Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 серпня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Мельника Ю.М., Збитковської Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,
сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду від 25 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення половини коштів, витрачених на утримання житла та сплату комунальних послуг,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Володимирецького районного суду від 25 травня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення половини коштів, витрачених на утримання житла та сплату комунальних послуг, задоволено частково. З відповідача на користь позивачки за період з січня 2007 року по вересень 2008 року стягнено 492,92 грн. на утримання квартири, 653,83 грн. на сплату комунальних послуг та 120 грн. судових витрат у справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що він у добровільному порядку також приймав участь в утриманні квартири та сплаті комунальних послуг, для чого передавав позивачці кошти. Зокрема, в липні 2008 року позивачка отримала від нього через банк на підставі його доручення 3460,83 грн.
Посилаючись на ці обставини, відповідач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення на його користь.
В запереченні на апеляційну скаргу позивачка рішення місцевого суду вважала правильним і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі як співвласник квартири та споживач житлово-комунальних послуг за період фактичного проживання у помешканні з січня 2007 року по вересень 2008 року повинен був брати рівну участь та разом із позивачкою нести однаковий тягар з утримання належного сторонам житлового приміщення.
Проте при цьому місцевий суд необґрунтовано відхилив та при вирішенні спору сторін безпідставно не врахував того, що згідно з довідкою Володимирецького ТВБВ Державного ощадного банку України від 12 лютого 2010 року позивачка 15 липня 2008 року отримала в цій установі банку за дорученням по рахунку від відповідача, з яким на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі, 3460 грн.
Ці кошти, за її визнанням, зробленим у судовому засіданні апеляційного суду, вона використала на потреби сім’ї.
Таким чином, за таких обставин у колегії суддів є всі підстави вважати, що відповідач брав посильну участь в утриманні належної квартири та ніс не менший від позивачки тягар з її утримання.
Початкові твердження ОСОБА_2 про те, що вона нібито повернула 3460 грн. відповідачу, не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені допустимими законом доказами та суперечать її наступним поясненням.
Тому з урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач у справі як співвласник квартири та споживач житлово-комунальних послуг за період фактичного проживання у помешканні з січня 2007 року по вересень 2008 року брав не меншу від позивачки участь в утриманні належного їм житлового приміщення, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення половини коштів, витрачених на утримання житла та сплату комунальних послуг, задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст. 322 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Володимирецького районного суду від 25 травня 2010 року скасувати.
ОСОБА_2 у задоволенні її позову до ОСОБА_1 про стягнення половини коштів, витрачених на утримання житла та сплату комунальних послуг, відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: