СПРАВА № 2-1634/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», про виселення, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні нежилим приміщенням, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні нежилим приміщенням, зобов’язання вчинити дії.

Зазначала, що їй на праві власності належить нежиле приміщення № 115, площею 40 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

1 вересня 2003 року між комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі – КП «Житло-сервіс») та ОСОБА_2 було укладено договір оренди, відповідно до умов якого останній отримав в користування нежиле приміщення площею 30 кв.м. у АДРЕСА_1 строком на один рік. Дія зазначеного договору була припинена 1 вересня 2004 року.

Посилаючись на те, що відповідач не звільнив спірне приміщення та незаконно користується нежилим приміщенням, просила виселити ОСОБА_2 з нежилого приміщення загальною площею 40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити останньому вчиняти дії, які перешкоджають користуватися їй зазначеним нежилим приміщенням.

У подальшому позивачем було змінено позовні вимоги. Так, ОСОБА_1 зазначала, що 22 травня 2009 року працівниками відділення № 1 КП «Житло-сервіс» було проведено обстеження нежилого приміщення № 155 за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване над квартирою № 8. За результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_2 зробив перепланування шляхом зведення перегородки на технічному поверсі, тим самим приєднав 12 кв.м. нежилого приміщення, яке належить їй і частину технічного поверху над квартирою № 8, у якій вона проживає до другого рівня своєї квартири. В результаті самозахвату, без відповідних документів до квартири № 7 було приєднано нежиле приміщення технічного поверху, частина якого належить їй. Шляхом зведення стіни ОСОБА_2 відокремив частину площею 12 кв.м. від основного приміщення нежилого приміщення № 155 та приєднав його разом з приміщення загального користування до своєї дворівневої квартири.

Посилаючись на зазначені обставини, просила виселити ОСОБА_2 з частини нежилого приміщення № 155 площею 12 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язати ОСОБА_2 звільнити зазначене приміщення, передавши їй зазначене майно, зобов’язати відповідача власними силами та за власний рахунок розібрати самовільно побудовану стіну у нежилому приміщенні             № 155, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розділяє основне приміщення нежилого приміщення на частини та обмежує їй доступ до частини власного приміщення та розташоване над квартирою № 8 у зазначеному будинку та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, які перешкоджають їй користуватися частиною нежилого приміщення № 155, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване над квартирою № 8.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи - КП «Житло-сервіс», позов підтримав, зазначивши, що відповідно до поверхневого плану власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 займає дворівневу квартиру, власник квартири № 8 у зазначеному будинку ОСОБА_1 має однорівневу квартиру. ОСОБА_2 здійснив самовільний захват приміщення, шляхом створення проходу з квартири на технічний поверх зазначеного будинку, спорудження на технічному поверсі перегородки над квартирою № 8 та замурування передбачених проектом двох дверних проходів. В результаті самозахвату, без відповідних документів до квартири № 7 було приєднано нежиле приміщення технічного поверху, частина якого належить власнику квартири № 8. Таким чином, власник квартири № 7 самовільно зайняв   30,16 кв.м. нежилого приміщення на технічному поверсі, в тому числі 12 кв.м., що належать ОСОБА_1, влаштував вихід з власної квартири в дане приміщення і провів в ньому електропостачання. Крім того, ОСОБА_2 було замуровано два проходи, які передбачені для доступу на другий рівень горища, зробивши неможливим користування власником належним приміщенням № 155.

Відповідач своє право на участь у судовому засіданні не використав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежиле приміщення № 155, площею 40 кв.м. у АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності, видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 3 грудня 2003 року (а.с. 4).

1 вересня 2003 року між ОСОБА_2 та КП «Житло-сервіс» було укладено договір оренди нежилого приміщення, площею 30 кв.м. у АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Зазначений договір було розірвано 1 січня 2004 року, про що свідчить припис КП «Житло-сервіс» від 23 січня 2004 року № 044/025/10-20 (а.с. 7).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2005 року скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного між ОСОБА_1 і ДГО «Житло-сервіс» 19 березня 2003 року, на будівництво 40 кв.м. нежилого приміщення в АДРЕСА_1 та свідоцтва пр. право власності, видане ОСОБА_1 на зазначене приміщення – відмовлено (а.с. 24-27)

Отже, власником нежилого приміщення № 155, площею 40 кв.м. у АДРЕСА_1 є ОСОБА_1

22 травня 2009 року КП «Житло-сервіс» було проведено обстеження першого під’їзду АДРЕСА_1. При обстеженні виявлено, що власник квартири № 7 ОСОБА_2 зробив перепланування шляхом зведення перегородки на технічному поверсі, тим самим приєднав 12 кв.м. нежилого приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності та частину технічного поверху над її квартирою до другого рівня своєї квартири. Доступ до частини нежилого приміщення можливий через люк на сходовій клітині на третьому поверсі під’їзду (а.с. 143).

Згідно з відповіді, наданої КП «Житло-сервіс» ОСОБА_1 від 18 лютого 2010 року № 110/905-412 відповідно до поверхневого плану власник квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 займає дворівневу квартиру, власник квартири № 8 у зазначеному будинку ОСОБА_1 має однорівневу квартиру. ОСОБА_2 здійснив самовільний захват приміщення, шляхом створення проходу з квартири на технічний поверх зазначеного будинку, спорудження на технічному поверсі перегородки над квартирою № 8 та замурування передбачених проектом двох дверних проходів. В результаті самозахвату, без відповідних документів до квартири № 7 було приєднано нежиле приміщення технічного поверху, частина якого належить власнику квартири № 8. Таким чином, власник квартири № 7 самовільно зайняв 30,16 кв.м. нежилого приміщення на технічному поверсі, в тому числі 12 кв.м., що належать ОСОБА_1, влаштував вихід з власної квартири в дане приміщення і провів в ньому електропостачання. Крім того, ОСОБА_2 було замуровано два проходи, які передбачені для доступу на другий рівень горища, зробивши неможливим користування власником належним приміщенням № 155 (а.с. 142, 144-146), що також, підтверджується і планом за поверхами на будівлю літ. А по АДРЕСА_1, секція № 1, згідно якого вбачається, що відповідач незаконно користується частиною нежилого приміщення, що належить позивачці (а.с. 147).

У зв’язку з цим, власнику квартири № 7 ОСОБА_2 18 вересня 2009 року було надано припис № 110/10-54 про надання дозвільної документації на зайняте приміщення на технічному поверсі жилого АДРЕСА_1. Як пояснив у судовому засіданні представник КП «Житло-сервіс», відповідач відповідних документів не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, відповідач незаконно користується частиною нежилого приміщення № 155 у АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем у вигляді: витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп. та судового збору у розмірі 17 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 224, 228, 233 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»,  про виселення, зобов’язання не чинити перешкод у користуванні нежилим приміщенням, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 з нежилого приміщення № 155, загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 власними силами та за власний рахунок розібрати самовільно побудовану стіну у нежилому приміщенні № 155, загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні нежилим приміщенням № 155, загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 (сімнадцять) грн. судового збору та 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя:                                                        С.С. Захарчук