Cправа №2-537/10

Р  І  Ш  Е Н  Н  Я

                                           іменем          України

                 27 липня 2010 року   Прилуцький міськрайонний суд   Чернігівської   області

 в складі  :   головуючого -  судді  : Зарічної  Л.А.,

                                при секретарі:    Голушко Н.А.,

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні  в м.Прилуках  цивільну  справу за позовом    Публічного акціонерного товариства  «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про  відшкодування  шкоди, заподіяної  злочином ,-

В С Т А Н О В И В :

 Варвинським  районним судом було розглянуто кримінальну  справу по обвинуваченню  ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч 2, 28  ч.2, 222 ч.2, 367 ч1 КК України  та  постановою даного суду  його було звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок дії акту  амністії, тобто з нереабілітуючих  обставин,  що стало відповідною підставою ПАТ «Банк «Демарк»  для  звернення до суду із  позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної злочином .

В судовому засіданні представник позивача  підтримав позовні вимоги в повному обсязі та при цьому зазначив, що окрім  визначеної шкоди постановою суду вважає, що до стягнення також підлягають і інші витрати, понесені позивачем під час розгляду цивільних справ за позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  по яким  було відмовлено у позові , але ними були понесені витрати  по  сплаті державного мита  та інформаційно-технічного забезпечення, що на думку представника  позивач також  є шкода, заподіяна злочином.

 Відповідач  в судовому засіданні позовних вимог не визнав  та при цьому пояснив, що незважаючи на те, що  дійсно було вчинено злочин, однак  ще до винесення відповідної постанови,  господарським судом Чернігівської області було прийнято відповідне рішення про стягнення із  ПСП «Відродження», яке він очолював ,  відповідних коштів, - заборгованості по кредитному договору, а тому повторне стягнення вказаної  у позовній заяві  суми вважає таким, що порушує його   права та не відповідає вимогам закону.

 Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши наявні докази по справі   суд приходить до  наступного висновку:

 Відповідно до вироку  Варвинського районного  суду  від  28 травня 2009 року та Ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2009 року   ОСОБА_2 засуджена за ст. ст  27 ч 2, 28  ч.2, 222 ч.2, 191 ч5,69,70,75 КК України до  5 років позбавлення волі  з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік та звільнена від призначеного покарання  зі встановленням іспитового строку терміном на 1 рік.

 Відповідно до постанови  Варвинського районного суду від  06 квітня 2009 року  кримінальна справа відносно ОСОБА_1 закрита на підставі   Закону України «Про амністію», а цивільний позов залишено без розгляду.

 Вказані документи підтверджують ті обставини, що 14 квітня 2004 року між ВАТ "Банк "Демарк" та приватним сільськогосподарським підприємством "Відродження", в особі директора ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30 на відкриття кредитної лінії. Відповідно до положень та умов кредитного договору, банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 300000,00 грн. зі сплатою 19% річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення 11 квітня 2005 року, а позичальник повинен був використати кредитні кошти за призначенням, повернути банку кредит та сплатити інші платежі за користування кредитом.

04 червня 2004 року між ВАТ "Банк "Демарк" та ПСП "Відродження", в особі директора ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1-30 до кредитного договору на відкриття

кредитної лінії № 30 від 14 квітня 2004 року, якою було внесено зміни до ст. 4 Договору та встановлено плату за послуги по оформленню кредитної справи у розмірі 76,00 грн.

30 червня 2004 року між ВАТ "Банк "Демарк" та ПСП "Відродження", в особі директора ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2-30 до кредитного договору Л« 30 віл 14 квітня 2004 року, якою було внесено зміни до ст. З Договору, та встановлено, що позичальнику здійснюється часткова компенсація ставки за кредитом в розмірі 8% річних.

11 квітня 2005 року між ВАТ "Банк "Демарк" та ПСП "Відродження", в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір № 3-30 про внесення змін до кредитного договору № 30 від 14 квітня 2004 року, якою встановлено строк погашення кредиту по 01 листопада 2005 року та збільшено відсоткову ставку до 20% річних.

Однією із умов кредитного договору № 30 від 14 квітня 2004 року (із змінами та доповненнями), виконання якої було обов'язковим для надання ПСП "Відродження" кредиту, була умова про укладення до 28 травня 2004 року договору застави (п. 3.9.1 Договору). На виконання зазначеної умови кредитного договору № 30 від 14 квітня 2004 року (із змінами та доповненнями) ОСОБА_2 виступила майновим поручителем ПСП "Відродження" та уклала з Банком "Демарк" договір застави від 27.05.2004 року серії ВВС №620438.

