Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року Справа №16/196-09
Судова колегія у складі:
головуючого судді Фоміної В.О., судді Гончар Т.В., судді Кравець Т.В.
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1 дов. Серії ВМК № 978614 від 30.09.09р. (після перерви не з’явився)
відповідача –Жаров П,В, дов. Серії ВМІ № 143300 від 05.07.10р.
третьої особи (приватний нотаріус Підлісна І.В.) –не з’явився
третьої особи (ТОВ «Центр харчових технологій) –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (вх. № 1492Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.10р. по справі № 16/196-09
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків,
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) приватний нотаріус Підлісна І.В.
2) ТОВ "Центр харчових технологій"
про визнання недійсним договору, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2008р. про передачу корпоративних прав (частки у статутному фонді ТОВ «Центр харчових технологій»у розмірі 50%), укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги вчиненням правочину проти справжньої волі позивача, внаслідок застосування до нього з боку відповідача психічного тиску, шляхом погроз застосування фізичного насильства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2010 року (головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Лаврова Л.С.) в позові відмовлено, клопотання позивача про призначення почеркознавчої та комплексної почеркознавчо-психологічної експертиз, про забезпечення позову, про витребування у відповідача та третьої особи особистих письмових пояснень по справі та про залучення третьої особи відхилено. Рішення мотивовано відсутністю підстав для призначення експертизи, для залучення третьої особи, забезпечення позову та витребування у відповідача та 3-ої особи пояснень через необґрунтованість відповідних клопотань, а також ненаданням доказів вчинення правочину під впливом погроз.
Позивач, ФОП ОСОБА_3, з рішенням господарського суду не погодилася та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 28.04.2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначене рішення є незаконним та прийнятим при неповному встановлені обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив, що в матеріалах справи міститься письмове пояснення ОСОБА_5, яким підтверджується факт підписання нею спірного договору під впливом насильства, проти її справжньої волі. Так, відповідно до пояснення ОСОБА_3 умови договору від 10.04.2008 року та сам факт передання її частки у статутному фонді ОСОБА_4 не відповідають її справжній волі, ніяких грошей до підписання чи під час підписання договору (як то зазначено в тексті договору) вона не отримувала, угоду було оформлено внаслідок застосування до неї з боку ОСОБА_4 психічного тиску, вчиненого шляхом погроз застосування фізичного насильства. Тому, на думку позивача, договір купівлі-продажу від 10.04.2008р. про передачу корпоративних прав слід визнати недійсним відповідно до ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України .
08.06.10 р. до суду від позивача надійшли клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 –власника 100 % статутного капіталу ТОВ “Центр харчових технологій” після виходу із складу засновників відповідача; про призначення судової комплексної почеркознавчо–психологічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо встановлення емоційного стану позивача під час підписання спірного договору та зупинення провадження у справі, а також про витребування у нотаріуса оригіналу договору купівлі - продажу корпоративних прав.
Також, позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 вчиняти будь - які дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав, а саме її частки у статутному фонді в розмірі 40000 грн.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду від 28.04.2010 р. без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає рішення законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що позивач не надав суду доказів укладання договору позивачем під фізичним та психічним тиском. У зв’язку з відсутністю у представника позивача будь-яких доказів наявності певної поведінки під час укладання правочину ставить під сумнів належність призначення комплексної почеркознавчо–психологічної експертизи.
В судовому засіданні проти заявлених позивачем клопотань заперечує, оскільки вважає їх не обґрунтованими, крім того посилається на те, що аналогічні клопотання позивач заявляв в суді першої інстанції. Тому вважає, що клопотання не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення по справі законним та обґрунтованим. В задоволенні апеляційної скарги позивача просить відмовити. В судовому засіданні представник третьої особи проти заявлених клопотань позивача заперечує, при цьому зазначив, що оригінал договору купівлі–продажу частки статутного фонду від 10.04.08 р., укладеного між сторонами по справі, надавався в судовому засідання суду першої інстанції для огляду, що підтверджується відміткою канцелярії на другому екземплярі клопотання, повернутого представнику третьої особи.
В судовому засіданні 06.07.2010р. було оголошено перерву до 13.07.2010р. о 15:00 год.
13.07.2010р. представник відповідача заявив клопотання про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи у зв’язку зі зміною представника відповідача, яке ним було відкликано.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
23.03.2007 р. сторонами було засновано ТОВ «Центр харчових технологій»з
рівним розподілом часток у статутному капіталі товариства.
