ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2010 р.Справа № 17/272/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.
суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.07.2010р.:
від позивача: Єремов М.С., за довіреністю;
від відповідача : Крицький М.П., генеральний директор;
від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я., за посвідченням;
від третьої особи: не з’явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 27 квітня 2010 року
по справі №17/272/09
за позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Лорд”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Українські ковбаси”
про стягнення коштів у сумі 951753,94 грн., 97968,65 грн. –пені, 86852,92 грн. –збитків від інфляції та 25979,32 грн. –3% річних
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась повна фіксація судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 27.07.2010р..
В судовому засіданні 27.07.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В :
18.08.2009р. до господарського суду Миколаївської області першим заступником прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” подано позовну заяву до ЗАТ „Українські ковбаси” про стягнення заборгованості у розмірі 955594,98 грн..
У позовній заяві перший заступник прокурора посилався на те, що відповідач належним чином не виконував зобов’язань, передбачених п. 3.5.3 договору фінансового лізингу №14-07-643 фл, укладеного між ВАТ „НАК „Украгролізинг” (лізингодавець) та ЗАТ „Українські ковбаси” від 02.10.2007р., та додатку №2 до договору, оскільки ЗАТ „Українські ковбаси” в період з 09.05.2008р. по 09.05.2009р. не сплачувало лізингові платежі, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 785529,14 грн., крім того, у зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань ЗАТ „Українські ковбаси” зобов’язано сплатити пеню, передбачену п. 7.1 договору, у розмірі 77975,97 грн., 3% річних у сумі 16246,54 грн. та інфляційні втрати у сумі 75843,33 грн. згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.
21.10.2009р. ЗАТ „Українські ковбаси” подало до господарського суду Миколаївської області клопотання про визнання недійсним Акта приймання-передачі с/г техніки від 09.11.2007р. з тих підстав, що вказаний акт від 09.11.2007р. підписано сторонами 02.10.2007р. - в момент укладення договору фінансового лізингу, крім того директором ЗАТ „Українські ковбаси” підписано даний акт під психічним тиском та за оманом з боку лізингодавця.
22.10.2009р. від прокуратури Миколаївської області до господарського суду Миколаївської області надійшли уточнення позовних вимог, в яких прокурор просив господарський суд стягнути з відповідача на користь ВАТ „НАК „Украгролізинг” заборгованість у розмірі 1162554,83 грн., а саме: 951753,94 грн. - борг за договором, 97968,65 грн. - пеня, 86852,92 грн. - індексація від суми боргу, 25979,32 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.11.2009р. по справі №17/272/09 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ ТПК „Лорд”.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.02.2010р. по справі №17/272/09 замінено сторону у справі - ЗАТ „Українські ковбаси” її правонаступником - ТОВ АП „Українські ковбаси”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. по справі №17/272/09 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено: стягнуто з ТОВ АП „Українські ковбаси” на користь ВАТ „НАК „Украгролізинг” 951753 грн. 94 коп. - основного боргу, 97968 грн. 65 коп. –пені, 86852 грн. 92 коп. - збитки від інфляції, 25979 грн. 32 коп. - 3 % річних, стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 11625 грн. 55 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договору фінансового лізингу №14-07-643 фл, укладеного 02.10.2007р. між ВАТ „НАК „Украгролізинг” та ЗАТ „Українські ковбаси”, ВАТ „НАК „Украгролізинг” відповідно до вибору ЗАТ „Українські ковбаси” та визначеної ним специфікації уклало з ТОВ ТПК „Лорд” договір поставки предмета лізингу та передало предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно з переліком: зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 10 від 09.11.2007р., між тим відповідачем не було виконано зобов’язань за договором щодо оплати лізингових платежів, передбачених п. 4.1 договору, у зв’язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 951753,94 грн. за період з 09.05.2008р. по 07.10.2009р.. Не прийнято господарським судом доводи відповідача про те, що лізингодавцем не було у повному обсязі виконано зобов’язання за договором щодо поставки предмету лізингу у повному обсязі, оскільки уклавши договір фінансового лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007р., пунктом 2.6 договору сторони погодили, що лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань постачальника та якості предмета лізингу. Крім того, в пункті 3.4.2 договору передбачене право відповідача пред’являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, також судом враховано, що компанія передала майно відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов, спеціально придбане нею у постачальника (ТОВ „ТПК „Лорд”), якого в листі № 27 від 05.03.2007р. зазначив відповідач, а відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України такий вид лізингу є непрямим, а тому, на умовах ст. 808 Цивільного кодексу України - якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в претензійному порядку звертався листами №14 від 16.01.2008р., №86 від 