ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" квітня 2010 р. Справа № 2/1320
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мазуренко Т.В. - представника за довіреністю від 10.10.2009р.,
Голубівського Г.К. - директора,
від відповідача: ОСОБА_3 - підприємця,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Жовтневе Лугинського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "15" жовтня 2009 р. по справі № 2/1320 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд", м.Житомир
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Жовтневе Лугинського району Житомирської області
про стягнення 10871,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2009р. задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (м.Житомир) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (смт.Жовтенве Лугинського району) про стягнення 10871,25 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3241,82грн. боргу, 2358,80грн. 45% штрафу, 1110,88грн. пені, 1383,10грн. 30% річних, 776,76грн. інфляційних, 108,71грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить зазначений судовий акт скасувати, а справу направити на новий розгляд на загальних підставах (а.с. 40).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що згідно договору ТОВ "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії поставляло ФОП ОСОБА_3 продукцію. ФОП ОСОБА_3 в рахунок боргу за договором передав ТОВ "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії запчастини на автомобілі ЗИЛ - 130 та ГАЗ-53 на загальну суму 5650,00грн.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2007 року між ТОВ "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії ТОВ "КСК-Інтертрейд" (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20683 (далі - договір) за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар - лікеро-горілчані вироби в асортименті, кількості і по ціні згідно накладних і оплатити його на умовах договору (а.с. 50-51).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що ціни на товари, продані на підставі договору, вказуються в накладній або рахунку. Сумою цього договору є сума всіх накладних, по яких товар відпускався покупцю в термін дії договору.
За п.3.2 договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом передоплати або з відстрочкою платежу, але не пізніше терміну зазначеного в накладній.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11834,99грн., що підтверджується видатковими накладними №ГЛВ-018516 від 12.12.2008р. на суму 6357,94грн., №ГЛВ-018515 від 12.12.2008р. на суму 2446,52,94грн., №ГЛВ-001240 від 02.02.2009р. на суму 3030,53грн. (а.с.11-13).
Строк оплати товару по видаткових накладній №ГЛВ-018516 від 12.12.2008р. та №ГЛВ-018515 від 12.12.2008р. - до 20.12.2008р., по видатковій накладній №ГЛВ-001240 від 02.02.2009р. - до 10.02.2009р.
Відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково у сумі 6593,26грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с. 14 - 15).
Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 5241,73грн.
За вказаних обставин, 20.08.2009р. ТОВ "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії ТОВ "КСК-Інтертрейд" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою від 23.07.2009р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 5241,78грн. боргу за поставлений товар, 2358,80грн. 45% штрафу, 1110,88грн. пені, 1383,10грн. 30% річних, 776,76грн. інфляційних втрат (а.с. 3).
Після подачі позову до суду, відповідач перерахував позивачу кошти в рахунок оплати боргу в сумі 1999,96грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №ГЛВ-014246 від 11.09.2009р. (а.с.27).
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1999,96грн. боргу судом першої інстанції правильно припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно бухгалтерської довідки позивача від 14.10.2009, станом на 14.10.2009 борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 3241,82грн. (а.с.26).
Відповідач не надав господарському суду доказів виконання грошового зобов'язання у сумі 3241,82грн.
Доводи відповідача про те, що в рахунок оплати боргу за договором він передав позивачу запчастини на автомобілі ЗИЛ - 130 та ГАЗ-53 на загальну суму 5650,00грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами (видатковою накладною на поставку запчастин, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, тощо).
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3241,82грн. (11834,99грн. - 6593,26грн. - 1999,96грн.) заборгованості є законною та обгрунтованою, а тому правильно задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.4 договору, сторони передбачили, що за несвоєчасну (неповну) оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю 30% річних від суми заборгованості.
За ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Перевіривши, наданий позивачем, розрахунок сум інфляційних втрат та 30% річних, колегія суддів приходить до висновку про його правильність (а.с. 16).
Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов'язання 1383,10грн. 30% річних, 776,76грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Виходячи зі змісту ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що за несвоєчасну (неповну) оплату товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (встановленої на момент прострочення платежу) за кожен день прострочення платежу.
Позивачем правильно, згідно приписів вищезазначених норм законодавства та умов договору, нараховано, а судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 1110,88грн. пені (а.с. 16 - розрахунок перевірений колегією суддів).
У відповідності до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктами 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну (неповну) оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити 45% штрафу від суми заборгованості.
Позивач правильно нарахував до стягнення з відповідача 2358,80грн. 45% штрафу, що задоволені судом першої інстанції без врахування приписів ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання слід об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегія суддів звертає увагу на співвідношення нарахованої до стягнення з відповідача неустойки (штраф - 2358,80грн., пеня - 1110,88грн., разом - 3469,68грн.) до розміру основної заборгованості, що існувала на день звернення позивача до суду - 5241,78грн. При цьому, після порушення провадження по справі відповідачем було сплачено 1999,96грн. боргу. Таким чином, на момент прийняття по справі рішення заборгованість відповідача за договором становила 3241,82грн., а загальна суму пред'явлених позивачем до стягнення штрафних санкцій (штраф та пеня) - 3469,68грн.
Колегія суддів вважає, що загальний розмір штрафних санкцій по відношенню до суми заборгованості (3469,68грн. : 3241,82грн.) є неспіврозмірним, а тому пред'явлений до стягнення з відповідача розмір штрафу слід зменшити з 2358,80грн. до 300,00грн.
Згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2009р. зміні в частині стягнення штрафу.
Керуючись п.3 ст.83, 101,103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Жовтневе Лугинського району Житомирської області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2009 року у справі №2/1320 змінити в частині стягнення штрафу.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (м.Вінниця, вул.А.Іванова,11; код 35200280) 3241,82грн. боргу, 300,00грн. штрафу, 1110,88грн. пені, 1383,10грн. 30% річних, 776,76грн. інфляційних, 108,71грн. витрат на оплату державного мита, 236,00грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
3. Вважати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Житомирської області №2/1320 від 13.11.2009р., виданий на виконання оскарженого рішення.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
5. Справу №2/1320 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя:
судді::
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.