Справа № 22 – 3793, категорія   -25-                                                 Головуючий у 1-й інстанції                                                  

                                                                                                                                               - Дьомич Л.М.

                                                                                                                            Доповідач  - Головань А.М.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

           13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:        

                                                             Головуючої     Кривохижі В.І.

                                                             Суддів             Черниш Т.В.

                                                                                      Голованя А.М.

                                                           При секретарі   Дімановій Н.І.

           розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” (далі ПАТ “СК “Країна”) на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від  20 квітня 2010 року за позовом  ОСОБА_3 до ПАТ “СК “Країна”, третя особа  ТОВ “Просто Фінанс” про визнання неправомірним рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, стягнення страхового відшкодування, пені, витрат пов’язаних з транспортуванням автомобіля, моральної шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

           У червні 2009 року ОСОБА_3 звернулася  в суд  з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 серпня 2008 року між нею та ПАТ “СК “Країна” було укладено договір страхування №17/011787/ПР/2.1.5.1 належного їй автомобіля “Subaru Legaci” реєстраційний номер НОМЕР_1.

          Указувала,  що 2 січня 2009 року близько 16 год.45 хв. на 324 км.+ 600 м. автодороги Стрий-Знам’янка  сталася  дорожньо - транспортна пригода, у результаті якої було пошкоджено належний їй автомобіль, яким  за довіреністю керував  її син ОСОБА_4.

          Однак відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі того, що він вважає недостовірними надані нею, як страхувальником відомості щодо причин і обставин страхового випадку.

          Просила суд захистити її права як споживача, визнавши неправомірним рішення  відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування і  стягнути на її користь страхове відшкодування згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, пеню в розмірі 398800 грн., витрати за послуги транспортування автомобіля евакуатором в розмірі 1200 грн., моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та понесені судові витрати.(а.с. 2-8)

         У процесі розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути страхове відшкодування у розмірі 156883 грн., пеню в розмірі 36765,72 грн. (а.с. 133-136)

         Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда 2010  від 20 квітня 2010 року провадження у справі за позовом  ОСОБА_3 до ПАТ “СК “Країна” в частині вимоги про стягнення моральної шкоди закрито з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 205 ЦПК України, у зв’язку з відмовою від позову.

         Того ж дня, рішенням зазначеного суду позов задоволено. Визнано неправомірним рішення ПАТ “СК “Країна” щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування. Стягнуто із ПАТ “СК “Країна” на користь ОСОБА_3 156883 грн. - страхового відшкодування, 36765,72 грн. - пені, 1200 - витрат за послуги транспортування автомобіля евакуатором, 250 грн. – витрат на ІТЗ, 2000 грн. -  витрат на правову допомогу. Стягнуто із ПАТ “СК “Країна” в дохід держави 768 грн. судового збору.

          В апеляційній скарзі ПАТ “СК “Країна”, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

          Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ “СК “Країна”- Гіріч Ю.П., яка підтримала доводи скарги, заперечення представник ОСОБА_3  – ОСОБА_6   перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню.

          Ухвалюючи рішення суд першої інстанції  виходив із того, що   оскільки факт обладнання застрахованого автомобіля на час настання страхового випадку шинами літнього сезону експлуатації було зафіксовано в протоколі виїзду аварійного комісара, то  подальша їх заміна на шини зимового сезону не може вважатися недостовірними відомостями наданими страховику щодо причин і обставин страхового випадку.

          Також судом зазначено, що чинним законодавством не передбачено поділу автомобільних шин на зимового і літнього сезону експлуатації, тому приймаючи до уваги  експертні дослідження, суд приходить до висновку, що втрата керованості застрахованого автомобіля внаслідок якої сталося ДТП та його пошкодження могли статися і при його комплектації шинами з зимовим малюнком протектора.

         Крім того, вирішуючи питання щодо страхового відшкодування суд не застосував при визначенні його розміру положення Правил добровільного страхування пославшись на те, що відповідач не був ознайомлений з ними та у зв’язку з недоречністю їх застосування.

          Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна з таких підстав.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з’ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Як убачається з матеріалів справи, 2 січня 2009 року під час дії договору страхування №17/011787/ПР/2.1.5.1 від 22 серпня 2008 року (далі Договору страхування), укладеного між ОСОБА_3  та ПАТ “СК “Країна”, автомобіль позивача “Subaru Legaci” реєстраційний номер НОМЕР_1, став учасником дорожньої пригоди. Особа, яка керувала автомобілем - ОСОБА_4, діяв на підставі довіреності і мав право керувати цим ТЗ відповідно до п.4.1 Договору страхування.

