ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р.Справа № 10/524/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача –Скакодуб Н.М.
від відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області
на постанову господарського суду Миколаївської області від 06.12.2006р.
по справі №10/524/06
за позовом скаржника
до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями в розмірі 1 700 грн.
В С Т А Н О В И В:
09.10.06р. Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області звернулося до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом, в якому просило стягнути з СПД-ФО ОСОБА_3 на користь держави адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами у розмірі 1700 грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 06.12.2006р. (суддя Горобченко Д.М.) в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постанову місцевого господарського суду вмотивовано із посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про примусове стягнення вказаних санкцій.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що перевірку суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 здійснено 19.07.2004 року а рішення про застосування фінансових санкцій до СПД ОСОБА_3 прийнято 28.07.2004 року, у зв’язку чим на думку позивача, строк застосування до СПД-ФО ОСОБА_3 адміністративно-господарських санкцій не порушений.
Також, позивач стверджує про те, що сума фінансових санкцій за рішенням 28.07.2004 року є узгодженою, оскільки вказане рішення в установлений термін не було оскаржене відповідачем до суду.
Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
19.07.2004 р. посадовими особами Державної податкової служби проведено перевірку з питань додержання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами господарської одиниці, яка належить відповідачу, а саме лотку-кіоску, розташованого на території дитячого табору ім. Шмідта, за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Шмідта.
За результатами даної перевірки складено акт перевірки від 19.07.04р. №148161, з якого вбачається, що під час перевірки виявлено факт здійснення у торговій точці відповідача роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії.
На підставі вказаного акту перевірки позивач, прийняв рішення №140171 від 28.07.2004р. про застосування до СПД-ФО ОСОБА_3, згідно з абзацами 5 і 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», фінансових санкцій у вигляді штрафу: - за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії у сумі 1700грн.
Зазначене рішення вручено відповідачу 18.08.2004р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність в діях відповідача порушення приписів ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до яких торгівля тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.
Однак, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо спливу передбаченого чинним законодавством строку для звернення із позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій визначених у рішенні №140171 від 28.07.2004р. з огляду на таке:
З 1 січня 2004р року із набранням чинності Господарським кодексом України в порядок застосування штрафних санкцій за порушення суб’єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності внесені певні зміни.
Зокрема вказаний Кодекс визначає такі санкції як адміністративно-господарські (п.3 ст. 217 та ст. 241 ГК України).
При цьому, статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватися до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, в компетенцію яких входить застосування до суб’єктів підприємницької діяльності штрафів за порушення порядку виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, сума такого штрафу стягується на підставі рішення суду.
Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.
Зазначеним вище спеціальним законодавством, що встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб’єктів господарювання за вказані порушення у судовому порядку.
Строки реалізації господарсько-правової відповідальності визначені статтею 223 ГК України, згідно приписів якої строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання встановлюються цим Кодексом, зокрема статтею 250 ГК України.
Виходячи з наведених норм права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у разі коли примусове стягнення адміністративно-господарських санкцій згідно законодавства передбачено лише у судовому порядку, під застосуванням таких санкцій слід розуміти звернення відповідного суб’єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій визначених у рішенні цього органу влади.
Отже, в даному випадку, вимога про стягнення у судовому порядку визначених у рішенні Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області від 28.07.2004р. №140171 адміністративно-господарських штрафів повинна була бути пред’явлена позивачем протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Однак, позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом лише 09.10.06р., тобто через 2 роки й 2 місяці з дня виявлення правопорушення, тобто із пропуском строку застосування вказаних адміністративно-господарських санкцій.
Ствердження позивача про дотримання ним строку застосування фінансових санкцій спростовуються наведеним вище, у зв’язку з чим відхиляються апеляційним господарським судом.
Посилання позивача на те, що сума фінансових санкцій за рішенням 28.07.2004 року є узгодженою, оскільки вказане рішення в установлений термін не було оскаржене відповідачем до суду, є помилковим, оскільки чинним законодавством не передбачено порядок узгодження рішень про застосування зазначених вище фінансових санкцій.
Позивач не навів будь-яких поважних причин зволікання з реалізацією адміністративно-господарських санкцій у судовому порядку, у зв’язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені позову.
Враховуючи викладене, підстави для зміни або скасування оскарженої постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 06.12.2006р. по справі 10/524//06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: В.Т. Пироговський
В.І. Жеков