ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 р. № 18/057-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіРазводової С.С.(доповідач),
суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4
напостанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.10р.
у справі№ 18/057-09/17
за позовом ОСОБА_5
до ТОВ "Агропромбудіндустрія"
треті особи1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_6, 3) ОСОБА_7, 4) ОСОБА_8, 5) ОСОБА_9, 6) ОСОБА_10, 7) ОСОБА_11, 8) ОСОБА_12, 9) ОСОБА_13, 10) ОСОБА_14, 11) ОСОБА_15, 12) ОСОБА_16, 13) ОСОБА_17, 14) ОСОБА_18, 15) ОСОБА_19, 16) ОСОБА_20, 17) ОСОБА_21, 18) ОСОБА_22, 19) ОСОБА_23, 20) ОСОБА_24, 21) ОСОБА_25, 22) ОСОБА_26, 23) ОСОБА_27, 24) ОСОБА_28, 25) ОСОБА_29, 26) ОСОБА_30, 27) ОСОБА_31, 28) ОСОБА_32
провизнання права власності та зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_33 дов.,
від відповідача не з'явилися,
від третіх осіб ОСОБА_34 дов.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського Київської області від 08.02.2010 року (суддя Суховий В.Г.) припинено провадження у справі № 18/057-09/17 за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромбудіндустрія», треті особи 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_6, 3) ОСОБА_7, 4) ОСОБА_8, 5) ОСОБА_9, 6) ОСОБА_10, 7) ОСОБА_11, 8) ОСОБА_12, 9) ОСОБА_13, 10) ОСОБА_14, 11) ОСОБА_15, 12) ОСОБА_16, 13) ОСОБА_17, 14) ОСОБА_18, 15) ОСОБА_19, 16) ОСОБА_20, 17) ОСОБА_21, 18) ОСОБА_22, 19) ОСОБА_23, 20) ОСОБА_24, 21) ОСОБА_25, 22) ОСОБА_26, 23) ОСОБА_27, 24) ОСОБА_28, 25) ОСОБА_29, 26) ОСОБА_30, 27) ОСОБА_31, 28) ОСОБА_32 про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року у справі № 18/057-09/17 (судді Шкурдова Л.М., Маляренко А.В., Шевченко В.Ю.) ухвалу господарського суду Київської області від 08.02.2010 року скасовано, матеріали справи направлено до господарського суду Київської області.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року у справі № 18/057-09/17 скасувати, а ухвалу господарського Київської області від 08.02.2010 року залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Частиною 1 статті 143 Цивільного кодексу України визначено, що статут є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.
Статут юридичної особи, за змістом частини другої статті 20 ГК України, є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Як було встановлено апеляційним судом, на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромбудіндустрія” затверджено нову редакцію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромбудіндустрія”, державну реєстрацію якого проведено державним реєстратором 20.07.2008 року, номер запису 13391050002001099.
Внесення змін до статуту відбувається шляхом затвердження їх зборами учасників товариства. Зміни, внесені до статуту з додержанням вимог цього Статуту, викладаються письмово у вигляді окремих додатків, які є невід’ємною частиною цього статуту. Або шляхом викладення статуту в новій редакції, та підписуються всіма учасниками Товариства, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Зміни в статут підлягають державній реєстрації(ст. 17 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромбудіндустрія”).
Частиною 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення), зокрема, копію рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірену в установленому порядку, або нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчену копію документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Суд встановив, що згідно п. 9.2 Статуту статутний капітал товариства розподілено між учасниками товариства та встановлені їх частки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Апеляційний суд зазначив, що згідно п.п. 5.1., 5.2 статті 5 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромбудіндустрія” встановлено, що учасник товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, при наявності письмової згоди інших учасників товариства або відповідного рішення загальних зборів учасників товариства. При передачі частки (її частини) третій особі, відбувається одночасно перехід до неї всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який продав чи іншим чином відступив її повністю або частково.
Крім того, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_30, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_28, ОСОБА_22, в яких повідомлялось про передачу своїх часток третій особі –ОСОБА_5.
Згідно протоколу загальних зборів від 31.05.2008 року за одностайним голосуванням було прийнято рішення надати згоду на продаж учасниками товариства своїх часток та виключення їх зі складу учасників, включення ОСОБА_5 до складу учасників товариства та визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі в розмірі 35,75%.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.
Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.
Односторонніми правочинами вважаються: видача довіреності, прийняття чи збереження виготовленої речі, повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності, пропозиція щодо продажу майна, публічна обіцянка винагороди за віднайдення згубленої речі, публічне оголошення конкурсу на створення скульптури, художнього твору, складення заповіту, прийняття спадщини та відмова від неї і т. п. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків приводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
Наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими заявами учасників товариства та протоколом зборів від 31 травня 2008 року підтверджується волевиявлення учасників товариства про вихід із товариства та передачі своєї частки ОСОБА_5
Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі № 18/057-09/17 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України вищезазначені обставин не прийняв до уваги та не визначив, чи був ОСОБА_5 носієм корпоративних прав відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" саме на момент звернення до господарського суду.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що судом першої інстанції безпідставно припинено провадження у справі № 18/057-09/17, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що ОСОБА_5, як фізична особа, не мав на момент звернення до суду статусу учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", а тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.10р. по справі № 18/057-09/17 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя С.С. Разводова
Судді І.А. Плюшко
Ж.О. Бернацька