РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                            Справа №2о-28/2010 рік

    28 травня   2010   року  Малинський районний суд Житомирської області в складі  

            головуючої  судді             Збицької К.Д.

            секретаря                                 Гузікової І.І.,

            за участю заявника               ОСОБА_1,

         представника заінтересованої особи       ОСОБА_2,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за         заявою ОСОБА_1   про встановлення факту постійного проживання на     території України з 1980 по 1987 роки, -

встановив :

   04 січня 2010 року  заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України з 1980 по 1987 роки.

    У судовому засіданні заяву підтримав. Пояснив, що в зазначений період він проживав на території України та навчався на денному відділенні  Київського політехнічного інституту,  паралельно працював. Після  закінчення навчального закладу поїхав по направленню в м. Баку. До України повернувся в 1997 році. 13 жовтня 2001 року уклав шлюб з громадянкою України і по даний час проживає в Україні в м. Малині.

            Встановлення факту постійного проживання у вищезазначений період необхідно для     набуття громадянства України .

        Представник заінтересованої особи не заперечує по суті заяви .

            З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що     заява не підлягає  задоволенню з  наступних  підстав .

               Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного     судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або     відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або     створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження     наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

           Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК суд розглядає в порядку окремого     провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

         Заявник звернувся  до суду із заявою, в якій просить  встановити факт його постійного проживання на законних підставах на території України протягом 1980 – 1987     років, що потрібно йому  для прийняття громадянства України.

        Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК та роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне     значення» від 31.03.95 N 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення,     зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому     порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

        Розглядаючи заяву про встановлення юридичного факту, суд повинен керуватись       положенням Закону «Про громадянство України» та Указу Президента «Питання організації     виконання Закону України від 27 березня 2001 року N 215/2001 «Про громадянство України» з     урахуванням Указу Президента від 27.06.2006 N 588/2006 «Про внесення змін до Указу     Президента України від 27.03.2001 N215/2001 «Питання організації виконання Закону України

      «Про громадянство України», які передбачають випадки та порядок розгляду заяв щодо     набуття громадянства України.

                            2.

        Згідно зі ст. 45 Указу N 215/2001 для прийняття громадянства України особа подає до     Комісії при Президентові з питань громадянства та управлінь МВС такі документи:

    «г)  документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на     території України протягом останніх п'яти років, - для особи, яка в'їхала в Україну іноземцем;

    д) один із таких документів:

    - копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну;

    - копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку     на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на     постійне проживання до набрання чинності Законом «Про імміграцію», копію посвідки на     постійне проживання.»

         Крім того встановлення факту  постійного проживання на території України в період з 1980 по 1987 роки будь-яких юридичних наслідків для заявника не  породжує, оскільки статтею 3 Закону України «Про громадянство» визначено коло осіб, які належать до громадян України, зокрема,  громадянами України є:

    1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24     серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

    2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,     статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи     інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»     (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

    3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у     паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України     внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в     Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

    4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних     договорів України.

        Із наданої суду копії паспорта ОСОБА_1 видно, що він був зареєстрований в місті Києві     тимчасово на період навчання з 10.09.1981 року до 1.03.1987 року і виписаний по закінченню     навчання, тому підстав для визнання зазначеного періоду постійним проживанням на Україні     немає.

        За таких обставин суд приходить до висновку  щодо безпідставності вимог заявника,     викладених у заяві .

              Керуючись ст. ст. 3, 11 , 60, 215, 256, 258, 259  ЦПК України, Законом України             «Про громадянство України», -

вирішив :

          Відмовити у задоволенні заяви  ОСОБА_1   про встановлення факту     постійного проживання на території України з 1980 по 1987 роки  за безпідставністю.

    Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене повністю або частково до апеляційного суду     Житомирської області через Малинський районний суд. Заява про апеляційне оскарження     подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається       протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

        Головуюча