ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 р. Справа № 11/247
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Майора Г.І.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Скок М.І., сільський голова,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: Сич Ю.М., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави прокуратури Житомирської області, посвідчення №52,
розглянувши апеляційне подання Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора
на ухвалу господарського суду Житомирської області
від "27" квітня 2010 р. у справі № 11/247 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради, с.Оліївка Житомирського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся", с.Оліївка Житомирського району
про стягнення 12 033, 86 грн. та розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р., -
ВСТАНОВИВ:
У порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради, звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся", 12 033 грн. 86 коп. заборгованості з орендної плати та про розірвання вказаного договору (а.с.4-5). Заборгованість в розмірі 12 033 грн. 86 коп. виникла внаслідок того, що відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, передбачену договором оренди землі від 20.09.2006р., станом на 15.01.2010р. виникла заборгованість в розмірі 12 033 грн. 86 коп.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.04.2010р. у справі №11/247 провадження у справі припинено на підставі ст.80 Господарського процесуального кодексу України (а.с.23). В ухвалі зазначається, що заборгованість, яку прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача, є податковим зобов'язанням, що підтверджується податковою декларацією відповідача орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік. Таким чином, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже спір не підлягає розгляду в господарських судах, тобто спір припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор з ухвалою місцевого господарського суду у справі №11/247 від 27.04.2010р. не погодився та звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду повністю (а.с.26-28).
Апеляційне подання обґрунтовує тим, що господарський суд Житомирської області прийшов до помилкового висновку про те, що заборгованість, яку просить стягнути прокурор є податковим зобов'язанням, а тому такий спір, на думку суду, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказує, що оскільки відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" не виконав умови саме господарського договору, так як не сплачує орендну плату і борг становить 12 033, 86 грн., то прокурор заявив позов в господарський суд. Таким чином, на думку прокурора, підставою позову є порушення права суб'єкта господарської діяльності на спірну земельну ділянку, а тому такий спір підвідомчий господарським судам. Ця позиція була відображена у пункті 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 27.06.2007р. №04-05/1, де визначено, що, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод, спори за участю господарюючих суб'єктів, що виникають із земельних відносин, підлягають розгляду в господарських судах. Зокрема, до спорів про право віднесені справи, пов'язані із захистом права власності або використання землею, стягненням заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, спори, предметом яких є право користування нею. Крім цього, однією з позовних вимог прокурора була вимога про розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р. і вирішення даного спору, відповідно до ст.12 ГПК України, віднесено до підвідомчості господарського суду, однак, суд рішення щодо цієї вимоги не прийняв.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційне подання та просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати повністю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.37) та його представник у судовому засіданні підтримали доводи апеляційного подання та просили її задовольнити: скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" відзив на апеляційне подання не надало, його представник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявний в матеріалах справи реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 02.07.2010р. (а.с.38-39).
Зважаючи на те, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу (апеляційне подання), ту обставину, що суд, належним чином повідомляючи Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся", вчиняв дії, спрямовані на надання йому можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у розгляді спору, але такою можливістю товариство не скористалась, а також, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи без письмового відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" на апеляційне подання та без участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши усні пояснення прокурора та представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційного подання, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі господарського суду Житомирської області від 27 квітня 2010 року висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати в частині припинення провадження у справі стосовно вимоги про розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р., а в решті ухвалу - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 20.09.2006р. між Оліївською сільською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" (орендарем) на підставі рішення 3 сесії Оліївської сільської ради 5 скликання від 25.07.2006р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, нормативної грошової оцінки та розміру втрат сільськогосподарського виробництва" було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.8-11), відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю в короткострокове платне володіння та користування земельну ділянку для будівництва торгівельно-складських приміщень, загальною площею 1,2 га, яка знаходиться в межах села Оліївки Житомирського району (п.1.1, 2.1 договору).
Вищевказаний договір було зареєстровано у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в державному реєстрі земель від 20.09.2006р. за №04062090011.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір укладено на 5 років з моменту державної реєстрації договору. Після закінчення строку даного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п.4.2 договору річна орендна плата за об'єкт оренди встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки та становить 12348,00грн. без ПДВ, що нараховується в порядку, визначеному законодавством. Обчислення розміру орендної плати за об'єкт оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Сплата податків і зборів за цим договором здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на відповідний рахунок УДК в Житомирській області (п.4.3 договору).
Згідно з п.4.7 договору розмір орендної плати переглядається в зв'язку з погіршенням стану об'єкту оренди не з вини орендаря, що підтверджено документами, зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру ставки земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляцій, та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 цієї ж статті).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 20.09.2006р. судова колегія вважає, що між сторонами виникли відносини найму.
Стаття 759 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює підвідомчість справ, господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Отже, між Оліївською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" у справі виник спір про розірвання договору оренди земельної ділянки, який відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам. Позови про розірвання договору є позовами про перетворення, які спрямовані на припинення правовідносин між сторонами, що відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України є одним із способів захисту цивільних прав і інтересів.
Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Житомирської області в частині припинення провадження у даній справі стосовно вимоги про розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р. слід скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та передати на розгляд до господарського суду Житомирської області.
Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся", 12 033 грн. 86 коп. заборгованості з орендної плати, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України (ч.2 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування").
Відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданої відповідачем 30.01.2009р. до ДПІ у Житомирському районі, орендна плата ТОВ "Добробут Полісся" за земельну ділянку у 2009 році становила 14 623, 19 грн. (а.с.7).
Крім того, наявність у відповідача податкового зобов'язання по договору оренди земельної ділянки підтверджується корінцями першої податкової вимоги від 06.11.2009р. №1/262/13240/10/24-0 та другої податкової вимоги від 15.01.2010р. №2/91 (а.с.14). Відповідно до корінця другої податкової вимоги №2/91, загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 15.01.2010р. становить 12 033, 86 грн.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов"язку подання щомісячних декларацій.
Отже, обов"язок розрахунку орендної плати чинним законодавством покладений саме на орендаря, а контроль правильності та своєчасності сплати орендної плати покладено на органи ДПІ і при цьому кошти, отримані як плата за оренду земельної ділянки, надходять на рахунок державного казначейства України і Оліївська сільська рада не має повноважень перевіряти правильність нарахування і надходження таких платежів.
Згідно підпункту 2.1.4 пункту 2.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Таким чином, позивачем у справах про стягнення плати за землю (земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) мають бути відповідні податкові органи, у даному випадку - Державна податкова інспекція у Житомирському районі, а не Оліївська сільська рада.
Справи за позовами податкових органів про стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), відносяться до справ адміністративної юрисдикції, виходячи з наступного.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, а саме:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
З огляду на викладене, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120).
Враховуючи вищевикладене, господарським судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут Полісся" 12 033 грн. 86 коп. заборгованості з орендної плати, яка є податковим боргом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне подання підлягає частковому задоволенню: ухвалу місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі стосовно вимоги про розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р. слід скасувати та направити справу для подальшого розгляду зазначеної вимоги, а в решті ухвалу господарського суду Житомирської області залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 27 квітня 2010 року у справі №11/247 скасувати в частині припинення провадження у справі стосовно вимоги про розірвання договору оренди землі від 20.09.2006р.
В решті ухвалу залишити без змін.
3. Справу №11/247 передати на розгляд до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Горшкова Н.Ф.
судді::
Майор Г.І.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу, 4 - прокурору, 5 - в наряд.