ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
22 липня 2010 року справа № 5020-9/091
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (99011, м. Севастополь, вул. Новоросійська, буд. 39; 01042, м. Київ, пров. Новопечерский, буд. 19/3)
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1)
про стягнення 5372,63 грн.,
суддя Рибіна С. А.
За участю представників:
позивача - Желєзняк Оксана Володимирівна, довіреність №615-1/14 від 23.03.2010;
відповідача - не з’явився.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (далі –ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення 5372,63 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов’язань за договором оренди №4 від 02.01.2009. Доводи та обґрунтування викладені у позові та додаткових поясненнях по справі (а.с.2-3, 55-56).
Ухвалою суду від 02.06.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/091.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у та витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.67).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які надіслані за юридичною адресою та повернуті органами поштового зв’язку з позначкою „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій (а.с.38-41).
Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
02.01.2009 між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №3 (далі -Договір), (а.с.22).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 2012 року (пункт 5.1 Договору).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою: м.Севастополь, вул. Новоросійська, буд. 39 на другому поверсі загальною площею 29 м2. (об'єкт оренди) для здійснення діяльності, передбаченої статутом орендаря, за актом прийому-передачі.
Згідно пункту 3.1 Договору за користування приміщенням та місцями загального користування Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 50,00 грн. за один квадратний метр з урахуванням податку на додану вартість та з урахуванням вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат. Загальний розмір орендної плати з у рахуванням вартості комунальних послуг, становить 1450,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 241,67 грн., на місяць.
Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, не пізніше 8 (восьмого) числа місяця, за який здійснюється оплата, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Вказане майно передано відповідачу згідно з актом прийому-передачі від 02.01.2009 (а.с.26).
Відповідно до пункту 4 Договору відповідач зобов’язався, зокрема, своєчасно вносити орендну плату, здійснювати оплату комунальних послуг по виставлених Орендодавцем рахунках і актах виконаних робіт.
Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, у зв’язку з чим його заборгованість з лютого по квітень 2009 року склала 4200,00 грн.
30.04.2009 був підписаний акт прийому-передачі майна, згідно якого орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди (а.с.32).
Між сторонами були підписані акти звірки від 30.04.2008 та 31.08.2009 (а.с.33-34), згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем зазначена в розмірі 4200,00 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди №4 від 02.01.2009 та нарахованих штрафних санкцій.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 4200,00 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він здійснений відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.
Докази погашення відповідачем заборгованості на день прийняття рішення суду відсутні.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 507,38 грн.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі несвоєчасної орендної оплати Орендар перераховує на користь Орендодавця, крім орендної плати, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню частково в розмірі 481,95 грн., виходячи з наступного розрахунку суду:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
130009.02.2009 - 15.02.2009712.0000 %0.066 %*5.98
130016.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %*101.72
130015.06.2009 - 09.08.20095611.0000 %0.060 %*43.88
145009.03.2009 - 14.06.20099812.0000 %0.066 %*93.44
145015.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*50.69
145012.08.2009 - 09.09.20092910.2500 %0.056 %*23.62
145009.04.2009 - 14.06.20096712.0000 %0.066 %*63.88
145015.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*50.69
145012.08.2009 - 09.10.20095910.2500 %0.056 %*48.05
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування підлягає стягненню частково в розмірі 483,35 грн., виходячи з наступного розрахунку:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
09.02.2009 - 27.05.201013001.132171.601471.60
09.03.2009 - 27.05.201014501.115166.751616.75
09.04.2009 - 27.05.201014501.100145.001595.00
При проведенні судом перевірки розрахунку 3% річних, суд встановив, що сума 3% річних заявлена позивачем, складає 152,89 грн., та розрахунок відповідно до норм чинного законодавства складає 152,91 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
130009.02.2009 - 27.05.20104733 %50.54
145009.03.2009 - 27.05.20104453 %53.03
145009.04.2009 - 27.05.20104143 %49.34
Оскільки заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню, суд визнає вимоги позивача в цієї частині в повному обсязі.
Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 5318,19 грн., з яких: основна заборгованість –4200,00 грн., пеня - 481,95 грн., інфляційне відшкодування –483,35 грн., 3% річних –152,89 грн.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позивних вимог.
Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо наявності поточних рахунків відсутні) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 24493450, р/р 2650700013982 в СФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 384986) 5652,78 грн., з яких: основний борг - 4200,00 грн., пеня - 481,95 грн., інфляційне відшкодування –483,35 грн., 3% річних –152,89 грн., 100,97 грн. - витрати по сплаті державного мита та 233,62 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позову відмовити.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 27.07.2010