ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2010 року справа № 20-9/161-5/481-9/074

За позовом Приватного підприємства “Техносервіс” (99002 м. Севастополь, вул. Буряка, 4)

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні позивача: Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

про усунення порушення прав володіння та користування земельною ділянкою,

суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - Кондратюк Діана Луківна, довіреність б/н  від 10.04.2010;

відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 911791  від 03.03.2008;   

Соколова Ольга Андріївна, довіреність № 1339  від 23.04.2010;   

третьої особи –не з’явився.   

Суть спору: Приватне підприємство “Техносервіс” (далі ПП “Техносервіс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (СПД ОСОБА_1.) про усунення порушення прав володіння та користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Севастопольською міською Радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,01 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування салону-магазину пам’ятників та ритуальних приладів. Однак на вказаній земельній ділянці розташовані споруди, які належать СПД ОСОБА_1, що є перешкодою у користуванні позивачем орендованою ним земельною ділянкою. Доводи та обґрунтування викладені у позові (т.1 а.с.2-3).  

Ухвалою суду від 04.08.2006 позовна заява прийнята до розгляду суддею      Рибіною С.А. та порушено провадження у справі № 5020-9/161.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що він правомірно користується земельною ділянкою, оскільки надана позивачеві земельна ділянка фактично неправомірно вилучена у нього. Інші доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позов (т.1 а.с.44-46).

Ухвалою суду від 26.10.2006 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі.

Ухвалою суду від 05.03.2007 провадження по справі зупинено до розгляду справи №16/37 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди земельної ділянки  від 20.03.2006 № 4195 недійсним.

Ухвалою суду від 22.09.2008, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №104 від 09.09.2008, справу прийнято до провадження суддею Євдокимовим І.В., з привласненням номеру 20-9/191-5/481.

Ухвалою суду від 09.02.2010, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №20 від 04.02.2009, справу №20-9/161-5/481 прийнято до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру 20-9/161-5/481-9/074.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2009 по справі №16/37 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, Приватного підприємства „Техносервіс” про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 по справі №16/37 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 по справі №16/37 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2010 касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 по справі №16/37 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 залишено без змін.

Третя особа позовні вимоги підтримує в повному обсязі, пояснює, що з 29.07.2005 нею було проведено декілька перевірок дотримання земельного законодавства на земельної ділянці, розташованої по вул. Пожарова, 7, та був встановлений факт самовільного захвату відповідачем земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га, яку СПД ОСОБА_1 використовувала без правовстановлюючих документів, в результаті чого був складений акт №29-07/ОВ-1, протокол про адміністративне правопорушення №000296 від 29.07.2005 та припис №000315 про усунення виявлених порушень земельного законодавства. 05.04.2006 при проведенні оперативної перевірки встановлено, що відповідач продовжує користуватись даною земельною ділянкою (т.1 а.с.117-119).

На виконання вимог ухвали суду від 26.10.2006 третьою особою була проведена перевірка дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, акт якої наданий суду (т.1 а.с.147-148). За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка надана позивачеві в оренду, має елементи благоустрою, які встановлені  СПД ОСОБА_1

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України "Про судоустрій України", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Севастопольської міської Ради №4195 від 14.12.2005 між Севастопольською міською Радою та ПП “Техносервіс” 20.03.2006 укладений договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 0,01 га, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд 7-А для будівництва та обслуговування салону –магазину пам’ятників та ритуальних приладів (далі –Договір) (т.1 а.с.7-11).

Договір укладений строком на 25 років (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до акту прийому - передачі від 22.03.2006 Севастопольська міська Рада передала, а ПП “Техносервіс” прийняло земельну ділянку площею 0,01 га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, буд 7-А (т.1 а.с.12).

Згідно пунктів 1.1, 2.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд 7-А для будівництва та обслуговування салону – магазину пам’ятників та ритуальних приладів.

На даній земельній ділянці СПД ОСОБА_1 розміщені сходи та частини огорожі у вигляді ажурної металевої грати.

Оскільки правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у відповідача відсутні, відповідач в договірних відносинах з позивачем не перебуває, позивач вважає, що відповідач порушує його права землекористувача, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Набуття і реалізація прав на землю громадянами та юридичними особами унормовано главою 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 116 зазначеного Кодексу, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України. Згідно з частиною першою зазначеної норми, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою, згідно статті 125 Земельного кодексу України виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, правомірним вважається користування земельною ділянкою лише за наявності документа, який посвідчує право (державний акт, договір оренди, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди б/н від 20.03.2006, який зареєстрований належним чином 11.04.2006, позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,01 га, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд 7-А для будівництва та обслуговування салону –магазину пам’ятників та ритуальних приладів.

Захист прав на землю унормовано главою 23 Земельного кодексу України.

Згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушені права не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України “Про оренду землі” орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

На підставі викладених вище норм суд вважає, що позивач має право на звернення з даним позовом.

Дослідивши позовні вимоги по суті суд встановив наступне.

Право користування земельною ділянкою виникло у позивача на підставі договору оренди від 20.03.2006.

05.03.2007 відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі  до  розгляду справи № 16/37 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди земельної ділянки  від 20.03.2006 недійсним (т.2 а.с.38-39).

