Справа №1-640/2009

ВИРОК

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 жовтня  2009 року     Святошинський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді:     Бандури І.С.

при секретарі:     Краплині Л.І., Ковальчук В.В.

Завальнюк О.І.,

з участю прокурора:     Устименко О.І., Суховолець У .А.

захисника:     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Липча Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, раніше судимого 22 червня 2001 року Залізничним районним судом м. Києва за ст. 141 ч.2 КК України (КК в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, 16 липня 2004 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 5 січня 2009 року по відбуттю строку покарання, не працюючого, за 186 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_3 21 травня 2009 року, приблизно о 1 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №72 по вул. Зодчих в м. Києві, за попередньою змовою з двома невстановленими слідством особами, застосовуючи насильство до неповнолітнього ОСОБА_4, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно відкрито викрав чуже майно у неповнолітнього ОСОБА_4, яке належить його матері - гр-ці ОСОБА_5

При цьому, ОСОБА_3 21 травня 2009 року, приблизно о 1 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу «Шпалерного ринку», що по вул. Зодчих в м. Києві, познайомився із двома невстановленими слідством особами, з якими вирішив продовжити вживати алкогольні напої та прослідували до продуктового магазину, розташованого по вул. Зодчих в м. Києві. Знаходячись біля вказаного магазину ОСОБА_3 та двоє невстановлених слідством осіб побачили раніше незнайомого їм неповнолітнього ОСОБА_4 Тоді ОСОБА_3 разом з двома невстановленими слідством особами вирішили відкрито викрасти чуже майно, яке знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_4, вступивши тим самим між собою в попередню злочинну змову. Побачивши, що неповнолітній ОСОБА_4 відійшов в сторону від вказаного продуктового магазину, вони

прослідували за ним. Наздогнавши неповнолітнього ОСОБА_4, біля будинку №72 по вул. Зодчих в м. Києві, ОСОБА_3 з метою виконання свого злочинного умислу, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, рукою стиснутою в кулак, наніс неповнолітньому ОСОБА_4 удар в область потилиці, та наказав вивернути кишені свого одягу. Коли неповнолітній ОСОБА_4 відмовився добровільно передати ОСОБА_3 свої речі, то останній, продовжуючи далі свої злочинні дії направлені на відкрите заволодіння чужим майном, знову наніс неповнолітньому ОСОБА_4 удар рукою зігнутою в кулак в обличчя, від якого останній упав на землю. В цей час до них підійшли двоє невстановлених слідством осіб, які перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_3, діючи погоджено з останнім підійшли до неповнолітнього ОСОБА_4 взявши його з обох сторін за руки, почали силоміць утримувати, не даючи останньому змоги чинити опір. Скориставшись цим, ОСОБА_3 відкрито викрав з кишені штанів ОСОБА_4 наступні речі:

-     мобільний телефон «LG KM 380», ціною 844 грн., в корпусі якого знаходилась
сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», ціною 30 грн., на рахунку якої було
10 грн., та флеш - картка, ціною 100 грн.;

-     мобільний телефон «Самсунг J210», ціною 300 грн., в корпусі якого
знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», ціною 25 грн., на
рахунку якої грошей не було;

-     чоловіче шкіряне портмоне, ціною 60 грн. в якому на момент викрадення
знаходився студентський квиток та абонемент фан - клубу «Динамо Київ», які не
представляють для нього матеріальної цінності, а всього майна на загальну суму
1369 грн., чим завдав матері неповнолітнього ОСОБА_4- гр. ОСОБА_5 матеріальну шкоду.

Заволодівши майном, викраденим у громадянина ОСОБА_4, ОСОБА_3 та двоє невстановлених слідством осіб з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 своєї вини не визнав і пояснив, що він не вчиняв даного злочину, не бив потерпілого і нічого у нього не забирав.

Не зважаючи на те, що підсудний своєї вини не визнав, його вина повністю підтверджується показами потерпілих, свідків та іншими дослідженими матеріалами справи.

Так, потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 21 травня 2009 року приблизно о 00 год. 15 хв. він разом із своїми друзями після футболу поверталися додому по вул. Зодчих в м. Києві, та познайомились з підсудним. Моменту знайомства він не пам'ятає, оскільки розмовляв по мобільному телефону. Він шукав свою куртку, яку залишив у кущах, коли ходив туди по власних потребах. Підсудний був із двома друзями, він знайшов його куртку. Вони спілкувались деякий час біля продуктового магазину. До нього на мобільний телефон зателефонувала мама, і після цього він відійшов за магазин по власних потребах, а друзі залишились чекати біля магазину. Коли він знаходився у дворі за магазином, то відчув удар ззаду по потилиці, дві особи схопили його за руки і тримали, а ОСОБА_3 перевірив кишені, та забрав у нього телефон та гаманець. Після цього ОСОБА_3 наніс йому ще один удар кулаком в обличчя і вони всі троє втекли. Потерпілий наполягає, що саме ОСОБА_3 вдарив його в обличчя та забрав у нього гаманець та мобільні телефони.