20.05.2008р., №71 від 07.04.2009р. та №75 від 08.04.2009р. до ТОВ „ТПК „Лорд”, в яких вказував на недоліки поставленого обладнання та негайне усунення постачальником вказаних недоліків, однак, постачальник на вказані листи відповіді не надав, і, виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач з позовом до суду про стягнення збитків з ТОВ „ТПК „Лорд” не звертався, правом, передбаченим п. 3.4.1 договору (відмова від прийняття предмету лізингу) відповідач також не скористався. Пунктом 3.5.1. договору встановлено, якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень, проте на адресу позивача від відповідача письмової відмови від отримання предмета лізингу не надходило, а також в акті приймання-передачі будь-які недоліки предмета лізингу не зазначені, а тому згідно з пунктом 4.1 договору з моменту підписання акта у відповідача настав обов’язок сплачувати лізингові платежі. Судом не прийнято до уваги також посилання відповідача на довідку Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від 24.11.2008р., складену за результатами зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались з ВАТ „НАК „Украгролізинг” у ЗАТ „Українські ковбаси” за період з 01.01.2005р. по 01.08.2008р.”, як на доказ недопоставки предмету лізингу, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі №10 від 09.11.2007р., який підписаний сторонами, заявою відповідача від 18.12.2008р. до начальника ГУБОЗ МВС України генерал-майора міліції Бедриківського В.В., де зазначено, що зерносховище СМВУ 110 К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П поставлене, але у розібраному стані. Також не прийняті судом до уваги посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов договору поставки №05-445/б, укладеного з ТОВ „ТПК „Лорд”, так як між позивачем та відповідачем спір йде за договором фінансового лізингу, а не договором поставки. Відповідач у відзиві на позов посилався на те, що довідкою Контрольно-ревізійного управління встановлено, що у відповідача за договором існує переплата, однак платіжних доручень про сплату вказаних коштів останній до суду не надавав, а тому відсутні докази про їх сплату, крім того умовами п.4.3 договору передбачено внесення лізингоодержувачем попереднього лізингового платежу - 15% та 7% вартості техніки, які сплачуються відповідачем після укладення договору до передачі обладнання останньому, до того ж між сторонами існувало три договору фінансового лізингу на різні предмети лізингу. Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №14-07-643фл у розмірі 951753 грн. 94 коп., то задоволенню підлягають й позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 97968 грн. 65 коп. –пені, 86852 грн. 92 коп. - збитки від інфляції, 25979 грн. 32 коп. - 3 % річних.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. по справі №17/272/09 звернувся відповідач –ТОВ АП „Українські ковбаси”, в якій просив: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. та постановити нове рішення; визнати недійсним п. 7 „Відповідальність сторін” договору фінансового лізингу від 02.10.2007р. №14-07-643 фл, зобов’язати ВАТ „НАК „Украгролізинг” виконати в натурі господарське зобов’язання по договору від 02.10.2007р. №14-07-643 фл і передати ТОВ АП „Українські ковбаси” предмет лізингу, передбачений додатком №1 до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу”, судові витрати віднести за рахунок державного бюджету, мотивуючи це тим, що господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про належне виконання позивачем договору фінансового лізингу від 02.10.2007р. №14-07-643 фл щодо передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг предмету лізингу - зерносховища СВМУ 110К.2Н.4Т.3С 500.АР-П, оскільки акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 09.11.2007р. не є належним доказом по справі, так як вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: в акті відсутня інформація щодо місця його складання та особи, яка від імені ВАТ НАК „Украгролізинг” підписала акт, на час оформлення акту зерносховище лізингоодержувачу не передавалося з тих підстав, що акт було підписано одночасно з підписанням договору фінансового лізингу від 02.10.2007р., до того ж слід звернути увагу на той факт, що за актом передавалася сільгосптехніка, але зерносховище не являється сільгосптехнікою, до того ж до вказаного акту не було надано позивачем таких документів, як: супроводжувальні документи, пакувальні ярлики, квитанції станції (порту) призначення про перевірку ваги вантажу, пломби від товарних місць, оригінал транспортного документу, документи, що підтверджують повноваження представника, виділеного для приймання товару, акт двостороннього приймання, інші документи, що підтверджують якість і комплектність товару. Таким чином, на думку скаржника, невиконання договірних зобов’язань лізингодавця і дає право лізингоодержувачу відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України відмовитися від виконання зобов’язання і згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України вимагати відшкодування збитків. При цьому скаржник звертає увагу на те. що п. 7 договору фінансового лізингу порушує права та охоронювані законом інтереси лізингоодержувача, оскільки у ньому встановлена лише відповідальність лізингоодержувача за порушення умов договору, що є підставою для визнання його недійсним. У доповненні на апеляційну скаргу скаржник просить передати справу на новий розгляд