          Відповідно до п. 18.5 Договору страхування  страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках передбачених ст. 26 Закону України “Про страхування”, а також у разі надання страхувальником недостовірних відомостей щодо об’єкта  страхування, причин і обставин страхового випадку.

         Дійсно, як установлено судом першої інстанції, і не заперечується сторонами, позивач замінила шини застрахованого автомобіля.

         Разом із тим, колегія суддів вважає, що оскільки факт обладнання застрахованого автомобіля на час настання страхового випадку шинами літнього сезону експлуатації було зафіксовано в протоколі виїзду аварійного комісара, то  подальша їх заміна на шини зимового сезону не тягне за собою правових наслідків і тому не може вважатися недостовірними відомостями наданими страховику щодо причин і обставин страхового випадку.

         За положеннями п.18.6.1 Договору страхування, страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування до 50% у разі експлуатації ТЗ з автошинами, що не відповідають сезону (наприклад використання взимку літніх автошин, під зимовим періодом слід розуміти період з 01 листопада по 31 березня), якщо страховий випадок стався з вини страхувальника, та його вину підтверджено документально державними компетентними органами.

         Страховий випадок стався за умов використання страхувальником в зимовий період літніх автошин та з його вини, унаслідок порушення п. 12.1  Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ДАІ м. Хмельницька (форма 2) № 8313673 від 13.01.2009 року та постановою суду від 2 лютого 2009 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

          Тому не можна погодитися  з висновком суду про те, що оскільки чинними Правилами дорожнього руху та Законом України “Про дорожній рух” не передбачено розмежування понять зимових чи літніх шин, а за висновками експертизи встановлено відсутність причинного зв’язку між комплектацією застрахованого автомобіля літніми шинами та втратою керованості цього транспортного засобу, яка зумовила настання ДТП, то у такому випадку відсутні умови для застосування положень договору страхування.

          Зі змісту  договору страхування видно, що  позивач була ознайомлена з його умовами та Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, про що свідчить її підписи в Договорі страхування. Слід відмітити, що зазначені Правила передбачені ст. 17 Закону України “Про страхування” і відповідають вимогам які до них пред’являє законодавець.  

         Отже висновок суду щодо  відсутності підстав для застосування цих Правил при визначенні розміру страхового відшкодування у зв’язку з тим, що відповідач не була ознайомлена з ними та через недоречність їх застосування є помилковим.

         Викладене свідчить, що страхувальник мав право на одержання від страховика страхового відшкодування страхувальнику саме у розмірі 50%, що судом першої інстанції при ухвалені рішення враховано не було.

         Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 8/01/09 від 19 січня 2009 року вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля складає 211768,45 грн., дійсна ж вартість автомобіля дорівнює 156833,32 грн., тобто має місце його конструктивна загибель.

         Пунктом 16.8 Договору страхування передбачено, що у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу, розмір страхового відшкодування визначається згідно Правил страхування.

         Відповідно до п.13.15 цих Правил є три варіанти розрахунки розміру страхового відшкодування.

         Колегія суддів вважає за правильне застосувати третій варіант, у зв’язку з отриманням страхувальником у цьому випадку найбільшої, порівняно з іншими варіантами, суми страхового відшкодування.

         За цим варіантом  розмір страхового відшкодування складає різницю між сумою, що  складає 75% страхової суми та загальною сумою страхових відшкодувань, що були проведені раніше, і франшизи, і суми несплачених страхових премій за наступні страхову періоди та/або несплаченої частини страхової премії, передбаченої за договором, за умови, що залишки пошкодженого застрахованого ТЗ страхувальник залишає собі.

       У відповідності до зазначеного, страхове відшкодування розраховується наступним чином:

( 156900 грн. х 75% = 124425 грн.), де:- 156900 грн. - страхова сума за Договором страхування, 124425 грн. – 75% страхової суми.

         ( 124425 грн. + 1200 грн. – 8295 грн.) : 50% = 58 665 грн., де: - 1200 грн. – збільшення розміру страхового відшкодування (квитанція АСВЮ №018153 від 2.01.2009 року,   8295 грн. – франшиза за Договором страхування,  50% - зменшення страхового відшкодування передбаченого п.18.6.1 Договору.