Покарання підсудному просить призначити не суворе.

Так, потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 20 травня 2009 року дозволила сину ОСОБА_4 піти в спортивний клуб на футбол. Весь час вона із сином систематично зізвонювалась, коли подзвонила останній раз, то він сказав, що через п'ять хвилин буде вдома. Коли час минув, вона почала хвилюватись і вийшла йому на зустріч. До неї одразу підбіг товариш сина і сказав, що у її сина викрали гаманець і мобільні телефони, і він разом з працівниками міліції шукає злочинця. Як повідомив її син, телефони і гаманець у нього забрав ОСОБА_3, вдаривши при цьому його в обличчя, а двоє його друзів тримали його за руки, коли ОСОБА_3 обшукував кишені.

Покарання підсудному просить призначити не суворе. Цивільний позов на суму 1369 грн. підтримує та просить його задовольнити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором патрульної служби Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Так, 22 травня 2009 р. о 8 год., він заступив на чергування старшим патруля в складі ГШР-101. по охороні громадського порядку на території Святошинського району м. Києві. Цього ж дня, приблизно в 11 год. 30 хв., коли вони перебували на території обслуговування за адресою вул. Зодчих, 72 в м. Києві, то до них звернувся гр. ОСОБА_4, 1992 р. н., який повідомив про те, що неподалік від місця їхнього розташування він помітив двох раніше незнайомих йому осіб, які 21.05.2009 року, у нічний час, застосовуючи насильство, відкрито викрали у нього два мобільні телефони. Почувши це, вони відразу взяли на борт службового автомобіля гр. ОСОБА_4 та почали відпрацьовувати прилеглу, до вказаного потерпілим місця, територію. Коли вони знаходились біля будинку №76 по вул. Зодчих в м. Києві, то виявили та затримали за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_3, 1971 р.н. та гр. ОСОБА_7, 1970 р.н. При цьому на ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4 вказав як на особу, яка відносно нього здійснила злочин, а саме пограбування, яке мало місце 21.05.2009 року, приблизно о 01 год. 30 хв., біля будинку № 72 по вул. Зодчих в м. Києві. Затримавши вищевказаних осіб вони доставили їх до Святошинського РУ ГУМВС для дачі показів з даного приводу.

Оголошені покази свідка ОСОБА_8, аналогічні показам свідка ОСОБА_6

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_9 вбачається, 20 травня 2009 р. у вечірній час він в кафе «Вікторія» зустрівся зі своїми знайомими: ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, де вони дивились трансляцію футбольного матчу. Після закінчення футбольного матчу вони вийшли на вулицю щоб йти по домівкам. По дорозі ОСОБА_4 відійшов в сторону, щоб справити свої природні потреби, однак коли він повернувся, то виявилось, що він забув у кущах свою куртку. В цей час вони підійшли до аптеки «Фармаком», що розташована біля ігрових автоматів по вул. Зодчих в м. Києві. Там були троє раніше незнайомих йому чоловіків, одного з яких він запам'ятав. Як пізніше від працівників міліції йому стало відомо, то був ОСОБА_3. Коли ОСОБА_4 підійшов до них і сказав, що забув у кущах куртку, то ОСОБА_3 запропонував піти з ними, щоб допомогти в пошуках куртки. Тоді він, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 пішли шукати куртку. В цей час ОСОБА_10 і ОСОБА_11 залишились розмовляти з іншими двома незнайомими йому чоловіками. Через деякий час він повернувся до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, при цьому попросивши ОСОБА_12, щоб той із ОСОБА_3 далеко не відходив. ОСОБА_12 та ОСОБА_3 почали шукати куртку в кущах на відстані близько 10 метрів від них. Через деякий час він помітив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на тому місці немає. Коли він зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_4 то останній сказав, що він знаходиться біля кіоску на перехресті вулиць Зодчих та Жмеринська в м. Києві, де з ОСОБА_3 п'є пиво. Коли він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підійшли до кіоску, то там вже нікого не було. Він почав телефонувати ОСОБА_4 на мобільний телефон, однак той був відключений. Після цього вони пішли в бік будинку №80 по вул. Зодчих в м. Києві, де зустріли матір ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а згодом і самого ОСОБА_4, який розповів їм, що біля магазину ОСОБА_3 разом з незнайомими йому чоловіками відкрито викрали у нього два мобільні телефони.

Із оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що 20.05.2009 року, приблизно в 20 год. 30 хв., він разом із своїми друзями ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ще одним другом на ім'я ОСОБА_10 пішли в бар «Вікторія», який розташований по вул. Тулузи в м. Києві, щоб подивитися там по телевізору футбольний матч та провести вільний час. Приблизно в 00 год. 15 хв. 21.05.2009 року, вони вийшли з вказаного бару та направились йти по домівках. Коли вони всі разом йшли по вул.. Зодчих в м. Києві в напрямку «Шпалерного ринку», то зустріли трьох раніше незнайомих їм чоловіків, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Підійшовши до них, один з даних хлопців, як пізніше йому стало відомо від працівників міліції був ОСОБА_3, звертаючись до них сказав, що ОСОБА_4 його племінник. Пізніше їх наздогнав ОСОБА_4, який в той час справляв свої природні потреби неподалік від них, та не був присутнім при розмові з вказаними особами. Підійшовши до них, ОСОБА_4 запитав, чи не бачили вони де його куртка, на що вони відповіли, що ні, а ОСОБА_3 в свою чергу, сказав, що він покаже де знаходиться куртка. Він залишився з двома раніше незнайомими хлопцями, а ОСОБА_4 із ОСОБА_3 відійшли в сторону, начебто шукати куртку ОСОБА_4 Приблизно через 30 хв. ОСОБА_11 зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_4 та запитав у нього, де той знаходиться, на що останній відповів, що він біля нічного продуктового магазину, розташованого по вул. Зодчих в м. Києві та запропонував їм підійти до нього. Почувши це, вони відразу направились до вказаного магазину. Підійшовши до вказаного магазину, вони не зустріли там ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3

В той час коли вони знаходились біля продуктового магазину на мобільний телефон незнайомому йому чоловіка зателефонував мабуть ОСОБА_3, який щось йому сказав. Після цього дані хлопці сказали, що їм необхідно терміново йти, оскільки начебто щось трапилось. Після цього дані хлопці пішли за вказаний магазин та направились до вул. Зодчих, 72 в м. Києві.

21.05.2009 року, приблизно в 2 год., знаходячись біля будинку №80 по вул.. Зодчих в м. Києві, він зустрів ОСОБА_4, який повідомив йому про те, що ОСОБА_3 та двоє незнайомих йому чоловіків злочинним шляхом заволоділи його мобільними телефонами. Також зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо про те, що ОСОБА_3, підвівши його до буд. №72 по вул. Зодчих в м. Києві наніс йому удар в обличчя, розбивши при цьому губу. Від даного удару він впав на землю, і в цей час до нього підійшло ще двоє незнайомих йому чоловіків, які почали його утримувати за руки, один з однієї сторони, а інший з другої сторони, а ОСОБА_3 в той час почав перевіряти вміст його кишень. Заволодівши майном, яке знаходилось в кишенях одягу ОСОБА_4, вони з місця скоєння злочину втекли. Почувши це від ОСОБА_4, він відразу зрозумів, що коли вони разом з двома незнайомими чоловіками знаходились біля продуктового магазину, то на мобільний телефон до одного з них зателефонував ОСОБА_3, який попросив їх про допомогу у пограбуванні ОСОБА_4.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_13, дав покази аналогічні показам свідка ОСОБА_10

Вина підсудного доведена також іншими доказами по справі, а саме: протоколом огляду предметів та речей від 09.06.2009 року, згідно якого оглянуто гарантійні талони на мобільні телефони «LG KM 380» та «Самсунг J210», які ОСОБА_3 та двоє невстановлених слідством осіб відкрито викрали у неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с. 85); постановою про визнання та прилучення до справи речових доказів від 09.06.2009 року (а.с. 88); протоколом очної ставки від 25.05.2009 року, проведеної між неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3, в ході якої неповнолітній потерпілий ОСОБА_12 підтвердив свої покази, дані ним в ході досудового слідства, викриваючи ОСОБА_3 в скоєнні злочину (а.с. 78-84).

При таких обставинах суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч.2 КК України повністю доведена, а тому його злочинні дії слід кваліфікувати за ст. 186 ч.2 КК України за ознакою відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб».

По справі потерпілою ОСОБА_5 до підсудного ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на суму 1369 грн., про відшкодування матеріальної шкоди і даний позов суд вважає слід задовольнити, оскільки він доведений і знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, має непогашену судимість, не знаходячи обставин, які пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому за таких обставин покарання ОСОБА_3 слід призначити у виді позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі, оскільки його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Речові докази вирішити у відповідності до вимог ст.ст. 81, 330 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його затримання, тобто з 23 травня 2009 року.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в слідчому ізоляторі №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань м. Києва.

Цивільний позов задовольнити.

Стягнути  з  ОСОБА_3  на користь ОСОБА_5 1369 (одну тисячу триста шістдесят дев'ять) грн. матеріальної шкоди.

Речові докази по справі - ксерокопію документів на мобільний телефон «LG KM 380», ІМЕІ 353203-02-158825-1- які знаходяться при матеріалах справи  - залишити при матеріалах справи, мобільний телефон «Самсунг J210», ІМЕІ 358221010214377, який знаходиться в камері речових доказів Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві - повернути потерпілій ОСОБА_5.

Апеляція на вирок може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва, а засудженим який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.