ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2009 року     справа № 2-а-3433/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В.

представника відповідача Паукової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Соломон» до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940,  № 00003223301/0/941 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  № 0000342301/0/943 і № 0000332301/0/944

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2009 року № 0000312301 /0/940,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток сумі 20000, 0 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 13333, 0 грн та за штрафними санкціями в сумі 6667, 0 грн.,  № 00003223301/0/941,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16001, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 10667, 0 грн та за штрафними санкціями в сумі 5334, 0 грн.,  і рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 50325, 0 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки,  № 0000342301/0/943,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 117500, 0 грн. за порушення законодавства про РРО,  і № 0000332301/0/944,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 8.0 грн. за порушення законодавства про патентування.

На думку позивача податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940,  № 00003223301/0/941 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  № 0000342301/0/943 і № 0000332301/0/944 є незаконними,  оскільки ґрунтуються на висновках акту планової виїзної перевірки від 04.02.2009 року щодо невключенння до складу валового доходу готівкових коштів в сумі 23500, 0 грн,  отриманих від громадянина ОСОБА_2 згідно видаткового касового ордера від 23.01.2007 року,  та безпідставного включення до валових витрат витрат на оплату придбаних металевих дверей від ПП ОСОБА_3 ,  по операції,  що фактично не відбулась,  які не відповідають фактичним обставинам та побудовані на необгрунтованих даних та припущеннях перевіряючих.

Позивач вказує,  що продаж товарів ОСОБА_2 не здійснював і кошти за це не отримував,  а тому,  відповідно,  прибутковий касовий ордер не видавав.

Факт придбання металевих дверей від ПП ОСОБА_4 та реального здійснення цієї операції підтверджується наявними в позивача первинними документами.

Крім того,  позивач вважає що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  № 0000342301/0/943 прийняті відповідачем з порушенням строку застосування адміністративно-господарських санкцій,  визначеного  ст. 250 Господарського кодексу України. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000332301/0/944 в сумі 8, 0 грн. за порушення законодавства про патентування,  є необгрунтованим,  оскільки перевіркою таке порушення не встановлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив,  вважає прийняті податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законними та обгрунтованими.

Факти заниження позивачем податку на прибуток на загальну сум 13333, 0 грн.,  заниження податку на додану вартість на сумі 10667, 0 грн.,  не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 10065, 0 грн,  здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей без наявності патенту та не проведення розрахункової операції на суму 23500, 0 грн. через реєстратор розрахункових операцій встановлені виїзною плановою перевіркою та зафіксовані в акті від 04.02.2009 року № 902/23-4/3102979.

Заслухавши представників сторін,  дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності,  суд вважає,  що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд встановив,  що приватне підприємство «Соломон» (позивач),  зареєстроване 12.07.2000 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 248324).

Основними видами діяльності позивача є:загальне будівництво будівель (нові роботи,  роботи з заміни,  реконструкції та відновлення); виробництво інших видів меблів спеціалізованими підприємствами за індивідуальним замовленням населення; виробництво інших видів меблів; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року від 04.02.2009 року № 902/23-4/3102979 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток сумі 20000, 0 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 13333, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6667, 0 грн.,  № 00003223301/0/941,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16001, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 10667, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5334, 0 грн.,  і рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 50325, 0 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки,  № 0000342301/0/943,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 117500, 0 грн. за порушення законодавства про РРО,  і № 0000332301/0/944,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 8, 0 грн. за порушення законодавства про патентування.

Податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940 і № 00003223301/0/941 базуються на викладених в акті виїзної планової перевірки висновках відповідача щодо заниження податку на прибуток на суму 13333, 0 грн. та податку на додану вартість на суму 10667, 0 грн. у зв'язку з не включенням до валового доходу готівкових коштів в сумі 23500, 0 грн. (з ПДВ),  отриманих від громадянина ОСОБА_5 згідно до видаткового касового ордера від 23.01.2007 року та безпідставного включення до валових витрат вартості металевих дверей в кількості 15 шт. та до податкового кредиту податку на додану вартість,  включеного в ціну товару,  відповідно до накладних,  виданих ПП ОСОБА_3 ,  реалізація та оплата яких не відбулась.

Судом встановлено,  що відповідно до п.1.1 договору від 19.01.2007 року,  укладеного з громадянином ОСОБА_5,  позивач зобов'язався продати блок дверей,  підвіконня,  відливи,  сітку міс кітку з вставленням в кількості відповідно 6 шт.,  8 шт.,  6 шт. та 4 шт.,  а покупець прийняти та оплатити вказаний товар. Загальну вартість товару,  який є предметом купівлі продажу,  складає 23500, 0 грн. (п.1.2 договору). На виконання вказаного договору позивач передав ОСОБА_5 товар,  передбачений договором та отримав оплату в сумі 23500, 0 грн. Факт оплати придбаного товару та передачі готівкових коштів від ОСОБА_5 позивачеві підтверджується дослідженими судом доказами: договором від 19.01.2007 року,  квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 23.01.2006 року,  поясненнями свідка ОСОБА_5

Оглянутий в судовому засіданні оригінал прибуткового касового ордера № 1 від 23.01.2006 року на суму 23500, 0 грн.,  скріплений підписом та печаткою позивача. В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив,  що особисто отримав цей прибутковий касовий ордер,  на якому помилково вказаний 2006 рік,  від директора позивача 23.01.2007 року після оплати готівкою придбаного товару. Кому належить підпис на прибутковому ордері свідку невідомо.

Оцінюючи прибутковий касовий ордер № 1 від 23.01.2006 року на суму 23500, 0 грн. в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами,  зокрема,  договором від 19.01.2007 року між позивачем та громадянином ОСОБА_5,  з поясненнями свідка ОСОБА_5,  суд вважає доведеним факт отримання позивачем готівкових коштів в сумі 23500, 0 грн. як оплати за придбаний ОСОБА_5 товар.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача,  щодо недопустимості,  як доказу,  прибуткового касового ордеру № 1 від 23.01.2006 року,  який складався і не підписувався головним бухгалтером позивача,  оскільки:

викладені в прибутковому касовому ордері відомості підтверджуються іншими доказами,  дослідженими в судовому засіданні;

прибутковий касовий ордер № 1 від 23.01.2006 року скріплений печаткою позивача,  відповідальними за зберігання якої є директор та головний бухгалтер позивача;

позивачем не надано доказів щодо використання печатки позивача сторонніми особами або її викрадення.

Плановою виїзною перевіркою встановлено та підтверджено дослідженим в судовому засіданні доказами,  що отримавши готівкові кошти в сумі 23500, 0 грн.,  позивач не оприбуткував вказані кошти та ,  всупереч пп. 11.3.1 п.11.3  ст. П Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.3.1  ст. 3,  п.4.1  ст. 4,  пп.7.3.1 п.7.3  ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» не включив до складу валового доходу за 1 квартал 2007 року 19583, 0 грн. та відповідно до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість 3917, 0 грн.

Відповідно до п. 3.1  ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток,  який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду,  визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону,  та суму амортизаційних відрахувань,  нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Пунктом 4.1.  ст. 4 зазначеного Закону визначено,  що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,  отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,  матеріальній або нематеріальній формах як на території України,  її континентальному шельфі,  виключній (морській) економічній зоні,  так і за їх межами. Нормами пп.4.1.1. п.4.1  ст. 4 передбачено,  що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт,  послуг),  у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв,  що не мають статусу юридичної особи,  а також доходи від продажу цінних паперів,  деривативів,  іпотечних сертифікатів участі,  іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю,  сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення),  операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За змістом пп. 11.3.1 п.11.3  ст. П Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата,  яка припадає на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,  що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  що підлягають продажу,  у разі продажу товарів (робіт,  послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку,  а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі,  що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1  ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг,  місце надання яких знаходиться на митній території України,  в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця,  а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). При цьому згідно до п.4.1  ст. 4 вказаного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,  визначеної за вільними цінами,  але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням акцизного збору,  ввізного мита,  інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів),  згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість,  а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку,  що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,  вартість матеріальних і нематеріальних активів,  що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 п.7.3  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено,  що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт,  послуг) вважається дата,  яка припадає на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,  що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,  послуг),  що підлягають поставці,  а у разі поставки товарів (робіт,  послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку,  а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням вказаних норм,  суд вважає правомірними дії відповідача щодо донарахування позивачеві податку на прибуток та відповідно податку на додану вартість по операції з продажу позивачем товару загальною вартістю 23500, 0 грн. з урахуванням податку на додану вартість та отримання плати за вказаних товар від громадянина ОСОБА_5,  а відтак правомірними є податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток сумі 20000, 0 грн. в частині за основного платежу в сумі 4896, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 2448, 0 грн.,  і № 00003223301/0/941,  яким позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16001, 0 грн.,  в частині основного платежу в сумі 3917, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 1959, 0 грн.

