АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №11-342 2010р. Головуючий у 1-й інст.: Денисюк М.В.
Категорія: ст.119 ч.12 КК України Доповідач: Квятковський А.С.
3 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Міщенко О.А.
Суддів: Квятковського А.С., Гладкого С.В..
З участю прокурора: Клімашевич Н.О.
Захисника: ОСОБА_1
Засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду в м. Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у справі та засудженого ОСОБА_2, на вирок Рокитнівського районного суду від 4 лютого 2010 року
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр.України, житель с.Біловіж, Рокитнівського району, з вищою освітою, працюючого лісничим Біловізького лісництва, раніше не судимий,
засуджений за ст.119 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі,
за ст.365 ч.3КК України ОСОБА_2 – виправданий.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що, 26 червня 2009 року біля 21год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля адміністративного приміщення Біловізького лісництва ДП "Остківський лісгосп" Рокитнівського району, Рівненської області діючи необережно, не передбачаючи, що в оглядовій кабіні пожежної вежі можуть знаходитись люди, хоч повинен був і міг це передбачити, з власного п"ятизарядного карабіну з оптичним прицілом, з метою збити ворону здійснив постріл в напряму пожежної вежі, яка знаходиться на відстані 70 метрів, спричинивши ОСОБА_4, який перебував в оглядовій вежі, одиноке кульове сліпе поранення голови.
Внаслідок отриманого кульового поранення потерпілий ОСОБА_4 помер на місці події.
В апеляціях:
прокурор, який приймав участь у справі в суді першої інстанції зазначає, що вирок суду незаконний із-за неправильного застосування кримінального закону та через невідповідність покарання внаслідок його м'якості При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину займав посаду лісничого Біловізького лісництва, і будучи службовою особою, яка за законом відноситься до працівника правоохоронного органу і на момент вбивства був при виконанні своїх службових обов'язків, здійснив прицільний постріл у групу дітей, що перебували на спостережній вежі. Від пострілу ОСОБА_4 загинув. Ці обставини доводить, показаннями свідків та посадовою інструкцією лісничого, показаннями самого ОСОБА_2 про те, що в кабіні вежі. За таких обставин вважає правильною кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.365КК України.
Крім того вказує, що матеріалами справи повністю доведено винність ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4, оскільки стріляючи з гвинтівки з оптичним прицілом по оглядовій вежі, він повинен був усвідомлювати і припускати, що там могли знаходитись люди.
Виходячи з наведеного зазначає, що при визначенні покарання через неправильне застосування кримінального закону судом призначено несправедливе покарання внаслідок його м'якості.
Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок і призначити ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.365КК - 8 років позбавлення волі, за ч.1 ст.115КК – 10 років позбавлення волі, на підставі ст.70КК остаточне покарання призначити десять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки.
Засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи своєї винності у вчиненому злочині та погодившись з кваліфікацією дій, вважає вирок в частині покарання надто суворим. З урахуванням щирого каяття, сприянні у розкритті злочину, наявності на утриманні малолітньої дитини та вагітної дружини, позитивної характеристики, примирення з потерпілими та відшкодування заподіяної шкоди, просить вирок змінити і пом’якшити йому покарання, застосувавши ст.75КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та захисника –адвоката ОСОБА_1 про задоволення апеляції засудженого, думку прокурора Клімашевич Н.О. про скасування вироку і постановлення нового з призначенням більш суворого покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні вбивства через необережність, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Всупереч твердженню, викладеному в апеляції прокурора про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.119 ч.1КК та доведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365 КК як перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки та ч.1 ст.115 КК - умисному вбивстві, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали даної кримінальної справи містять достатньо належних і допустимих доказів, які свідчать про вчинення засудженим вбивства потерпілого ОСОБА_4 з необережності.
Відповідальність за ст.365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями і явно виходили за межі наданих їй прав і повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам. При цьому питання про те, чи вихід за межі наданих прав і повноважень є явним, має враховуватись, наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.