10.04.2007 р. між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір
купівлі-продажу корпоративних прав, відповідно до якого позивач продала ОСОБА_4 свою частку в розмірі 50% в статутному фонді ТОВ «Центр харчових
технологій». Оригінал спірного договору долучений до матеріалів справи ( а.с. 29,т.2)
Перехід прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про Господарські товариства».
Згідно з ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
На підставі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивач стверджує, що умови оспорюваного договору та сам факт передання її частки у статутному фонді ОСОБА_4 не відповідають її справжній волі, угоду було укладено внаслідок застосування до неї з боку ОСОБА_4 психічного тиску, вчиненого шляхом погроз застосування фізичного насильства. Вказує, що грошей за продаж частки, не отримала.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 231 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного або психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Однак, з оскаржуваного договору (п. 5.4) вбачається, що він був підписаний у присутності приватного нотаріуса Підлісної І.В., особу сторін встановлено, дієздатність їх перевірено, договір зареєстрований у реєстрі № 2867. Також, сторонам було роз’яснено вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків правочину, що ними укладається. Сторони підтвердили, що вони мають повну цивільну дієздатність, їх волевиявлення вільне та відповідає їх внутрішній волі, цей договір не є фіктивним чи удаваним, що він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що в момент укладання цього договору вони усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, що цей договір не суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей сторін, при укладанні цього договору сторонами однаково витлумачено зміст цього договору, значення слів та понять, а також загально прийняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду доказів того, що під час укладання оскаржуваного ним правочину з боку відповідача був застосований фізичний чи психічний тиск на нього.
Надані позивачем в квітні 2010р під час розгляду справи в суді першої інстанції заяви про зверненням ОСОБА_3 до правоохоронних органів з приводу незаконних дій стосовно неї з боку ОСОБА_4 при укладенні оскаржуваного договору не можуть бути належними доказами, оскільки відсутні результати їх розгляду. А факт насильства має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях, отже не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. ( П. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними. ) Проте позивач в обґрунтування позовних вимог не надав доказів вчинення насильницьких дій стороною правочину –ОСОБА_4
Що стосується клопотання позивача про призначення судової комплексної почеркознавчо–психологічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо встановлення емоційного стану позивача під час підписання спірного договору та зупинення провадження у справі, то судова колегія вважає за необхідним зазначити, що відповідно до положень Інструкції “Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N 53/5 (у редакції наказу Мінюста України від 30.12.2004 N 144/5 ) ( далі Інструкція ) психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо у суду виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки. До переліку таких експертиз належать також психолого-почеркознавча експертиза, що перебуває наразі в стадії наукової розробки. Головним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
Щоб стати основою для призначення судово-психологічної експертизи, сумнів у психічній повноцінності повинно бути саме обґрунтованим, тобто, викликатися дійсно виявленими в справі фактичними обставинами.
Як обставини такого роду виступають насамперед дані, згідно яким учасник процесу в період, який передував та на момент скоєння дій перебував в емоційному стані (і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку (або, на діяльність, виконання професійних обов'язків) чи в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що можуть розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання або має відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання з певними ознаки.
Позивач не надав суду будь-яких доказів наявності зазначеної поведінки під час укладення правочину з купівлі-продажу корпоративних прав, тому, не має підстав для призначення зазначеної експертизи.
Як зазначається у п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006р. N 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Отже, клопотання позивача про призначення судової комплексної почеркознавчо–психологічної експертизи не підлягає задоволення.
Також, судова колегія звертає увагу позивача, що він має право пройти комплексну почеркознавчо-психологічну експертизу самостійно.
Що стосується клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 –власника 100 % статутного капіталу ТОВ “Центр харчових технологій” після виходу із складу засновників відповідача, то судова колегія також вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки предметом судового розгляду у справі є визнання недійсним договору, стороною якого вказана вище особа не є, а передача відповідачем цій особі частки в статутному фонді не є предметом оцінки суду у справі .
Стосовно поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_6 вчиняти будь - які дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав, а саме її частки у статутному фонді в розмірі 40000 грн,. колегія суддів вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Так забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування таких заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, ( в тому числі грошові суми тощо ), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Позивач не надав таких обґрунтувань заяви.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість та недоведеність належними доказами позову. Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав від 10.04.2008р., укладений з дотриманням вимог, визначених ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону України “Про господарські товариства”.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія, одноголосно -
постановила:
Клопотання позивача про призначення судової комплексної почеркознавчо–психологічної експертизи , про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 та заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2010р. по справі № 16/196-09 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Фоміна В.О.
Судді Гончар Т.В.
Кравець Т.В.
Повний текст постанови підписаний 19.07.2010р.