06.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ „НАК „Украгролізинг” надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ АП „Українські ковбаси”, в якому позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Того ж дня, 06.07.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ АП „Українські ковбаси” надійшли зміни до апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р., в яких скаржник додатково обґрунтовує підстави для скасування оскаржуваного рішення. Так, у змінах до апеляційної скарги ТОВ АП „Українські ковбаси” вказує на те, що акт приймання-передачі №10 від 09.11.2007р. було сфальсифіковано, оскільки будівлі та споруди зерносховищ приймаються за актом виконаних робіт, а обладнання приймається за відповідними накладними при наявності товаросупровідних документів, між тим, в матеріалах справи відсутні вказані документи, що дає можливість зробити висновок про неотримання відповідачем зерносховища за договором фінансового лізингу. Фактично та юридично лізингоотримувач не отримав за договором фінансового лізингу №14-07-643 фл обладнання зерносховища, передбаченого договором, але сумлінно виконував оплату за зобов’язанням перед лізингодавцем, про що вказує довідка КРУ від 24.11.2008р..
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, 05.03.2007р. листом за №27 ЗАТ „Українські ковбаси” звернулося до ВАТ „НАК „Украгролізинг” з проханням поставити на умовах фінансового лізингу наступне обладнання виробництва торгівельно-промислової компанії „Лорд”: 1. Ємність СМВУ 220.19.В12, ТУ У 30397047 001 2000, загальною вартістю 1085000 грн.; 2. Ємність СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС506 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн.; 3. Ємність СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-106, загальною вартістю 1528000 грн..
02.10.2007р. між ВАТ „НАК „Украгролізинг” (лізингодавець) та ЗАТ „Українські ковбаси” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №14-07-643 фл, відповідно до умов п. 1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
Так, в п. 2.1 договору сторони встановили, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904.
Згідно з п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт), що укладається у п’яти автентичних примірниках.
За п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.
Відповідно до п.п. 2.5-2.7 договору порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов’язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки, лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань постачальника та якості предмету лізингу, розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов’язаних із гарантіями та якістю предмета лізину, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником.
Умовами п. 3.2. договору сторони передбачили, що лізингодавець зобов’язаний відповідно до вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно з переліком, встановленим додатком до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”; укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмету лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. Зобов’язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору (п.п. 3.2.1 договору). При цьому лізингодавець зобов’язався не втручатися у вибір лізингоодержувачем щодо постачальників предмета лізингу та визначення специфікації предмету лізингу (п.п. 3.2.2 договору).
Згідно з п. 3.4 договору лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця (п. п. 3.4.1 договору), пред’являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності. строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору поставки між лізингодавцем і постачальником, або змінювати його умови (п.п. 3.4.2 договору).
Пунктом 3.5 договору сторони встановили, що лізингоодержувач зобов’язаний прийняти предмет лізингу, при цьому при прибутті до постачальника провести огляд предмету лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмету лізингу, якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом двох робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень (п.п. 3.5.1 договору); своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (п.п. 5.5.3 договору).
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: 1) відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; 2) винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу, черговість сплати лізингових платежів: перший платіж через шість місяців від дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожен один місяць, термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів”.
За п. 4.3 договору лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7% відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладення останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору
Додатком № 1 до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу” сторонами встановлено найменування предмету лізингу - зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн. (разом з ПДВ), та назву постачальника – ТОВ „ТПК „Лорд”, та місце розташування предмету лізингу на дату передачі –ТОВ „ТПК „Лорд”, що знаходиться за адресою : 54001, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19.
На виконання умов договору фінансового лізингу ЗАТ „Українські ковбаси” сплатило попередній лізинговий платіж, передбачений п. 4.3 договору, у розмірі 447600 грн. –15% вартості предмету лізингу та 177548 грн. –7% винагороди (арк. спр. 146-153 т. І).
Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 09.11.2007р. засвідчено виконання ВАТ „НАК „Украгролізинг” та ЗАТ „Українські ковбаси” договору фінансового лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007р. в частині передачі предмету лізингу –Зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, затв. №471,загальною вартістю 2984000 грн., так ТОВ „ТПК „Лорд” відповідно до умов договору поставки (купівлі-продажу) №05-445/б від 18.04.2005р., укладеного з ВАТ „НАК „Украгролізинг”, передало, а ЗАТ „Українські ковбаси” прийняло предмет фінансового лізингу, крім цього, ЗАТ „Українські ковбаси” прийняло на себе зобов’язання перед ВАТ „НАК „Украгролізинг” по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 2984000 грн. на умовах фінансового лізингу (арк. спр. 21 т. І).
Видатковою накладною №202 від 09.11.2007р. (арк. спр. 143 т. І) та довіреністю ЗАТ „Українські ковбаси” на отримання матеріальних цінностей серії ЯНШ №706369 (арк. спр. 144-145 т. І) також підтверджується прийняття ЗАТ „Українські ковбаси” зерносховища СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, вартістю 2984000 грн..
Відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу, починаючи з 09.05.2008р., у ЗАТ „Українські ковбаси” настав обов’язок сплачувати лізингові платежі: 1) перший платіж –09.05.2008р. у розмірі 269945,43 грн., всі інші - щомісячно.
Між тим, ЗАТ „Українські ковбаси” не сплачувало передбачені п.п. 4.1-4.2 договору та додатком №2 до договору платежі, у зв’язку з чим станом на 09.05.2009р. у лізингоодержувача виникла заборгованість перед лізингодавцем у розмірі 785529,14 грн., наведене стало підставою для звернення першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „НАК „Украгролізинг” до господарського суду Миколаївської області з позовом до ЗАТ „Українські ковбаси” про стягнення заборгованості у сумі 955594,98 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
За ст. 204 Цивільного кодексу України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний, за формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо; об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг; правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Так, ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач має право: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу, при цьому лізингоодержувач зобов’язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.
За ст. 16 вказаного Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Матеріали справи свідчать, що ВАТ „НАК „Украгролізинг” виконало належним чином зобов’язання перед ЗАТ „Українські ковбаси” по придбанню та передачі лізингоодержувачу предмету лізингу - зерносховища СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, вартістю 2984000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №10 від 09.11.2007р., підписаного сторонами та продавцем і скріпленого печатками товариств.
У зв’язку з прийняттям предмету лізингу у лізингоодержувача виникло зобов’язання сплачувати лізингові платежі відповідно до умов п. п. 4.1 та 4.2 договору, проте в порушення умов договору лізингоодержувач не виконував зобов’язання по сплаті лізингодавцю лізингових платежів, при цьому ЗАТ „Українські ковбаси”, правонаступником якого є ТОВ АП „Українські ковбаси”, посилається на те, що лізингодавцем не було виконано обов’язку за договором та не було 09.11.2007р. поставлено предмет лізингу - зерносховища СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, оскільки зерносховище було поставлено у розібраному стані, випробувальні роботи не проведено, до того ж була відсутня технічна документація .
Між тим, колегією суддів не приймаються до уваги вищенаведені доводи ТОА АП „Українські ковбаси” з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту .
Згідно з умовами п. 3.5 договору лізингоодержувач зобов’язаний прийняти предмет лізингу, при цьому при прибутті до постачальника провести огляд предмету лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмету лізингу, якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом двох робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається що приймання предмету лізингу відбулося без зауважень (п.п. 3.5.1 договору).
Таким чином, з умов договору вбачається, що при прийнятті зерносховища ТОВ АП „Українські ковбаси” було зобов’язано провести огляд предмету лізингу з метою виявлення неусувних дефектів та повідомити про такі дефекти лізингодавця протягом двох робочих днів з дня огляду, між тим, в матеріалах справи відсутні повідомлення лізингоодержувача щодо недоліків переданого предмету лізингу, передбачені умовами п.п. 3.5.1 договору.
До того ж, відповідно до п.п. 2.5-2.7 договору порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов’язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки, лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань постачальника та якості предмету лізингу, розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов’язаних із гарантіями та якістю предмета лізину, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №27 05.03.2007р. (арк. спр. 89 т. І) ЗАТ „Українські ковбаси” звернулося до ВАТ „НАК „Украгролізинг” з проханням поставити на умовах фінансового лізингу обладнання виробництва торгівельно-промислової компанії „Лорд” –ємність СМВУ 110. К. 2Н. 4Т. ЗС500 АР-П –2984000 грн..
