АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11 – 505/2010р.                                                                                                  Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: ч.1 ст.289 КК Ураїни – С.T.                                                                                                 Колос Ю.А.  

                                                                                                                                            Доповідач: Хрипченко Л.Г.

У Х В А Л А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 липня 2010 року.  Колегія суддів судової палати у кримінальних  справах  Апеляційного суду  Полтавської області в  складі:

        головуючого   судді       Хрипченко Л.Г.

                            суддів       Слєпухи О.Є., Тараненка Ю.П.

                            з участю:  прокурора       Акулової С.М.                          

       адвоката        ОСОБА_2

      засудженого   ОСОБА_3                                          

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора Шишацького району на вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 06 травня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

?   16.12.2008 року Шишацьким районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,-

засуджений за ч.1 ст. 289 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 17 000 грн.. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком повністю приєднане покарання, призначене вироком Шишацького районного суду  Полтавської області від 16.12.2008 року у виді 1 року обмеження волі. Остаточно призначене покарання у виді 1 року обмеження волі зі сплатою штрафу в сумі 17 000 грн. На підставі ч.4 ст. 53 КК України сплата штрафу розстрочена.

За ч.1 ст. 185 КК України – виправданий на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним в тому, 09 червня 2009 року в період часу з 11 до 13 години в с.Яреськи Шишацького району Полтавської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон «Нокія 1208» вартістю 360 гривень, який лежав на землі поряд з власником, після чого незаконно заволодів автомобілем ЗАЗ – DAEWOO сірого кольору державний номерний знак НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_4, шляхом вільного доступу з салону автомобіля таємно викрав гроші в сумі 2600 гривень та чоловічі брюки вартістю 216 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 3176 гривень.

    В апеляції прокурор Шишацького району просить скасувати вирок і постановити новий. Вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України за відсутністю складу злочину, посилаючись на те, що  кошти в сумі 150 грн. на ремонт автомобіля ОСОБА_3 витратив без дозволу потерпілого, а також заволодів його коштами в сумі 900 грн., що всього складає – 1050 грн. і за розміром викраденого утворює склад злочину, передбачений ч.1 ст. 185 КК України. Посилаючись на м’якість обраного  покарання просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185 КК України, ч.1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст. 185 КК України – 4 місяці арешту; за ч.1 ст. 289 КК України – 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 10 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України до покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шишацького районного суду від 16.12.2008 року та остаточно призначити до відбуття, покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

    Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка підтримала апеляцію прокурора, заперечення адвоката ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним, повинно бути викладене у ствердній формі, зазначаючи, хто, де, коли, яким способом та з яких мотивів і які дії вчинив, які наслідки від цього настали. При цьому у вироку не вказується, яке обвинувачення було пред’явлено підсудному у вчиненні злочину. З викладу пред’явленого обвинувачення потрібно починати лише мотивувальну частину виправдувального вироку чи ухвалу (постанову) про повернення справи на додаткове розслідування.

Судом ці вимоги закону не дотримані.

Вказавши у фабулі обвинувачення, що ОСОБА_3 при незаконному заволодінні автомобілем викрав речі потерпілого ОСОБА_4, зокрема мобільний телефон, брюки та гроші в сумі 2 600 грн., всього на 3 176 грн., суд разом з тим в мотивувальній частині вироку навів ряд обставин, якими мотивував відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і постановив виправдати ОСОБА_3 за цією статтею у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, таким чином суд дійшов суперечливих висновків.

За обставин справи вбачається, що 9.06.2009 року група молоді в складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на автомобілі, що належав потерпілому ОСОБА_4 виїхали на відпочинок на річку. При цьому з дозволу ОСОБА_4, ОСОБА_3 неодноразово на прохання потерпілого їздив на автомобілі то за спиртним, то з метою привезти на відпочинок ОСОБА_8, ОСОБА_9

Повернувшись на річку і побачивши, що всі сплять, ОСОБА_3 поїхав на СТО ремонтувати автомобіль, на що витратив із гаманця потерпілого гроші в сумі 150 грн.. Повернувшись на місце відпочинку, де всі продовжували спати, він вдруге протиправно заволодів автомобілем і разом з ОСОБА_6 поїхали в с. Устивиця до друзів. Підїхавши до кафе, ОСОБА_3 який був лише у плавках, одягнув штани ОСОБА_4, які були в салоні автомобіля, взяв з собою мобільний телефон та гаманець з грошима потерпілого, що знаходились в автомобілі. Свої дії ОСОБА_3 пояснював тим, що бажав зберегти чужі речі, бо на автомобілі поїхали інші хлопці.

З огляду на конкретні обставини, характер відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 умислу на заволодіння мобільним телефоном та брюками.

На обґрунтування таких висновків суд у вироку суду навів відповідні доводи з якими погодився прокурор і не оспорює в апеляції.

По справі встановлено, що період заволодіння автомобілем ОСОБА_3 витратив на свої потреби гроші потерпілого, які за розрахунком суду складають 900 грн., але цей розмір утворює склад адміністративного правопорушення – дрібну крадіжку. Тому судом ОСОБА_3 був виправданий за ч.1 ст. 185 КК України і за фактом викрадення грошей ОСОБА_4

Доводи прокурора про те, що до викрадених грошей слід зарахувати і 150 грн., витрачених ОСОБА_3 без згоди потерпілого ОСОБА_4 на ремонт його автомобіля, є неспроможними і не заслуговують на увагу.

Аналіз обставин справи свідчить про те, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України, тому з мотивувальної частини вироку слід виключити вказівку суду про те, що ОСОБА_3 викрав мобільний телефон «Нокія», чоловічі брюки і гроші в сумі 2 600 грн..

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 289 КК України не оспорюється.

Щодо призначеного покарання засудженому ОСОБА_3, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, обране у відповідності до вимог ст. 71 КК України. Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, фактичним обставинам справи і даним про особу засудженого, який характеризується позитивно, на даний час працевлаштований.

По справі відсутні будь – які тяжкі наслідки. Спричинені збитки відшкодовані.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку за м’якістю покарання.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково. Вирок суду змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_3 викрав речі потерпілого ОСОБА_4, а саме мобільний телефон «Нокія» - вартістю 360 грн., гроші в сумі 2600 грн., чоловічі брюки – вартістю 216 грн., а всього на суму 3 176 грн.

В іншій частині вирок  Шишацького районного суду Полтавської області від 06 травня 2010 року відносно ОСОБА_3 – залишити без змін.

СУДДІ:

Хрипченко Л.Г.                  Слєпуха О.Є.               Тараненко Ю.П.