Як з'ясувалося згодом, зазначені вище договори було укладено внаслідок вчинення директором ПСП "Відродження" ОСОБА_1 шахрайських дій, які передбачені ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 367 КК України.

Так, ОСОБА_1, з метою отримання кредитних коштів, вступив у попередню змову з дружиною - ОСОБА_2 та головним бухгалтером ПСП "Відродження" - ОСОБА_4 Достовірно знаючи, що 25.03.2004 року ПСП "Відродження" уклало з Прилуцькою філією АППБ "Аваль" кредитний договір № 011/04/251 на отримання кредиту в сумі 88000,00грн., з метою отримання кредиту у відділенні Банку "Демарк" у м. Прилуки, у п. 14 кредитної заявки від 14.04.2004 року та п. 22 анкети позичальника ОСОБА_1, будучи директором підприємства, не вказав наявність у ПСП "Відродження" вищевказаної позики у Прилуцькій філії АППБ "Аваль" чим ввів в оману працівників Банку.

В свою чергу ОСОБА_2 ввела в оману працівників відділення Банку "Демарк" в м. Прилуки стосовно наявності в неї на праві власності майна, яке може бути передано в заставу банку, створюючи уяву у працівників банку про забезпеченість кредиту, видала за свою власність майно, яке перебувало у її користуванні на підставі договорів фінансового лізингу, і в той же час, без достатніх правових підстав було зареєстроване Срібнянською інспекцією Державного технічного нагляду як її власність без будь-яких застережень. Крім того. ОСОБА_2 приховала інформацію про те, що майно, яке вона передає в заставу, вже перебуває у заставі ВАТ "Державний ощадний банк України". На підставі вищевказаної неправдивої інформації та шляхом вчинення шахрайських дій 27.05.2004 року ОСОБА_2 уклала з відділенням Банку "Демарк" у м. Прилуки договір застави серії ВВС №620438 на забезпечення виконання кредитного договору № 30 від 14 квітня 2004 року.

Тобто, на підставі наданої неправдивої інформації та внаслідок вчинення ОСОБА_1 шахрайських дій, між Банком та ПСП "Відродження" було укладено кредитний договір № 30 від 14 квітня 2004 року на відкриття кредитної лінії у розмірі 300000,00 грн. та договір застави.

16 січня 2004 року між ВАТ "Банк "Демарк", в особі завідуючого відділенням Банку "Демарк" в м. Прилуки, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 13 . Відповідно до положень та умов кредитного договору, банк відкрив позичальнику кредитну лінію у розмірі 70000,00 грн. зі сплатою 25 % річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення 14 січня 2005 року, а позичальник повинен був використати кредитні кошти за призначенням, повернути банку кредит та сплатити інші платежі за користування кредитом.

03 березня 2004 року було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №13 від 16 січня 2004 року, якою було внесено зміни до статті 3 договору та збільшено розмір кредитної лінії до 85000,00 грн.

17 червня 2004 року було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №13 від 16 січня 2004 року, якою було внесено зміни до статті 3 договору та збільшено розмір кредитної лінії до 100000,00 грн.

14 січня 2005 року було укладено договір № 3-13 про внесення змін до кредитного договору №13 від 16 січня 2004 року, яким було внесено зміни до статті 3 договору та встановлено строк повернення кредиту - до 11 квітня 2005 року.

12 квітня 2005 року було укладено договір № 4-13 про внесення змін до кредитного договору №13 від 16 січня 2004 року, яким було внесено зміни до статті 3 договору та встановлено строк повернення кредиту - до 25 квітня 2005 року.

25 квітня 2005 року було укладено договір № 5-13 про внесення змін до кредитного договору №13 від 16 січня 2004 року, яким було внесено зміни до статті 3 договору та встановлено строк повернення кредиту - до 01 листопада 2005 року.

Однією із умов кредитного договору № 13 від 16 січня 2004 року, виконання якої було обов'язковим для надання ОСОБА_2 кредиту, була умова про укладення до 30 січня 2004 року договору застави (п. 3.9 Договору). На забезпечення виконання кредитного договору № 13 від 16 січня 2004 року, 29.01.2004 року між Банком "Демарк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави.

Як з'ясувалося згодом, дані договори було укладено між Банком та ОСОБА_2 внаслідок вчинення останньою, за змовою з ОСОБА_2, шахрайських дій, які передбачені ч. 2 ст. 222 КК України. Так, ОСОБА_2, діючи узгоджено зі своїм чоловіком, директором ПСП "Відродження" ОСОБА_1, з метою отримання кредитних коштів, ввела в оману працівників відділення Банку "Демарк" у м. Прилуки щодо наявності в неї на праві власності майна (його обсягів та вартості), яке може стати належним забезпеченням кредитного договору, та видала за свою власність майно, яке знаходилося у її користуванні за договорами фінансового лізингу, і в той же час, без достатніх правових підстав було зареєстроване Срібнянською інспекцією Державного технічного нагляду як її власність без будь-яких застережень. На підставі вищевказаної неправдивої інформації між Банком "Демарк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 13 від 16 січня 2004 року (із змінами та доповненнями) та договір застави від 29 січня 2004 року серії ВВА №890509.

У свою чергу ОСОБА_1 склав і надав Банку анкету позичальника від 16.01.2004 року, у якій виконав підпис від імені ОСОБА_2 та умисно не зазначив відкритого розрахункового рахунку та наявності заборгованості по кредитному договору № 503 ОСОБА_2 у Талалаївському відділенні ВАТ "Державний Ощадний банк України", що був одержаний нею за погодженням з ОСОБА_1 23.12.2003 року та зарахований в сумі 74000,00 грн. на її розрахунковий рахунок приватного підприємця № НОМЕР_1. Грошові кошти за кредитним договором № 13 від 16 січня 2004 року були отримані ОСОБА_1, який підробив підпис ОСОБА_2 і отримав по видаткових касових ордерах № 007 від 16.01.2004 року - 35000,00 грн., № 016 від 19.01.2004 року - 30000,00 грн. та № 001 від 30.01.2004 року - 5000,00 грн. У задоволенні цивільного позову Банку до ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки кредитний договір № 13 від 16.01.2004 року хоч і укладався між Банком та ОСОБА_2 але кредитні кошти в дійсності були отримані ОСОБА_1 Цей факт встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Тобто, в результаті злочинних дій ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13 від 16 січня 2004 року на відкриття кредитної лінії у розмірі 70000,00 грн. та отримано кредитні кошти, а також укладено договір застави.

   Ст.1166 ЦК передбачає, що   майнова шкода,  завдана неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що  незважаючи  на  відповідну постанову по кримінальні справі по обвинуваченню ОСОБА_1, яка була закрита по нереабілітуючим підставам ,   згідно Рішення господарського суду від 23.лютого 2006 року та   наказом Господарського суді Чернігівської області від 26 червня  2006 року   стягнуто із ПСП «Відродження» на користь банку «Демарк»  заборгованість  по кредитному договору, яка на той період часу становила  298825 грн 50 коп., а також 18925 грн. 62 коп. боргу по відсотках та 17980 грн.20 коп. пені, а також держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.. Вказаний наказ є чинним і до даного часу не скасований, хоча і невиконаний, однак це не є підставою для стягнення  вказаної суми повторно.

 Як вбачається із позовної заяви, пояснення представника позивача та наданого розрахунку, на даний час, звертаючись до суду із позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, позивач повторно  ставить питання про стягнення  існуючої  суми заборгованості  в повному обсязі із ОСОБА_1, незважаючи на наявність відповідного наказу господарського суду, що не може відповідати обставинам справи та вимогам  Цивільного кодексу, оскільки фактично всі вимоги по позовній заяві стосуються відповідної заборгованості, що виникла у зв’язку із непогашенням ПСП  «Відродження» кредитних коштів.

 Крім того суд вважає, що вданому випадку не можуть бути задоволенні вимоги позивача про стягнення на їх користь  витрат, понесених під час розгляду цивільних справ  у Срібнянському районному  суді, оскільки  прийнятими  там рішеннями банку відмовлено у задоволенні їх позовних вимог, а вказані витрати не випливають із даної кримінальної справ, на яку посилається позивач.

За таких обставин суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не було належним чином обгрунтовано  підстави повторно стягнення  заборгованості по кредитному договору  ПСП «Відродження» із його керівника  ОСОБА_1, якого визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст. 27 ч.2, 28 ч.2, 367 ч.1 КК України та звільнено від  покарання на підставі акту амністії.

    .   На підставі наведеного, керуючись ст. ст.1166  ЦК України, .ст. 213-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р  І  Ш  И В:

     У позові Публічного акціонерного товариства  «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про  відшкодування  шкоди, заподіяної  злочином – відмовити у повному обсязі.

    Рішення   суду може бути оскаржено  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

                          Суддя