         Таким чином  розмір страхового відшкодування, що підлягає стягнення із страховика складає 58 665 грн.

          Відповідно до п.п. 17.2, 17.2.1 Договору страхування страховик впродовж 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк 15 робочих днів здійснює виплату.

         У вказаний період страховик не виплатив страхове відшкодування у розмірі 50%, тому починаючи з 2 березня 2009 року (дня до настання якого він зобов’язаний сплати страхове відшкодування) повинен, відповідно до п.п. 13.4.6 Договору страхування, за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування сплатити страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

           Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

          Відповідно до листів НБУ розміри подвійної облікової ставки складають: з 16.02.2009 р.- 12.0000%, з 15.06.2009 р. - 11.0000%, з  12.08.2009 р. -10.2500%, з 08.06.2010 р. -9.5000%,  з 08.07.2010 р.- 8.5000%.

          У відповідності до цього, розмір пені розраховується наступним чином:

         з 2.03.2009 р. по 14.06.2009 р. за 105 днів, 58 665 грн. х 0.066 х 105:100= 4065,48 грн.;

         з 15.06.2009 р.  по 11.08.2009 р. за 57 днів, 58 665 грн. х 0.06 х 57:100= 2006,34 грн.;

         з 12.08.2009 р. по 7.06.2010 р.  за 300 днів, 58 665 грн. х 0.056 х 300:100= 9855,72 грн.;

         з 8.06.2010 р. по 7.07.2010 р.  за 28 днів, 58 665 грн. х 0.052 х 28:100= 864,16 грн.,

         з 8.07.2010 р. по 13.07.2010 р. за 6 днів, 58 665 грн. х 0.046 х 6:100= 161,91 грн.

         4065,48 грн. + 2006,34 грн. + 9855,72 грн. + 864,16 грн. + 161,91 грн. = 16943,61 грн.

         Тобто, за весь період несвоєчасного здійснення страхового відшкодування страховик має сплатити страхувальнику пеню в розмірі 16943,61 грн.

         Що стосується вирішення судом вимоги про визнання неправомірним рішення щодо відмови страховика у виплаті страхувальнику страхового відшкодування, то рішення суду в цій частині також не можна вважати законним у зв’язку з тим, що ст.16 Закону України не передбачено  такого способу захисту цивільних прав як визнання неправомірним рішення юридичної особи, що не є суб’єктом владних повноважень.        

         Крім того, ураховуючи, що вимоги позивача задоволено не у повному у розмірі, тому  підлягають зменшенню з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України : до 788 грн. витрати на правову допомогу,  до 98,55 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, до 768 грн.  витрати  судового збору.

         Наведені обставини свідчать про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що згідно п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині вирішення вимог  про визнання неправомірним рішення щодо відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, стягнення страхового відшкодування, пені, судових витрат  з ухваленням нового рішення.

         В частині вирішення вимоги про стягнення витрат пов’язаних з транспортуванням автомобіля у розмірі 1200 грн. суд належним чином з’ясував характер спірних правовідносин і правильно застосував норми   матеріального права,   тому   рішення суду в цій частині слід залишити без змін, як таке що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

          Доводи апеляційної скарги, окрім вже урахованих при ухваленні даного рішення, не дають правових підстав для ухвалення рішення про відмову ОСОБА_3 у позові повністю, а тому підлягають відхиленню.

         Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 309, 314, 316  ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-

                     ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” задовольнити частково.

         Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від  20 квітня 2010 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання неправомірним рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, про стягнення страхового відшкодування, пені, судових витрат, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрат на правову допомогу. Ухвалити у цій частині нове рішення.

         Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

         Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині визнання неправомірним рішення публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” щодо відмови у виплаті страхового відшкодування.

         Стягнути з публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” на користь ОСОБА_3 58665 грн. (п’ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п’ять  гривень) страхового відшкодування, 16943 грн. 61 коп. (шістнадцять тисяч дев’ятсот  сорок три гривні) пені, 788 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень) витрат на правову допомогу та  98,55 грн. (дев’яносто вісім гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

         Стягнути з публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” в дохід держави 768 грн. судового збору.

         В частині стягнення витрат пов’язаних з транспортуванням автомобіля в розмірі 1200 грн. рішення суду залишити без змін.

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

          Головуюча:        

          Судді: