ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 р. | № 2-27/15527-2005А |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. –головуючого,
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 березня 2006 року у справі № 2-27/15527-2005А Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Державного підприємства "Радгосп-завод "Малоріченський", до Державної податкової інспекції у м. Алушті, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідачів: Патраш В.І. (дов. № 3232/10 від 31.05.2007 р.)
Герасіменко Н.А. (дов. № 796/9/10 від 17.04.2007 р.),
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року позивач –Державне підприємство "Радгосп-завод "Малоріченський" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень та їх скасування.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2005 року (суддя Воронцова Н.В.) позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті № 00025822301/0 від 28.10.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1075249,50 грн., що складається з 497562 грн. основного платежу і 577687,50 грн. штрафних санкцій та № 0002602301/0 від 29.10.2005 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 272760 грн. Стягнуто з Державного бюджету на користь державного підприємства "Радгосп –завод "Малореченський" 85 грн. державного мита. Повернуто з ДП "Судовий інформаційний центр" на користь позивача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За результатами перегляду в апеляційному порядку зазначеного судового рішення, Севастопольським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 03 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Волкова К.В., Градової О.Г., Черткової І.В.), якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті в Автономній Республіці Крим залишено без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2005 року –без змін.
Не погоджуючись з постановами місцевого та апеляційного господарських судів у даній справі, відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2007 року касаційне провадження у даній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої, другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що оскарження судових рішень у даній справі має бути здійснено у порядку господарського судочинства.
Враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України, Державна податкова інспекція у м. Алушті Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 у даній справі скасувати, а в позові Державному підприємству "Радгосп-завод "Малоріченський" –відмовити.
В обґрунтуванні касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права з мотивів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарський суд АР Крим розглянув справу № 2-27/15527-2005А за правилами Кодексу адміністративного судочинства, визначивши даний спір - справою адміністративної юрисдикції.
Севастопольський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 03 березня 2006 у даній справі та посилаючись на статті 2, 3, 4, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства встановив, що даний спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому ГПК України.
Колегія суддів не погоджується з висновками Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено які справи підвідомчі господарським судам.
В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду.
Таким чином, з контексту зазначених норм Кодексу випливає, що справою адміністративної юрисдикції є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт є законодавчо уповноваженим здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, останні ж, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем у справі є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково відніс до юрисдикцій господарських судів спір за позовом Державного підприємства "Радгосп-завод "Малоріченський" до Державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, даний спір розглянуто апеляційною інстанцією за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог, суд апеляційної інстанції розглянув справу керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню з передачею справи на апеляційний перегляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України Вищий господарський суд України, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 березня 2006 у справі № 2-27/15527-2005А скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Головуючий Т.В. Добролюбова
Судді Т.Г. Гоголь
В.О. Швець