ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
___________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2006 р.Справа № 16/104/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення від 06.07.06
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили
на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 року
по справі № 16/104/06
за позовом Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили
до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2
про визнання частково недійсним правочину та стягнення 4650,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про визнання частково недійсним правочину та стягнення 4 650 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на приписи ст. 229 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 року по справі № 16/104/06 /суддя Фролов В.Д./ у позові відмовлено. Рішення суду мотивоване відсутністю законних підстав для визнання договору № 1/30 від 23.07.2003 року недійсним, оскільки договір був укладений без порушень та виконаний в повному обсязі, вартість доручених відповідачу робіт узгоджена сторонами, а акт перевірки КРУ не є актом нормативного характеру.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 13.06.06 року по справі № 16/104/06 та прийняти нове рішення, яким визнати частково недійсним правочин (Акт виконаних робіт від 28.08.2003 року) за договором № 1/30 від 23.07.2003 року на суму 4 650 грн.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області прийнято з порушенням норм матеріального права, суд не врахував всі обставини, які мають істотне значення для вирішення спору. Скаржник вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов’язавши сторони надати рішення КРУ по акту перевірки № 14-24/163 від 12.09.2003 року.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2003 року між Миколаївським державним гуманітарним університетом ім. Петра Могили (Замовник) та СПД –фізичною особою ОСОБА_2 (Підрядник) був укладений договір № 1/30, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту м’якої покрівлі гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, вул.. Крилова 19г. Строк виконання робіт з 23.07.03 року до 18.08.03 року за умови забезпечення фінансування робіт в обсязі узгодженої договірної вартості /пункт 1.2 договору/.
Згідно п.2.1 договору вартість робіт складає 30 000,00 грн. в тому числі ПДВ. На протязі 3-х днів після дати підписання договору Замовник сплачує 50% від вартості робіт на розрахунковий рахунок Підрядника, а залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника за актом виконаних робіт (пункти 3.1, 3.2 договору).
З наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року на ремонт м’якої покрівлі гуртожитку по вулиці Крилова 19г вбачається, що відповідач здав, а позивач прийняв виконані роботи на загальну суму 30 001,20 грн. /а.с. 19-21/.
Платіжними дорученнями від 25.07.03 року № 955, від 29.07.03 року № 974, від 28.08.03 року № 1243 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 30 000,00 грн. (а.с. 14, 15, 17).
Вищевикладене свідчить про те, що станом на 28.08.03 року зобов’язання сторін за договором № 1/30 від 23.07.03 року припинені шляхом виконання.
Відповідно до п. 4 розділу „Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Позовні вимоги Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили, які остаточно уточнені 23.05.06 року (а.с. 92-93) і викладені в редакції: „Визнати частково недійсним правочин до виконаних робіт від 28.08.03 року за договором № 1/30 від 23.07.03 року на суму 4 650, 00 грн. та стягнути з СПД –фізичної особи ОСОБА_2 на користь позивача 4 650, 00 грн.” обґрунтовані лише ст. 229 Цивільного кодексу України, положення якої не можуть бути застосовані до спірних співвідносин сторін з підстав, викладених раніше.
18.07.06 року в засіданні господарського суду апеляційної інстанції представник позивача надав пояснення щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що „підписаним сторонами правочином до виконаних робіт від 28.08.03 року”, визнання якого частково недійсним вимагається, є акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року (а.с. 19-21).
З приводу заявлених уточнених позовних вимог судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР, чинного на дату укладення договору № 1/30 від 23.07.03 року між Миколаївським державним гуманітарним університетом ім. Петра Могили та СПД –фізичною особою ОСОБА_2, складання акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року терміну „правочин” не існувало, а чинні до 01.01.2004 року норми ЦК УРСР регулювали питання визнання недійсними угод.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес у будь-який спосіб з тих, що наведені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також іншим способам, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з позиції скаржника, він вважає акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року актом у розумінні законодавства і оспорює його дійсність в частині вартості робіт на суму 4 650,00 грн. на підставах, зазначених у позовній заяві та уточненні позовних вимог.
Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, визначених у законодавстві.
Актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України є оформлений письмовий документ, який породжує правові наслідки, зокрема, певні обов’язки і заборони.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні відносини і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенцій офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права та обов’язки тільки у того суб’єкту (чи визначеного ним певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Проаналізувавши норми чинного законодавства та заявлену позовну вимогу про визнання частково недійсним акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року, апеляційний суд вважає, що вищевказаний акт не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, тому предмет спору в цій частині позовних вимог не відповідає встановленим законом способам захисту права, і у позові Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили про визнання частково недійсним акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року на суму 4 650,00 грн. слід відмовити з викладених підстав.
Що стосується позовних вимог Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили про стягнення з СПД –фізичної особи ОСОБА_2 грошової суми 4 650,00 грн., з урахуванням наведеного та відмови позивачу у позові про визнання частково недійсним акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2003 року на суму 4 650,00 грн., колегія суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявлених Миколаївським державним гуманітарним університетом ім. Петра Могили позовних вимог про стягнення з СПД –фізичної особи ОСОБА_2 4 650,00 грн.
За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про відмову в позові є вірним, однак з інших підстав, ніж зазначені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
А відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.06 року по справі № 16/104/06 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2006 року по справі № 16/104/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк