РІШЕННЯ

                              ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ        

                                    Справа №2-147/2010 рік

                                    №2-961/2009 рік

12 травня  2009 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

головуючої  судді                        Збицької К.Д.

з участю секретаря                Гузікової І.І.,

представника відповідача            Лузан Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Малинської міської ради Житомирської області  про   визнання права власності в порядку спадкування, -

                                      встановив :

    позивач   звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності у порядку спадкування на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належав його діду по матері ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.    Зазначив, що після смерті діда його мати ОСОБА_6, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, постійно проживала з дідом на час відкриття спадщини, тому вважається такою, що прийняла спадщину, хоча заяви до нотаріальної контори вона не подавала. Оскільки мати не оформила належним чином фактично прийняту нею спадщину, йому нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений жилий будинок.

    У судовому засіданні позивач   підтримав  позов.  Пояснив, що він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, але  у зв’язку з тим, що матір’ю був пропущений передбачений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, свідоцтво про право на спадщину не може отримати. Просить позов задовольнити.

    Представник відповідача Малинської міської ради проти задоволення позову не заперечує.    

    З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог суд визнає, що позов підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та онуком ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що доведено копіями свідоцтв про народження, одруження та смерть   (а.с.11,13,15,16).   Відповідно до ст.1261  Цивільного кодексу України позивач є спадкоємцем першої черги за законом на   майно матері ОСОБА_6, а вона на майно свого батька ОСОБА_4.

    За заявою позивача двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа до майна ОСОБА_6 (а.с.5,20-21).

    Спадкова справа до майна ОСОБА_4 не заведена (а.с.19).  З цієї причини державним нотаріусом двадцять першої Київської державної нотаріальної контори винесена постанова про відмову у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок, який належав померлому ОСОБА_4 (а.с.7).

    Право на спадкування здійснюється у відповідності до ст.1269 Цивільного кодексу України спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав   постійно   із   спадкодавцем,   шляхом  подачі  до нотаріальної контори заяви про

прийняття спадщини. Строк для прийняття спадщини визначений ст.1270 цього Кодексу у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.  

                          2.

     Позивач посилається на те, що його мати через деякий час після смерті баби, яка померла у квітні 1997 року, стала постійно проживати разом з дідом, доглядала за ним до смерті, хоча значилася зареєстрованою в місті Києві.

    Із копії витягу із акту огляду у МСЕК від 17.06.96р. видно, що ОСОБА_4 був визнаний інвалідом третьої групи дитинства внаслідок поранення в період Великої Вітчизняної війни, мав травму руки і був непрацездатним за віком (а.с.39).

    Факт постійного проживання ОСОБА_6 з батьком після смерті матері і до його смерті підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були сусідами ОСОБА_4.  З їх свідчень ОСОБА_4 був інвалідом, потребував сторонньої допомоги, яку здійснювала виключно дочка ОСОБА_9. Самостійно жити він не міг. Останні місяці перед смертю був лежачим і лише вона доглядала за ним та опікувалась, у зв’язку з чим змушена була звільнитись з роботи.

    Про те, що вона, не досягнувши пенсійного віку, 25 січня 1999 року була звільнена за власним бажанням, свідчить запис у трудовій книжці (а.с.40-44).  

    Таким чином суд визнає доведеним, що ОСОБА_6 постійно   проживала разом з батьком у належному йому будинку до його смерті, що звільняє її від обов’язку подання зави про прийняття спадщини до нотаріальної контори.  

    Згідно з ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Це свідчить про те, що ОСОБА_6   належало спадкове майно батька ОСОБА_4 з  дня його смерті.

    Статтею  392 цього Кодексу передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

    Право власності ОСОБА_4 на жилий будинок за №АДРЕСА_1 підтверджене витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.6).

    Оскільки позивач своєчасно прийняв спадщину після смерті матері, то він набув право власності у порядку спадкування  і на успадковане нею майно після діда.

        Керуючись ст.ст. 6,10,11,  212, 213, 215  Цивільно-процесуального кодексу             України, на підставі  ст.ст.392,1261,1268 ч.5, 1269 Цивільного кодексу України, -

            вирішив :

    позов задовольнити повністю.

    Визнати  за ОСОБА_2, як за спадкоємницею першої черги за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року  матері ОСОБА_6,  право власності на житловий будинок за № АДРЕСА_1, та зареєстрований за ОСОБА_4.

    Сторони можуть оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої  інстанції повністю або частково до   апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

    Головуюча