Ухвалою суду від 05.03.2007 провадження по справі зупинено до розгляду справи №16/37 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди земельної ділянки  від 20.03.2006 № 4195 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2009 по справі №№16/37 у задоволенні позовних вимог відмолено повністю (т.2 а.с.94-97).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 по справі №16/37 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2009 залишено без змін (т.2 а.с.98-101).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2010 касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 по справі №16/37 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 залишено без змін (т.3 а.с.20-22).

Таким чином, договір оренди Севастопольської міської Ради від 20.03.2006 не визнаний недійсним, не розірваний, є чинним на момент винесення судом рішення.

Факт розміщення на земельній ділянці, яка орендується позивачем,  певного майна відповідача: сходів та частини огорожі у вигляді ажурної металевої грати, підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом перевірки №2417 від 14.12.2006 (т.1 а.с.147-148) та не оспорюється відповідачем.

З вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача про усунення відповідачем перешкоди у користуванні ним майном є обгрунтованими.

Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача з наступних підстав.

По-перше, відповідачем укладений із Севастопольською міською Радою договір оренди від 13.03.2009 (т.2 а.с.145-149). Надана відповідачеві у користування земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою, яка орендована позивачем, що підтверджується  матеріалами справи, в тому числі зведеним кадастровим планом суміжних земельних ділянок, що знаходяться в оренді ПП “Техносервіс” та СПД ОСОБА_1 по вул. Пожарова в м. Севастополі (т.2 а.с.132) та додатками до договору оренди від 13.03.2009 (т.2 а.с.151-152), які надані третьою особою та відповідають оригіналам додатків до договору від 13.03.2009. Додатково суд зазначає, що надані відповідачем копії додатків до договору від 13.03.2009 (т.3 а.с.7) не відповідають оригіналу.

По-друге, наданий відповідачем висновок Севастопольського відділення Харківського  науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №281 від 30.05.2006 не стосується предмету спору (т.1 а.с.97-98), оскільки межи земельних ділянок, які надані в оренду позивачеві та відповідачеві, визначаються тільки на підставі договорів оренди.

По-третє, відповідач, вважаючи, що рішення Севастопольської міської Ради щодо надання позивачу земельної ділянки в оренду є незаконним та порушує його права, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень Севастопольської міської Ради №4042 від 05.10.2005 та №4195 від 14.12.2005.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 13.03.2006 по справі №20-7/436 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Техносервіс” про визнання недійсними рішень Севастопольської міської Ради №4042 від 05.10.2005 та №4195 від 14.12.2005 у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.51-55).

Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду від 22.06.2006 по справі №20-7/436 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Севастополя від 13.03.2006 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2007 касаційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задоволена частково, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 та постанову господарського суду міста Севастополя 13.03.2006  у справі № 20-7/436 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 04.03.2008 по справі №5020-7/436-9/007 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 до Севастопольської міської Ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольського головного управління земельних ресурсів, Севастопольська міська державна адміністрація, Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” Севастопольської  міської філії, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства “Техносервіс” про визнання рішень Севастопольської міської Ради №4042 від 05.10.2005 та №4195 від 14.12.2005 закрито провадження у справі, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.03.2008 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2010 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 04.03.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 до розгляду Конституційним Судом України подання Вищого адміністративного суду України.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України та постанови міського та апеляційного судів стосовно визнання недійсними двох рішень Севастопольської  міської Ради. (т.2 а.с.110-112, 137-139).

Суд вважає клопотання про зупинення провадження у справі такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Дія оскаржуємих рішень Севастопольської міської Ради Вищим адміністративним судом України не зупинена, тому вони є чинними на момент винесення рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність обставин, які є підставою зупинення провадження по справі.

Приймаючи до уваги той факт, що спірне майно не є об’єктом нерухомості, земельна ділянка для його встановлення відповідачеві не виділялась, будь-які докази правомірності  встановлення металевих конструкцій та інших об’єктові на земельній ділянці позивача відповідач не має, суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд: сходів та частини огороди у вигляді ажурної металевої грати, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що спірне майно підлягає демонтажу та вивезенню за рахунок відповідача.

Таким чином, суд визнає вимоги Приватного підприємства “Техносервіс” про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу майна суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем заявлені клопотання  про колегіальний розгляд справи та призначенні додаткової державної експертизи землевпорядкувальної документації.

Суд, розглянувши клопотання про проведення експертизи, відмовив у його задоволенні в зв’язку з тим, що документи, які підлягають дослідженню, та питання, які сторона вважає за необхідне поставити експерту, не стосується предмету спору.

Голова суду відмовив у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних справ (т.2 а.с.26).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Суб’єкт підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 260051827 в СФ АППБ «Аваль», МФО 324504) усунути Приватному підприємству “Техносервіс”, ідентифікаційний код 32629241, п/р 31116095600007 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377) перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,01 га, яка розташована за адресою: місто Севастополь, вул. Пожарова, буд 7-А, шляхом демонтажу споруд: сходів та частини огорожі у вигляді ажурної металевої грати.

3.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р 260051827 в СФ АППБ «Аваль», МФО 324504) на користь Приватного підприємства “Техносервіс”, ідентифікаційний код 32629241, п/р 31116095600007 в СФ АБ «Таврика», МФО 324377) 203,00 грн., з яких: 85,00 грн. - державне мито, 118,00 грн. - витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                    підпис                    С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано  15.06.2010.