Умовами п. 3.2. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингодавець зобов’язаний відповідно до вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно з переліком, встановленим додатком до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”. Укладення між сторонами тристороннього акту приймання-передачі предмету лізингу свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмету лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання. При цьому, лізингодавець зобов’язався не втручатися у вибір лізингоодержувачем щодо постачальників предмета лізингу та визначення специфікації предмету лізингу (п.п. 3.2.2 договору).
За договором поставки №05-445/б від 18.04.2005р. (арк. спр. 42 -46 т. І), укладеного між ВАТ „НАК „Украгролізинг” та ТОВ „ТПК „Лорд”, останнє поставило ЗАТ „Українські ковбаси” замовлене майно –зерносховище СМВУ 110. К. 2Н. 4Т. ЗС500 АР-П, вартістю 2984000 грн..
Згідно з п. 3.4 договору лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця (п. п. 3.4.1 договору), пред’являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності. строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору поставки між лізингодавцем і постачальником, або змінювати його умови (п.п. 3.4.2 договору).
Таким чином, уклавши договір фінансового лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007р. пунктом 2.6 договору сторони передбачили, що лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань постачальника та якості предмета лізингу.
До того ж, в пункті 3.4. договору передбачене право відповідача пред’являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, а також відмовитися від прийняття предмету лізингу.
Крім того, слід відмітити той факт, що між ЗАТ „Українські ковбаси” та ТОВ „ТПК „Лорд” укладено договір №142/Е від 21.02.2008р. на виготовлення та поставку товару, договір №224/М від 22.02.2008р. на виконання робіт по збиранню обладнання, раніше виготовленого та поставленого.
Статтею 808 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо, якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ „Українські ковбаси” неодноразово зверталося листами №14 від 16.01.2008р., №86 від 20.05.2008р., №71 від 07.04.2009р. та №75 від 08.04.2009р. до ТОВ „ТПК „Лорд”, в яких вказувало на недоліки поставленого обладнання та негайне усунення постачальником вказаних недоліків, однак, постачальник на вказані листи відповіді не надав, і, виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач з позовом до суду про стягнення збитків з ТОВ „ТПК „Лорд” не звертався, що не заперечується відповідачем та третьою особою.
Пунктом 3.4.1 договору передбачене право лізингоодержувача відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору та технічним умовам виробника, за умови письмового повідомлення лізингодавця.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, щодо відмови ТОВ АП „Українські ковбаси” від прийняття предмету лізингу, до того ж у листуванні лізингоодержувача з лізингодавцем та постачальником висувалися вимоги щодо усунення недоліків предмету лізингу.
За таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що лізингодавцем завдано збитків лізингоодержувачу у зв’язку з неналежним виконанням умов договору, оскільки вказані твердження є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи.
Також не приймаються до уваги колегії суддів посилання ТОВ АП „Українські ковбаси”, викладені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, про те, що в довідці Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від 24.11.2008р., яку складено за результатами зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались з ВАТ „НАК „Украгролізинг” у ЗАТ „Українські ковбаси” за період з 01.01.2005р. по 01.08.2008р., та в якій вказано, що в ході звірки виявлено, що зерносховище - СМВУ 110 К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, вартістю 2984000 грн., не було поставлене, проте лізингоодержувачем здійснювалися лізингові платежі, оскільки матеріалами справи спростовуються висновки, викладені у довідці Контрольно ревізійного управління в Миколаївській області.
Також ТОВ АП „Українські ковбаси” посилається на те, що у довідці Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області вказано, що у лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №№14-07-643-фл від 02.10.2007р. існує переплата.
Проте, наведене спростовується матеріалами справи, оскільки ТОВ АП „Українські ковбаси” платіжних доручень про сплату лізингових платежів згідно з додатком №2 до договору „Графік сплати лізингових платежів” до суду не надало.
При цьому умовами п. 4.3 договору фінансового лізингу передбачено обов’язок лізингоодержувача сплатити попередній лізинговий платіж, ВАТ „НАК „Украгролізинг” надало до суду докази оплати відповідачем вказаного попереднього платежу у розмірі 447600 грн. –попередній лізинговий платіж 15% в частині вартості предмету лізингу та 177548 грн. –попередній лізинговий платіж 7% в частині винагороди за передану техніку.
