Справа № 22 – 2553 Головуючий у 1-й інстанції
категорія -27 - Горовець М.І.
Доповідач - Головань А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:
Головуючої Кривохижі В.І.
Суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
При секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на початку лютого 2007 року до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням позичити йому гроші у розмірі 5000 грн.
На той час у нього не було такої суми, однак відповідач запропонував оформити кредит в філії Добровеличківського відділення ВАТ “Ощадбанк” та допоміг зібрати відповідні документи для оформлення кредиту, а також запевнив, що він особисто буде погашати вказаний кредит.
7 березня 2007 року ним було укладено кредитний договір № 183 на суму 5000 грн. зі сплатою 22% річних строком на 3 роки. Вказані кошти відповідач особисто отримав в касі банку, що можуть підтвердити очевидці цієї події.
На його прохання повернути вказані кошти відповідач обіцяв погасити вказаний кредит, однак жодного надходження коштів від нього на погашення кредиту до філії банку не надійшло.
Ним 17 вересня 2009 року було сплачено 500 грн. на погашення кредиту. Станом на 15 січня 2010 року розмір заборгованості за кредитним договором складає 8560,13 грн., з яких: - основний борг 4500 грн.; відсотки 2854,54 грн., пеня -1205, 59 грн.
Посилаючись на наведене просив стягнути з відповідача 9060,13 грн. боргу за договором позики.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не довів письмовими доказами те, що відповідач отримав від нього грошові кошти за договором позики, то у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Як правильно зазначив суд, кожна сторона відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ураховуючи вищеназвані норми права та надані докази суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що судом не було допитано як свідків осіб, що можуть підтвердити факт укладення договору позики та те, що відповідач не з’явився в судове засідання та не надав письмових заперечень не спростовують висновків суду, оскільки не ґрунтуються на законі.
За наведених обставин рішення суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 322 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 березня 2010 року залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді