ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ             

                                                  УХВАЛА

 "23" липня 2010 р.                Справа № 01-15/215

Суддя Слупко В.Л. розглянувши матеріали

          за позовом  сільськогосподарського виробничого кооперативу «Замшанівський»

до відповідачів 1) підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області;

2) сільськогосподарського приватного підприємства «Прогрес»

про  виключення майна з акта опису й арешту

          Встановив:  Заявляючи позов про виключення майна з акта опису й арешту позивач в порушення п. 5 ст. 54 ГПК України в позовній заяві не обґрунтував, якими доказами підтверджується його право на зернові культури на вказаних в актах  площах, не додано таких доказів і до позовної заяви. Копія звіту про посівні площі для органу статистики не є належним і допустимим доказом в підтвердження прав землекористування та власності на арештовані зернові культури в розумінні ст.. 34 ГПК України.

          Зазначаючи в позовній заяві відповідачем СГПП «Прогрес», позивач на стор. 3 позовної заяви вказує, що орган виконавчої служби  проігнорував право СГПП «Прогрес» на визначення першочерговості стягнення на предмети (види майна).

Відповідно до ст.. 1 ГПК України позивачі мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав  чи охоронюваних законом інтересів, що також випливає із встановленого ст. 54 ГПК України змісту позовної заяви.

          Крім того, суд зазначає наступне:

          Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

          Згідно з абзацом другим пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» відповідачами в справі цієї категорії має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, тобто ДВС не може бути відповідачем по таких спорах, оскільки вимога про звільнення майна з під арешту невіддільно пов’язана з вимогою до конкретного суб’єкта про визнання права на оспорюване майно, оскільки згідно ст. ст. 391, 392 ЦК України лише власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності.

          Недотримання позивачем форми та змісту позовної заяви тягне за собою повернення її без розгляду.

Керуючись п.3 ч. 1  ст. 63  Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, —

ухвалив:

       Позовну заяву на 21 аркуші, в тому числі оригінали платіжних документів про сплату судових  повернути позивачу без розгляду.

Суддя                                                                                          В.Л.Слупко

                               Суддя