2-а-192/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року

Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Закопайло В.В.,  розглянувши в порядку письмового провадження  м. Богодухові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області «Про поновлення строку для звернення до суду  та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги Дітям війни»

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Богодухівського районного суду як  адміністративного суду з адміністративним позовом до  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському  районі Харківської області, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років зовсім не виплачувалась доплата до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а у 2008 році виплачувалась в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а не в розмірі 30%, як передбачено Законом № 2195-ІV.  

Відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

 Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та надав письмові заперечення, в яких зазначив наступне

Він вважає дії Управління Пенсійного фонду  щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в подальшому Закон № 2195-ІV)правомірними через невизначеність за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону № 2195-ІV. При цьому, відповідач зазначив що такі виплати Законами України «Про державний бюджет України» на 2008 рік передбачені не були.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

 Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне:

Позивач має статус «Дитини війни», що  підтверджується   пенсійним    посвідченням та не заперечується відповідачем та відповідно до ст. 6 та 7 Закону № 2195-ІV, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком та фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, які здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 20.12.20085 року» п.п.41 розділу 2 ЗУ дію ст.6 зазначеного Закону на 2008 рік  зупинено,

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року ця норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, повинно було нараховувати та сплачувати позивачу вищезгадану доплату до пенсії.

 Таким чином з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинно бути нараховане 1170грн. 60 коп., з урахуванням, що у 2008 році виплачувалась допомога по 10%.(травень, червень 481грн. (мін.пенсія) х 30% = 144,3 грн. щомісячно; липень –вересень 482 грн. (мін.пенсія) х 30% =144,6 грн. щомісячно; жовтень – грудень 498 грн. х 30% = 149,4 грн. щомісячно)

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову на підставі ст.. 64 Конституції України(оскільки конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України)  та ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд не приймає їх, оскільки позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, крім того відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону, оскільки це суперечить ст.. 22 Конституції України  та  ч. 1 ст. 46 Конституції України .

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, оскільки згідно зі п.15 Положення „Про Пенсійний фонд України обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом оскільки порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 22 травня 2008 року і не  припинилось до 31.12.2008 року  крім того позивач є людиною похилого віку, що ускладнює ефективність дій по захисту своїх прав та свобод, а тому суд визнає пропуск строку з поважної причини, що є підставою для поновлення строку для звернення до адміністративного суду

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському  районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування  відповідачем  доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. В цьому разі суд тільки констатує факт порушення Управлінням ПФ України в Богодухівському районі  законодавства.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

 Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 1, 3, 8, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1    до  Управління пенсійного фонду України в Богодухівському  Харківської області  «Про поновлення строку для звернення до суду  та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги Дітям війни»  –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

 В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Богодухівський районний  суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення,   та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя