу 5 категорії посад, всупереч вимогам ст.12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", яким заборонено суміщати службову діяльність з іншою, в тому числі і на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності та медичної практики, у поза робочий час працював за сумісництвом, тобто суміщав свою службову діяльність з роботою лікаря-лаборанта у лабораторії інфекційних відділень Рівненської центральної міської лікарні.
Так, згідно наказу управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації від 2 липня 1998 року №66-к ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу кадрової і наукової роботи управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, з присвоєнням йому 10 рангу державного службовця 5-ї категорії посад (а.с.16).
Згідно виписки з наказу від 3 січня 2006 року №3к п.2 по Рівненській ЦМЛ ОСОБА_1 прийнятий по сумісництву на 0.25 ставки на посаду лікаря – лаборанта лабораторії інфекційних захворювань (а.с.40).
За період 2009 року та січень-лютий 2010 року ним отримано 5тис.750грн. грошових коштів, тобто виконуючи роботу, яка підпадала під ознаки корупційного діяння щодо спеціальних обмежень державного службовця ОСОБА_1 мав відповідний інтерес
Тому, суддя першої інстанції, встановлюючи вину особи у вчиненні даного корупційного правопорушення, вірно виходив не тільки із змісту положень ст.5 Закону, а й врахував загальні ознаки корупції, передбачені цим Законом.
Жодних даних про те, що ОСОБА_1, як державний службовець, займався ліцензованою медичною практикою, як видом господарської діяльності у справі немає. Таких доказів не надано ним і при апеляційному розгляді.
Що стосується доводів апеляції про те, що ОСОБА_1, як начальник відділу кадрової і наукової роботи управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації не є суб'єктом даного правопорушення, і на нього не розповсюджується ст.12 "Про місцеві державні адміністрації", то це твердження безпідставне. Пункт "б" ч.1 ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" це є самостійна норма, яка містить заборони для державних службовців. Крім цієї норми такі заборони містяться в низці й інших законів, у тому числі і в законі "Про місцеві державні адміністрації".
За таких обставин, підстав для скасування постанови по даній адміністративній справі не вбачається..
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанову судді Рівненського міського суду від 15 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу – без задоволення..
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає
Суддя Апеляційного суду
Рівненської області: Квятковський А.С.