ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2009 року справа № 2-а-4190/09/2270/4
Хмельницький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді Ковальчук O.K.
Суддів Ніколайчука М. Є.
Романішина В.Л. при секретарі Заблоцькому О.В.
за участю
представника відповідача Присяжного О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 15.08.2008 року.
На думку позивача,
Постанова від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347 винесена державним виконавцем всупереч ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та практиці Європейського суду з прав людини.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає постанову від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347з підстав, викладених у письмовому запереченні, та наполягає на застосування судом ст. 99 КАС України у зв'язку з пропуском позивачем визначеного законом України «Про виконавче провадження» 10-ти денного строку оскарження постанови державного виконавця.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази і їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Судом встановлено, що 26.12.2008 року старший державний виконавець Губяк С. В. відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 15.08.2008 року, про зобов'язання Міністерства фінансів України, Державного казначейства України перерахувати кошти Управлінню праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради в розмірі 4310, 0 грн. для виплати ОСОБА_3.
Спірна
Постанова про закриття виконавчого провадження від 26.12.2008 року винесена відповідачем на підставі п.П ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що Міністерство Фінансів України не в змозі виконати рішення суду у спосіб і порядку визначених виконавчим документом, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не передбачені бюджетні призначення для виконання зобов'язань по судових рішеннях щодо перерахунку виплаченої щорічної разової допомоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до п.Н ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Частиною 3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
За змістом Закону України «Про виконавче провадження» ст. 76 вказаного Закону застосовується за умови виконання рішень, у немайнових спорах у тих випадках, коли виконавчий документ, який підлягає виконанню, зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Тому, посилання відповідача на сказану норму, як на підставу закриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у майновому спорі ( стягнення невиплати разової щорічної грошової допомоги) є неправомірним.
Приписами ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
З урахуванням вказаної норми виконавчий лист № 2-а-1347, виданий Хмельницьким міськрайонним судом 15.08.2008 року, може бути пред'явлений до виконання до 15.08.2011 року, а відтак відсутність відповідних бюджетних призначень у Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який діє протягом одного бюджетного року, також не може слугувати підставою для закриття виконавчого провадження.
Як зазначено в ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Частина 2 цієї норми вказує, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець наділений значним обсягом прав, зокрема має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення (ч.3 ст. 5 Закону).
Проте, відповідачем не доведено та не встановлено судом, що відповідачем вжиті, всі заходи щодо виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 23.07.2008 року, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Суд не бере до уваги посилання відповідача на ст. 99 КАС України, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимогу зв'язку з наведеним нижче.
Відповідно до статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За змістом ч.3 ст. 37 Законом України «Про виконавче провадження»
Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10-денний строк.
Приписами ч. 2 ст. 99 КАС України, встановлено, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів. Зазначена норма відображена в постанові державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження передбачено, п.3 резолютивної частини якої вказує, що
Постанова може бути оскаржена в 10-ти денний строк з моменту її отримання.
Як свідчать матеріали справи, зокрема копія конверта, спірна
Постанова надіслана позивачеві 02.02.2009 року. До суду з позовом про оскарження постанови позивач звернувся 09.02.2009 року, в межах 10-ти денного строку, визначеного Законом для оскарження постанови державного виконавця.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 15.08.2008 року, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 181, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1347, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 15.08.2008 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 06.06.2009 року