Разом з тим,  не відповідають вимогам закону зазначені податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940 № 00003223301/0/941 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 8437, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 4218, 50 грн. та відповідно податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 6750, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 3375, 0 грн. за операцією з придбання позивачем від ПП ОСОБА_3  металевих дверей,  загальною вартістю з урахуванням податку на додану вартість 40500, 0 грн.

Судом встановлено,  що в листопаді та грудні 2007 року позивач придбав від ПП ОСОБА_3  металеві двері в кількості 15 шт. загальною вартістю 40500, 0 грн.,  в тому числі в листопаді 2007 року на суму 30000, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 5000, 0 грн.,  та в грудні 2007 року на суму 10500, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 1750, 0 грн. розрахунки за придбаний товар здійснені позивачем готівковими коштами згідно до видаткових касових ордерів.

Факт придбання металевих дверей підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами видатковими накладними №22 від 30.11.2007 року та № 28 від 29.12.2007 року,  відомостями аналітичного обліку по рахунку № 631 за листопад та грудень 2007 року,  податковими накладними № 22 від 30.11.2007 року та №28 від 30.12.2007 року,  а факт оплати придбаного товару - видатковими касовими ордерами № 34 від 30.11.2007 року на суму 10000, 0 грн.,  № 35 від 15.11.207 року на суму 10000, 0 грн.,  № 36 від 12.11.2007 року на суму 10000, 0 грн.,  № 39 від 29.12.2007 року на суму 7875, 0 грн. і № 40 від 30.12.2007 року на суму 2625, 0 грн.

Як свідчать матеріали справи,  отримавши видаткові накладні та податкові накладні,  позивач відніс до валових витрат звітних періодів витрати на оплату придбаних та отриманих металевих дверей та відповідно до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений в ціні товару.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено,  що податковим кредитом є сума,  на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,  визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,  що підлягають амортизації.

За змістом пп.11.2.1. п.11.2.  ст. 11 Закону № України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,  що припадає на податковий період,  протягом якого відбувається одна з подій,  що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином,  платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість,  підтверджену належним чином оформленою податковою накладною,  яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом,  який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку,  який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.7.2.6 п.7.2  ст. 7 Закону). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5  ст. 7 Закону України № 168/97 вважається ,  зокрема,  дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,  послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5.  ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4  ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку,  інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності,  суд вважає,  що наявність у позивача податкових накладних,  оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства,  виданих постачальником металевих дверей ПП ОСОБА_3  є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду.

Досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності реального придбання позивачем металевих дверей від ПП ОСОБА_3  та їх готівкової оплати в сумі 40500, 0 грн.,  а отже і відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість,  сплаченого в ціні товару,  та витрат на його придбання до валових витрат.

Судом також враховується,  що протягом 2007 року позивач неодноразово придбавав від ПП ОСОБА_3  металеві двері та комплектуючі до них та здійснював розрахунок за придбаний товар,  що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 ,  в частині відсутності поставки металевих дверей від ПП ОСОБА_3 позивачеві в листопаді та грудні 2007 року та відсутності факту їх оплати,  як такі,  що не відповідають  ст. . ст. 69, 70, 77 КАС України. Досліджені судом докази свідчать,  що ОСОБА_6 ,  яка діє на підставі довіреності,  виданої ПП ОСОБА_3  11.01.2009 року,  не була присутня особисто під час придбання дверей в 2007 році,  їх передачі,  оплати,  а її показання ґрунтуються на телефонному повідомлені ПП ОСОБА_3,  яка не може тути допитана в судовому засіданні у зв'язку з перебуванням за межами України.

З тих же міркувань суд вважає неналежним доказом відсутності реального продажу дверей довідку № 1977/23-4/НОМЕР_1 від 07.02.2009 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП ОСОБА_3  за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року,  підписану ОСОБА_6  Суд вважає,  що порушення ПП ОСОБА_3 правил ведення бухгалтерського та податкового обліку та не відображення операції з продажу позивачеві металевих дверей не є підставою для позбавлення позивача права на включення сплачених за товар коштів до валових витрат та податку на додану вартість до податкового кредиту.

