Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                                                        Справа № 2-411/10  

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И   

   28 липня 2010 року                                                               смт. Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області  

в складі : головуючого – судді         Бичківської К.Г. 

    при секретарі                Стужук Н.М.

розглянувши у попередньому  судовому засіданні  в смт. Лугини  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :  

    ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з  управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на її користь 13329.25  грн. недоплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31.05.2003 року та 2636.60  грн. недоплаченої щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.05.2007 року по 30.06.2008 року.

       Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.  

Позивачка в судове засідання не з'явилася. Надіслала заяву  про розгляд справи без її участі; позовні вимоги підтримує.  

Представник управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився. Надіслав заперечення у яких  просить справу розглянути в попередньому судовому засіданні без участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.  

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає  задоволенню частково з наступних підстав.  

      Судом встановлено, що позивачка в період з 01.09.1996 року по 31.05.2003 року працювала в ПСП «Кремнянське» та постійно проживає в АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення .  

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні  гарантованого добровільного відселення   –  дві мінімальні заробітні плати .

        Згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться виплата щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 відсотків мінімальної заробітної плати.     

       Так як позивачка працювала та проживає в АДРЕСА_1, Житомирської області, територія якого віднесена до зони  гарантованого добровільного відселення , то вона повинна отримувати вказані виплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

          Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України ?ро оплату праці” є складовою  структури заробітної плати.

           Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці” встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.  

Згідно ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.  

       До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні  гарантованого добровільного відселення .

       Розміри мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу становили:  з 01.01.1996 р. – 15 грн., з 01.01.1998 р. – 45 грн., з 01.07.1998 р. – 55 грн., з 01.01.1999 р. – 74 грн., з 01.04.2000 р. – 90 грн., з 01.07.2000 р. – 118 грн., з 01.01.2002 р. – 140 грн.,з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн., з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008 р. – 605 грн., з 01.04.2009р.-625 грн.

       Суд вважає, що за ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають стягненню тільки ті суми і тільки за той період за який позивачу виплачувалась дані виплати з урахуванням того, що відповідно до Законів України “Про державний бюджет України на 2006,2007,2008 роки” дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було призупинено, а рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року дія даної статі була поновлена. Тому стягнення зазначених сум повинно проводитись з моменту поновлення призупинених прав.

   Тому виходячи з розрахунку, суд вважає, що із управління праці та соціального захисту населення на користь позивачки підлягає стягненню 13516.58   грн. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.09.1996 року по 31 .05.2003 року та 1292.93  грн. щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,  передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 09.07.2007 року по 30.06.2008 року за мінусом отриманих коштів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

       Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2010 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.                    

  Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.  

         Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.  

       Тому виплатою зазначеної доплати  в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивача.  

          Так як, розпорядником коштів в спірний період часу і тепер є відповідач, тому суд стягує заборгованість з розпорядника коштів - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.      

          Враховуючи, що  управління праці  та  соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  не має кошторису  на оплату  ІТЗ, то його слід звільнити  від сплати цих виплат.

          Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст.10,11,15,60,82,88,209,212 - 215,294 ЦПК України, ст.ст.  37, 39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст.100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.       

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1

          13516.58 грн.  (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів) доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.1996 року по 31 .05.2003  року;  

        1292.93  грн.   щомісячної грошової допомоги у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з   09.07.2007 року по 30.06.2008   року.      

        Судовий збір по справі компенсуються за рахунок держави, так як сторони звільнені від їх сплати згідно ст. 4 п. 18, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду  може бути подано до  Лугинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а  апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області  протягом  двадцяти  днів після подання заяви  на апеляційне оскарження.  

Суддя: