Справа № 2-4688/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді:                                   Стрепка Н.Л.,

при секретарі с/з:                                       Чеботарьовій Л.Я.,

з участю позивача:                                     ОСОБА_2

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття в розмірі ј від всіх видів заробітку. Позов мотивує тим, що з відповідачем з 2006 року проживають окремо, в 2007 році розірвали шлюб, відповідач участі в утримані дитини не бере.

В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримала з мотивів викладених в ньому, просить його задоволити.

Відповідач в попереднє судове засідання не з‘явився, подав до суду заяву згідно якої позов визнає, просить розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з  наступних підстав.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181, ст. 183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути визначені у частці від заробітку (доходу).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 вбачається, що 13.07.2010р.  шлюб між сторонами розірвано.

З копії свідоцтва про народження від 02.07.2003р., вбачається, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно копії довідки Львівського комунального підприємства «Господар» від 13.07.2010р. № 1210 вбачається, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом із позивачем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач проживає окремо від позивача й дочки, не надає їй достатнього матеріального утримання, чим ухиляється від виконання обов’язку з утримання малолітньої дитини, погодився сплачувати аліменти в розмірі ј від всіх видів заробітку, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки обов’язок утримувати дітей є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька.

З відповідача також слід стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 10, 60, 130, 169, 212-215, 225, 226  ЦПК України, ст.ст. 180-183 СК України, суд –

вирішив:

Позов задоволити.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј від всіх його видів заробітку щомісячно,  починаючи з 13.07.2010 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, але не менше ніж 30 (тридцять) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 (п’ятдесят одну) гривню судового збору та 120 (сто двадцять) гривень судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.                          

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                               Н.Л. Стрепко