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942 в сумі 50325, 0 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки і № 0000342301/0/943 в сумі 117500, 0 грн. за порушення законодавства про РРО,  суд встановив,  що фактичною підставою для прийняття цих рішень є викладені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,  затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637,  і не оприбуткування готівкових коштів в сумі 10065, 0 грн.,  отриманих 14.11.2005 року та 05.11.2007 року,  та відповідно порушення  ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг" і здійснення розрахункової операції в січні 2007 року на суму 23500, 0 грн. з продажу металевих дверей,  без реєстрації через зареєстрований,  опломбований у встановленому порядку та переведений в фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Відповідно до  ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг" порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

Пунктом 1.2  ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено,  що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у стоки,  визначені цим Законом або іншими законами України,  а відповідно до п 1.3.  ст. 1 названого Закону податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),  самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,  але не сплачене у встановлений строк,  а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено,  що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування,  який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),  нарахування і сплати пені та штрафних санкцій,  що застосовуються до платників податків контролюючими органами,  у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,  та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування,  оскарження нарахування,  процедуру сплати та примусового стягнення,  яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів),  сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування,  тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином цей Закон може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів),  вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У зазначених нормах штрафи за порушення порядку ведення касових операцій та порушення законодавства про РРО,  накладені відповідачем,  не визначені як податки або збори (обов'язкові платежі). Тому обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг" і Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не відносяться до категорії податкових зобов'язань або податкового боргу.

За змістом  ст. 239 Господарського кодексу України штраф про є одним з видів адміністративно-господарських санкцій. Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено,  що адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,  але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

Таким чином рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942 в сумі 50325, 0 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки і № 0000342301/0/943 в сумі 117500, 0 грн. за порушення законодавства про РРО прийняті відповідачем з порушенням визначених Законом термінів,  а відтак є неправомірними.

Неправомірним також є рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000332301/0/944,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 8.0 грн. за порушення законодавства про патентування,  оскільки актом планової виїзної перевірки від 04.02.2009 року не зазначено суті порушення позивачем законодавства про патентування.

Пунктом 2.3.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового,  валютного та іншого законодавства (надалі Порядку),  затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2995 року,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.08.2005 року за № 925/11205 встановлено,  що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники,  які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності та фактичні показники,  виявлені уході перевірки на підставі первинних документів і у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів,  що порушені платником податків.

Пунктом 1.7 Порядку визначено,  що факти виявлених порушень податкового,  валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної,  виїзної планової чи позапланової перевірок чітко,  об'єктивно та в повній мірі,  із посиланням на первинні або інші документи,  які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку,  що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 2  ст.  З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 p. №996-XIV зі змінами та доповненнями передбачено,  що фінансова,  статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий примірник,  ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1  ст.  9 зазначеного Закону передбачено,  що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи,  які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За змістом пункту 1.3 Порядку встановлено,  що Акт - службовий документ,  який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового,  валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Проте,  акт виїзної планової перевірки № 902/23-4/31021979,  який слугував підставою для прийняття відповідачем спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942 і № 0000332301/0/944.,  не містить жодної вказівки на конкретні порушення позивачем правил ведення податкового обліку,  опису господарських операцій,  відображених позивачем норм з регулювання обігу готівки і законодавства про патентування,  та посилання на первинні документи,  які свідчать про ці порушення.

Отже,  з урахуванням норм  ст. 70 КАС України,  акт виїзної планової перевірки,  складений з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних,  виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового,  валютного та іншого законодавства,  який грунтується на суб'єктивних припущеннях перевіряючих,  не підтверджених первинними документами,  не може бути носієм доказової інформації щодо зазначеним в ньому порушень.

Статтею 19 Конституції України встановлено,  що органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах,  в межах та у спосіб,  що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до  ст.   ст.  11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно  ст.  86 цього Кодексу,  оцінює докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному,  повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 сгатті 71 КАС України встановлено,  що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 50325, 0 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки,  № 0000342301/0/943,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 117500, 0 грн. за порушення законодавства про РРО,  і № 0000332301/0/944,  яким застосовані штрафні санкції в сумі 8.0 грн. за порушення законодавства про патентування та податкових повідомлень-рішень від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940 в частині основного платежу в сумі 8437, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 4218, 50 грн і № 00003223301/0/941 в частині основного платежу в сумі 6750, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 3375, 0 грн.,  а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість»,  «Про оподаткування прибутку підприємств»,  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,   ст.  ст.  11,   ст.  99,  100,  158 -163,  167,  186,  254 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Соломон» задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.02.2009 року № 0000352301/0/942,  № 0000342301/0/943 і № 0000332301/0/944.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 13.02.2009 року № 0000312301/0/940,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в частині основного платежу в сумі 8437, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 4218, 50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Хмельницькому від 13.02.2009 року № 00003223301/0/941,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 6750, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 3375, 0 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до  ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 05.06.2009 року