Крім того, за змістом даного закону, дії службової особи не можуть кваліфікуватись як перевищення влади або службових повноважень, якщо винний не мав щодо потерпілого службових повноважень.
За ст.115 ч.1 КК за умисне вбивство особа несе відповідальність у випадку протиправного позбавлення життя іншої людини, коли вона усвідомлює небезпечний характер своїх дій передбачає і бажає настання смерті, або коли особа не бажає настання смерті, але свідомо припускає її настання.
Таких даних у справі не встановлено.
Як видно з матеріалів даної кримінальної справи, ОСОБА_2 в ході досудового слідства (а.с.75-76) і в судовому засіданні дав показання про те, що 29 червня 2009 року біля 21 год. взяв з будинку рушницю, і вистрілив, щоб відігнати собак, а потім стріляв по вороні, яка сиділа на тросі, закріпленому на пожежній вежі.. Про те, що там знаходились діти він не знав. Почувши крики дітей піднявся на вежу і побачив, що ОСОБА_4 мертвий.
Ці показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5, який ствердив, що він приїхав до контори лісництва і побачив, що ОСОБА_2, який проживає з іншого боку контори вийшов з рушницею, вистрілив в сторону собак, а потім сказав, "дістали мене ці ворони" і вистрілив не цілившись. Після пострілу з вежі почувся крик дитини, хоч коли він стояв біля контори, то дивився на вежу і дітей там не бачив.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8 підтвердили, що вони разом з ОСОБА_4 знаходились в оглядовій кабіні пожежної вежі. Коли побачили, що по дорозі до лісництва їде ОСОБА_2, сховались за огорожею кабіни і потерпілий через щілину спостерігав за лісничим. Через декілька пострілів побачили, що у ОСОБА_4 з під ока йде кров і стали кричати
За показаннями свідка ОСОБА_9 у той день він рибалив біля лісництва і чув постріли та писк собак. Коли почув крики підійшов до приміщення лісництва і побачив лісничого, який сказав, що вбив дитину і плакав. Він розрядив зброю і надав допомогу ОСОБА_5, який втратив свідомість.
За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від переломів кісток основи черепа з руйнуванням речовини головного мозку і знаходиться у прямому причинному зв'язку з вогнепальним пораненням голови (т.2 а.с.30-37).
Згідно протоколу огляду місця події, спостережна пожежна вежа розташована на відстані 70 метрів від приміщення контори лісництва, її висота 36 метрів, а висота оглядової кабіни 1.15метра ( т.1 а.с.9, 19-31).
Проаналізувавши ці, та інші докази в справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не мав наміру заподіяти смерть потерпілому ОСОБА_4. Стріляючи в напрямі пожежної вежі з рушниці, ОСОБА_2 не знав і не передбачав про перебування людей в оглядовій кабіні, хоча повинен був і міг це передбачити, що свідчить про необережний характер його дій.
Крім того, суд вірно зазначив у вироку, що дії засудженого не були обумовлені його службовим становищем і не пов'язані з реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого, а тому за відсутності об'єктивної сторони злочину виправдав ОСОБА_2 за ч.3 ст.365 КК України.
Що ж до покарання, то при його призначенні суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винної, обставини, які пом’якшують покарання, у тому числі й ті, які зазначені в апеляції – щире каяття, сприяння розкриттю злочину, наявність на утримання малолітніх дітей та дружини, відшкодування шкоди та обставини, які обтяжують покарання, зокрема: вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і визначив майже мінімальне покарання, передбачене санкцією статті за даний злочин.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є достатнім, необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів і справедливим.
Підстав для скасування вироку у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого та невідповідністю призначення покарання, про що зазначено в апеляції прокурора, а також підстав для пом’якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які згідно із законом тягнуть скасування вироку у справі немає.
Керуючись ст..ст..365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рокитнівського районного суду від 4 лютого 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який приймав участь у справі та засудженого – без задоволення.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: