ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2010 р. Справа № 5/101-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)
суддів: Герасименко І.М., Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Клименко Ю.І.,
представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.10р. у справі №5/101-10
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області
до товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровської Компанії “Транспорт України”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 6 614 грн. 16 коп., -
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровської Компанії “Транспорт України” про стягнення 5 500 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 347 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 108 грн. 20 коп. - 3% річних, 658 грн. 73 коп. пені за прострочку оплати послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 26/2009 від 02.07.09р. про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні щодо надані послуги перевезення.
Заявою від 19.04.10р. позивач уточнив позовні вимоги, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу, та збільшив суму інфляційних втрат до 512 грн. 25 коп., 3% річних до 130 грн. 93 коп. і штрафу до 988 грн. 62 коп.
27.04.10р. позивачем подано до суду заяву, в якій він просить стягнути з відповідача адвокатські витрати в сумі 2 500 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.10р. по справі №5/101-10 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму 3 000 грн. заборгованості, 130 грн. 93 коп. –3% річних, 512 грн. 25 коп. –інфляційних втрат, 613 грн. 04 коп. –пені, 96 грн. 63 коп. - витрат по сплаті державного мита, 223 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 грн. адвокатських витрат. В частині стягнення 2 500 грн. провадження припинено. В решті суми позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 2 367 грн. 50 коп. оплати за послуги адвоката; повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зайво сплачене державне мито на суму 542,70 грн.; в іншій частині рішення залишити без змін. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, але неправильно застосував норми матеріального та процесуального права щодо розміру та розподілу судових витрат та повернення державного мита позивачу.
Позивач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки)
27.07.10р. на адресу суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить провести розгляд справи у його відсутності та відсутності його представника, а також вимоги апеляційної скарги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився. Ухвала про прийняття апеляційної скарги надіслана на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровської Компанії “Транспорт України”, яка зазначена у апеляційній скарзі (а.с.55) та повернута на адресу суду з відміткою “організація не розшукана” (а.с.69).
Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 02.07.09р. сторони уклали договір - угоду №26/2009 на міжнародне перевезення вантажів, згідно з яким експедитор –відповідач залучає перевізника –позивача для перевезення вантажів автомобілями в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлений експедитором вантаж, а експедитор оплачує послуги перевізника на узгоджених умовах.
Надання послуг здійснюється на підставі транспортної заявки експедитора.
За заявкою №1 від 02.07.09р. відповідача (а.с.12) позивач здійснив перевезення вантажу. Вартість наданих послуг узгоджена в сумі 6 500,00 грн., яка у відповідності з пунктом 6.1 договору має бути сплачена протягом 7 банківських днів після отримання передбачених договором документів, необхідних для оплати (в заявці строк оплати вказано 5 днів).
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт належного виконання договірних зобов’язань позивачем підтверджено актом прийомки виконаних робіт від 09.07.09р., який підписаний відповідачем без будь-яких зауважень. Отримання пакету документів, необхідних для оплати наданих послуг, відповідачем не заперечується. Проте свій обов’язок експедитор виконав лише частково, перерахувавши позивачу 29.12.09р. 1 000,00 грн.
Отже, на час звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість становила 5 500,00 грн.
Під час розгляду справи –09.04.10р. та 27.04.10р. відповідач додатково перерахував грошові кошти в загальній сумі 2 500,00 грн. (а.с.39-40).
За таких обставин місцевий господарський суд підставно стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровської Компанії “Транс-порт України” решту боргу в сумі 3 000,00 грн. та припинив провадження в частині стягнення суми 2 500,00 грн. за відсутністю предмету спору. При цьому держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід повністю віднести на відповідача, з вини якого виник спір.
За умовами пункту 6.2 договору №26/2009 у випадку прострочки платежу по даному договору експедитор зобов’язується виплатити перевізнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми фрахту.
Виходячи з того, що штрафна санкція, передбачена вказаним пунктом договору, обчислюється за кожен день прострочки, то вона за своєю суттю є пенею (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зміст статті 625 Цивільного кодексу України, пункт 6.2 договору суд обґрунтовано стягнув з відповідача пеню, річні та інфляційні втрати. Водночас суд вірно відхилив клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, оскільки в позовній заяві не зазначено мотивів необхідності прийняття заходів до забезпечення позову. До того ж статті 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачає одночасне накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать боржнику.
27.04.10р. позивачем подано заяву про стягнення з відповідача судових витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 2 500,00 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Згідно приписів статті 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача по даній справі представляв адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю №678 –а.с.44) на підставі довіреності від 25.01.10р. (а.с.30).
Згідно акту №4 здачі-прийомки виконаних робіт (а.с.42) адвокат виконав певний об’єм робіт, пов’язаний з наданням правової допомоги позивачу та представленням його інтересів в господарському суді по даній справ. Вартість виконаних робіт сторони узгодили в сумі 2 500,00 грн.
Враховуючи об’єм робіт по вивченню та підготовці документів для подачі позову до відповідача, кількість часу, витраченого на проїзд з м.Енергодар Запорізької області до господарського суду Дніпропетровської області, і повернення до м.Енергодар, та час, витрачений на участь (двічі) в судових засіданнях, судова колегія дійшла висновку, що погоджена та сплачена сума адвокатських послуг (а.с.43) є співрозмірною з об’ємом виконаних робіт, а тому підлягає стягненню в повній сумі.
Приймаючи рішення в цій частинні вимог позивача, місцевий господарський суд не проаналізував об’єм наданих адвокатом послуг, їх вартість та помилково порівняв їх зі сплаченими позивачем судовими витратами, зробивши хибний висновок про їх неспіврозмірність.
При подачі позову до господарського суду позивач зайво сплатив державне мито в сумі 542,70 грн. яка згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 “Про державне мито” підлягає поверненню з держбюджета на підставі довідки місцевого господарського суду, до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має звернутися з відповідною заявою.
Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.10р. у справі №5/101-10 –змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровської Компанії “Транс-порт України”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кам’янка-Дніпровська Запорізької області суму 3 000,00 грн. заборгованості, 130,93 грн. –3% річних, 512,25 грн. інфляційних втрат, 613,04 грн. пені., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 500,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 2 500,00 грн. основного боргу припинити.
В решті позову відмовити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий Л.О. Ясир
Судді І.М.Герасименко
Судді В.В.Прудніков
Постанову підписано 30.07.2010р.