Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа №22-2982/ 2010 Головуючий у І-й інстанції Рачкелюк Ю. В.
Категорія - 57 Доповідач – Черниш Т. В.
УХВАЛА
Іменем України
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді – Кривохижі В. І.
суддів Голованя А. М.
Черниш Т. В.
при секретарі - Салабай М. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області на постанову Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суд з позовом про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2006-2009 роки..
Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2006-2009 роки..
Постановою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Суд зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачкою постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд встановив, що ОСОБА_2 набула статусу дитини війни відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст.6 цього Закону.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується ст.46 Конституції України.
У 2007-2009 роках управління Пенсійного фонду не нараховувало їй кошти, передбачені ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене, суд обґрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 зазначені кошти за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними і на 2009 рік, оскільки її зміст не змінювався та розмір підвищення не коригувався, дія закону зупинена не була.
Правильною є постанова суду і в частині відмови у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.
Згідно Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2006 року. Проте, пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 19 січня 2006 року були внесені зміни до Державного бюджету на 2006 рік, згідно з якими п.17 ст.77 Закону виключено, а новою редакцією ст.110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
В зв’язку з тим, що протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пільги для дітей війни не було запроваджено, тому у суду не було передбачених законом підстав для задоволення вимог про перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду посилається на те, що розмір підвищення до пенсії дітям війни не може бути визначений виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
З такими доводами не можна погодитися, зважаючи на те, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Також не можна погодитися з доводами апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни та відсутність порядку перерахування, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке ґрунтується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України № 1691- VI від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новгородківському районі Кіровоградської області відхилити.
Постанову Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді