ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
15 червня 2010 року справа № 5020-9/056
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК „Сатера” (99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, буд. 45-А)
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 4661,32 грн.,
суддя Рибіна С.А.
За участю представників:
позивача –Старцева Ольга Олексіївна, довіреність № 193 від 19.05.2010;
відповідача –не з’явився.
Суть спору: 23.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „ВК „Сатера” (далі –ТОВ „ВК „Сатера”) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення 4661,32 грн., з яких: основний борг –3254,58 грн., 10% річних – 90,95 грн., інфляційне відшкодування –152,97 грн., пеня –186,45 грн., штраф –976,37 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо виконання умов договору купівлі –продажу №С-199/09 від 24.12.2009, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).
Ухвалою суду від 26.04.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/056.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з невірним нарахуванням штрафних санкцій та просить стягнути 4645,00 грн., з яких: основний борг –3254,58 грн., 10% річних –85,60 грн., інфляційне відшкодування – 152,97 грн., пеня –175,48 грн., штраф –976,37 грн.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.34). Факт отримання ухвали про порушення провадження у справі підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.28, 29).
Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
24.12.2009 між ТОВ „ВК „Сатера” (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу №С-199/09 (далі - Договір) (а.с.18).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених Договором, зобов'язується прийняти від Продавця та оплатити відповідно до рахунку або видаткової накладної наступний товар: алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування.
Договір вважається укладеним і він діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2009 (пункти 7.1-7.2 Договору).
Згідно пункту 3.1 Договору Покупець зобов'язаний повністю оплатити поставлені Продавцем товари шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або внесення в касу Продавця протягом семи календарних днів з дати прийняття товару.
Позивач зобов'язання за Договором виконав повністю, поставив алкогольні напої на загальну суму 3357,66 грн., що підтверджується видатковими накладними: №Т-00057219 від 24.12.2009, №Т-00057225 від 24.12.2009, №Т-00058578 від 30.12.2009 (а.с.19-21).
Відповідач, в свою чергу, суму боргу оплатив частково, в розмірі 103,08 грн. Решта товару оплачена не була, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3254,58 грн. даний факт зафіксований сторонами та відображений в акті звірки взаєморозрахунків станом на 14.01.2010 (а.с.44).
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі несплати поставленого товару в строк, який зазначений в Договорі (пункт 3.1 Договору) Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 4.5 Договору сторони дійшли згоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України та встановили її в розмірі 10%.
У відповідності до пункту 4.3. Договору у разі порушення виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1. цього Договору, Покупець додатково виплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми поставленого, але не сплаченого товару.
Дані обставини стали підставою для звернення ТОВ „ВК „Сатера” до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням штрафних санкцій.
В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги у зв’язку з невірним нарахуванням штрафних санкцій та просить стягнути 4645,00 грн., з яких: основний борг –3254,58 грн., 10% річних –85,60 грн., інфляційне відшкодування – 152,97 грн., пеня –175,48 грн., штраф –976,37 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі - продажу №С-199/09 від 24.12.2009.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд встановив, що позивач поставив відповідачеві товар на суму 3357,66 грн., який відповідачем оплачений частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 3254,58 грн.
Докази погашення суми заборгованості за поставлений товар ФОП ОСОБА_1 на день прийняття рішення суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ТОВ „ВК „Сатера” про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3254,58 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача згідно уточнених позовних вимог пеню в розмірі 175,48 грн. та штраф в розмірі 976,37 грн.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі несплати поставленого товару в строк, який зазначений в Договорі (пункт 3.1 Договору) Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 4.3. Договору у разі порушення виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1. цього Договору, Покупець додатково виплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми поставленого, але не сплаченого товару.
Пеня згідно розрахунку позивача складає 175,48 грн. та штраф 976,37 грн. Розрахунки перевірені судом, здійснені з урахуванням вищезазначених норм, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10% річних та інфляційне відшкодування за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Згідно пункту 4.5 Договору сторони дійшли згоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України та встановили її в розмірі 10%.
На підставі вищевикладеного, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості 10% річних у сумі 85,60 грн. та інфляційне відшкодування у розмірі 152,97 грн. перевірені судом та визнані такими, що підлягають стягненню.
Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню повністю, в розмірі 4645,00 грн., з яких: основний борг –3254,58 грн., 10% річних –85,60 грн., інфляційне відшкодування –152,97 грн., пеня –175,48 грн., штраф –976,37 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки відсутні) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК „Сатера” (99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, буд. 45-А, ідентифікаційний код 35150476, р/р НОМЕР_2 в ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021) 4983,00 грн., з яких: основний борг –3254,58 грн., 10% річних – 85,60 грн., інфляційне відшкодування –152,97 грн., пеня –175,48 грн., штраф –976,37 грн., витрати по сплаті державного мита –102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн..
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 18.06.2010