Вказані попередні лізингові платежі не включені до поточних лізингових платежів, що підтверджуються додатком №2 до договору „Графік сплати лізингових платежів”, а отже посилання відповідача на наявність переплати за договором фінансового лізингу від 02.10.2007р. спростовуються умовами договору та матеріалами справи.
Посилання ТОВ АП „Українські ковбаси” на неналежне виконання ВАТ „НАК „Украгролізинг” умов договору поставки №05-445/б, укладеного з ТОВ „ТПК „Лорд”, правомірно не прийняті господарським судом першої інстанції до уваги, оскільки між позивачем та відповідачем спір йде за договором фінансового лізингу, а не договором поставки.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Такі дані встановлюються на підставі письмових і речових доказів, висновками судових експертів.
В матеріалах справи наявний акт приймання передачі №10 від 09.11.2007р. підписаний сторонами та ТОВ „ТПК „Лорд”, скріплений печатками сторін та ТОВ „ТПК „Лорд”, відповідно до якого ТОВ „ТПК „Лорд” передало, а ЗАТ „Українські ковбаси” прийняло зерносховище СМВУ ПО К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, вартістю 2984000 грн., таким чином лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання по оплаті поточних лізингових платежів, передбачених п.п. 4.1 та 4.2 договору, між тим, матеріали справи свідчать, що ТОВ АП „Українські ковбаси” всупереч умовам п. 3.6 договору відмовилося в односторонньому порядку сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ АП „Українські ковбаси” не виконало зобов’язання по сплаті лізингових платежів за період з 09.05.2008р. по 07.10.2009р., у зв’язку з чим у лізингоодержувача перед лізингодавцем утворилася заборгованість в розмірі 951753,94 грн..
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „НАК „Украгролізинг” про стягнення з ТОВ АП „Українські ковбаси” заборгованості по лізинговим платежам у розмірі 951753,94 грн.
Також в уточненнях позовних вимог перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „НАК „Украгролізинг” просив господарський суд першої інстанції стягнути з ТОВ АП „Українські ковбаси” пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, передбачену п. 7.1 договору, у розмірі 97968,65 грн..
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Так п. 7.1 договору фінансового лізингу від 02.10.2007р. передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені за прострочення оплати лізингових платежів за період з 09.05.2008р. по 07.10.2009р. (арк. спр. 108-110 т. І), здійснений заступником прокурора, вказаний розрахунок є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже, господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 97968,65 грн..
В апеляційній скарзі ТОВ АП „Українські ковбаси” просило визнати недійсним п. 7 „Відповідальність сторін” договору фінансового лізингу від 02.10.2007р. №14-07-643 фл, посилаючись на те, що вказаний пункт договору порушує принцип пропорційності сторін за неналежне виконання умов договору, оскільки передбачає лише відповідальність відповідача за порушення зобов’язань за договором.
Апеляційним господарським судом відхилено заявлене клопотання відповідача, оскільки воно по суті є позовною вимогою, проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не було подано зустрічної позовної заяви про визнання недійсним вказаного пункту договору, а відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, в уточненнях позовних вимог перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „НАК „Украгролізинг” просив господарський суд першої інстанції стягнути з ТОВ АП „Українські ковбаси” відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 25979,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 86852,92 грн..
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних (арк. спр. 110-113 т. І), здійснених заступником прокурора, та вважає їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
За таких обставин, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ВАТ „НАК „Украгролізинг” про стягнення з ТОВ АП „Українські ковбаси” інфляційних втрат у розмірі 86852,92 грн. та 3% річних у сумі 25979,32 грн..
В апеляційній скарзі ТОВ АП „Українські ковбаси” просить зобов’язати ВАТ „НАК „Украгролізинг” виконати в натурі господарське зобов’язання по договору від 02.10.2007р. №14-07-643 фл і передати ТОВ АП „Українські ковбаси” предмет лізингу, передбачений додатком №1 до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу”.
Як вже зазначалося вище, ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки заявлене відповідачем клопотання по суті є позовною вимогою, а, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не було подано зустрічної позовної заяви про спонукання ВАТ „НАК „Украгролізинг” виконати зобов’язання за договором, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги ТОВ АП „Українські ковбаси” просило скасувати рішення господарського суду та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Вказана вимога скаржника також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не наділений такими повноваженнями.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ТОВ АП „Українські ковбаси” - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И ЛА:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010р. по справі №17/272/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: О. Т. Лавренюк
Суддя: Я.Ф. Савицький