ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
01 червня 2010 року справа № 5020-9/144-13/104-7/144-13/251-3/044-10/120-9/004
За позовом Федерального державного унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (99004, м. Севастополь, Килен-балка)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 56 від 22.10.2001, та витребування у відповідача майна,
суддя Рибіна С.А.
За участю представників:
позивача (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) - Чертков Максим Сергійович, довіреність №31-7 від 09.02.2010;
відповідача (Фізична особа –підприємець ОСОБА_2) - ОСОБА_6, довіреність №402 від 18.12.2007;
третьої особи (Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі) - Сазонов Олександр Вікторович, довіреність № 7 від 12.01.2010.
Суть спору: Федеральне державне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (далі –ФДУП „13 СЗ ЧФ” МО РФ) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі –ФОП ОСОБА_2) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 56 від 22.10.2001.
З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог позивач просить розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 56 від 22.10.2001 року, витребувати у відповідача державне майно –нежитлове приміщення колишнього овочесховища ВСО загальною площею 486 м.кв., розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Гранатна, 1 та зобов’язати відповідача передати вказане майно позивачеві (т.1 а.с.46-47, 104-106).
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на статті 387, 397, 398, 399, 651 Цивільного Кодексу України.
Позивач також обґрунтував позовні вимоги тим, що нерухоме майно об’єкту оренди належить позивачу згідно Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, в зв’язку з чім підстави дострокового припинення договору оренди, яки вказані в розділи 6 договору оренди № 56 від 22.10.2001, а саме сплив строку оренди чи вказівка командування, є достатніми для його припинення.
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пославшись при цьому на порушення процедури припинення договору оренди, які встановлені статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим ти м. Севастополі проти позовних вимог заперечувала, посилаючись при цьому на порушення з боку позивача процедури припинення договору оренди, яка встановлена статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.03.2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 у позові відмовлено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.03.2009 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 03.02.2010 на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №1 від 11.01.2010 справа №5020-9/144-13/104-7/144-13/251-3/044-10/120 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру №5020-9/144-13/104-7/144-13/251-3/044-10/120-9/004.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
22.10.2001 між ФДУП „13 СЗ ЧФ” МО РФ (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 56 (далі - Договір). Відповідно до умов вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування –нежитлове приміщення колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 м.кв., розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, для використання в якості виробничної майстерні та сховища.
Строк дії договору згідно пункту 2.1 Договору встановлено з 01.07.2001 по 01.07.2002. Додаткової угодою від 28.06.2002 №1 термін дії договору оренди №56 від 22.10.2001 продовжено до 31.12.2002, тобто на 5 місяців. Додатковою угодою №3 від 21.11.2002 строк дії договору продовжено до 31.12.2003.
Пунктом 6.4 Договору №56 від 22.10.2001 встановлені підстави припинення договору.
Позивач, із посиланням на умови цього пункту Договору, вважає, що у нього є підстави розірвати договір, з даною пропозицією він неодноразово звертався до відповідача, однак відповідач відмовляється.
З цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі зроблений висновок, що нежитлове приміщення колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1 є державним майном України.
Суд вважає цей висновок правомірним з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України «Про підприємства, установи й організації союзного підпорядкування, розташованих на території України»від 10.09.1991 №1540-XII встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, із чого випливає, що об'єкти нерухомого майна, яки значаться на балансі 13 судноремонтного заводу (ФДУП „13 СЗ ЧФ” МО РФ), є державною власністю України.
В свою чергу відповідно до пункту 1 Розпорядження від 21.12.2005 №555-р «Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР»на Фонд державного майна України покладені функції з управління державним майном, зазначеним у додатках 2 і 3 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28 травня 1997 року у м. Києві, та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.
Крім того, є рішення Господарського суду м. Севастополя від 15.09.2009 по справі №5020-5/293 за позовом Фонду державного майна України в особі РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі до Федерального державного унітарного підприємства «13 Судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації про витребування нежитлового приміщення колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1 А із чужого незаконного володіння. Згідно вказаного рішення суду будівля колишнього овочесховища, що розташоване по вул. Гранатної, 1 є державною власністю, не увійшла до Додатку № 2 «Перелік і параметри об’єктів Чорноморського Флоту Російської Федерації в м. Севастополі»Угоди між Україною і Російською Федерацією «Про параметри поділу Чорноморського Флоту», тому Федеральне унітарне підприємство «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації не має правових підстав щодо володіння державним майном –будівлею овочесховища, що розташоване по вул. Гранатної, 1А.
Суд також встановив, що з огляду на вимоги статті 204 ЦК України, згідно яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, як саме Договір, так і додаткові угоди до нього укладено без порушень діючого законодавства України, в тому числі базових Угод, щодо поділу Чорноморського флоту колишнього СРСР.
Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається, при цьому згідно частини другої вказаної статті договір оренди припиняється в разі, в тому числи закінчення строку, на який його було укладено.
При цьому діючим законодавством встановлений окремий порядок припиненні договорів оренди державного майна. Так, відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до вимог статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З огляду на продовження сторонами строку дії договору суд вважає, що додатковою угодою № 3 від 21.11.2002 загальний строк дії Договору встановлено в 2 роки та 6 місяців.
На підставі наведеного суд вважає, що Орендодавець повинен був звернутися до Орендаря з листом щодо припинення договору оренді, в зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 та повернення майна до 31 січня 2004 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець до 31 січня 2004 року Орендаря про припинення договору оренди у зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди не повідомив, тому Договір оренді вважається судом поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, на 2 роки та 6 місяців, тобто до 01 липня 2006 року.
Суд вважає листи ФДУП „13 СЗ ЧФ” МО РФ ( № 31-15/2774 від 22.12.2005 та № 31-15/257 від 06.02.2006) неналежним повідомленням Орендаря про припинення дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 в зв’язку з закінчення терміну його дії, оскільки в них йде мова про одностороннє розірвання договору оренди № 56 від 22.10.2001, а не припинення його дії.
З урахуванням вимог статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в зв’язку з поновленням строку дії Договору, Орендодавець повинен був звернутися до Орендаря з листом щодо припинення дії договору в зв’язку з закінчення терміну дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 та повернення майна у термін до 01 серпня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи Орендодавець підписав листа №31-15/2930 про припинення Договору оренди у зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 лише 18 грудня 2006 року, при цьому не надав суду доказів направлення вказаного листа Орендарю.
З урахуванням наведеного, суд вважає що договір оренди № 56 від 22.10.2001 продовжений ще на 2 роки 6 місяців, тобто до 01 січня 2009 року.
Суд вважає листи ФДУП „13 СЗ ЧФ” МО РФ ( №31-15/2719 від 22.12.2007, №31-15/269 від 08.02.2007, №31-15/270 від 08.02.2007, №31-15/543 від 18.03.2008) також неналежним повідомленням Орендаря про припинення дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 в зв’язку з закінчення терміну його дії, оскільки в них йде мова про одностороннє розірвання договору оренди.
Суд вважає, що лист Орендодавця №31-15/2719 від 22.12.2007 про припинення Договору оренди у зв’язку з закінченням терміну дії договору оренди № 56 від 22.10.2001 можливо було би віднести до належного повідомлення Орендаря, але у позивача відсутні докази направлення вказаного листа Орендарю.
У зв’язку з відсутністю належно оформленої заяви Орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, договір оренди № 56 від 22.10.2001 вважається судом поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 01 липня 2011 року.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У зв’язку з набранням законної силі рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.09.2009 по справі №5020-5/293, яким задоволено позов Фонду державного майна України в особі РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі до Федерального державного унітарного підприємства «13 Судноремонтний завод Чорноморського флоту» Міністерства оборони Російської Федерації про витребування нежитлового приміщення колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1А із чужого незаконного володіння, суд вважає, що Федеральне унітарне підприємство «13 судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації з моменту вступу вказаного рішення в силу, втратило права і охоронювані законом інтересі щодо володіння державним майном –будівлею овочесховища, що розташоване по вул. Гранатної, 1А.
У зв’язку з наявністю подвійної адресації об’єктів нерухомості, які надані в оренду Російській Федерації, що підтверджується листом Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 28.05.2010 року № 5-2/3110, суд вважає, що нежитлове приміщення колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1 та яке є об’єктом оренди згідно договору оренди № 56 від 22.10.2001 є тим самим нежитловим приміщенням колишнього овочесховища ВСО, загальною площею 486 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1А.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Федерального державного унітарного підприємства «13 Судноремонтний завод Чорноморського флоту»Міністерства оборони Російської Федерації.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 07.06.2010.