Справа № 1- 100/2010р.

В И Р О К

іменем України

    04 серпня 2010 року Н-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бараненка С.М.

    при секретарі Шкурат О.Г.

    з участю прокурора  Лугової О.М. та захисника підсудного адвоката ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Н-Сіверський справу про обвинувачення:

                                              ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   уродженця  с. Слобідка, Новгород-Сіверського

району, Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, не депутата, мешканця АДРЕСА_1, не одруженого, раніше не судимого, за місцем проживання характеризується позитивно,-у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 працюючи головою ліквідаційної комісії TOB «Грем’яч» с. Грем’яч Н-Сіверського району, 12 вересня 2008 року, незаконно без попередньої згоди  засновників даного товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив грошові кошти в сумі 5000 грн., належні TOB «Грем’яч», які перебували на рахунку даного товариства в Н-Сіверському відділенні «Ощадбанк», знявши дані кошти відповідно до грошового чеку ЛВ 5779836.

Також, ОСОБА_2, працюючи головою ліквідаційної комісії TOB «Грем’яч» с. Грем’яч Н-Сіверського району, незаконно без попередньої згоди засновників даного товариства, повторно, 25 вересня 2008 р., зловживаючи своїм службовим становищем привласнив грошові кошти в сумі 4800 грн., належні TOB «Грем’яч», які перебували на рахунку даного товариства в Н-Сіверському відділенні «Ощадбанк», знявши дані кошти відповідно до грошового чеку ЛВ 5779838.

Вище вказані грошові кошти в сумі 9800 грн., ОСОБА_2 витратив на власні потреби, в тому числі на придбання автомобіля «Москвич».

    Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину передбаченого  ст. 191 ч.3 КК України не визнав в повному обсязі і дав показання, що він дійсно знімав вказані кошти з рахунку, але він їх знімав в рахунок своєї заробітної плати. На даний час він частину документів втратив. На досудовому слідстві визнавав вину так-як були втрачені документи. В його обов”язки входило ліквідація товариства і він нарахував собі за рік , а саме з серпня 2008 року по січень 2009 року заробітну плату і отримав її  і вважав, що це законно. Кошти тоді міг зняти тільки він, його частка в статутному фонді ТОВ „Грем”яч” становила 56 %. За договором позики кошти він ще не повернув, на які цілі брав ці кошти він не пам”ятає. Він вказані кошти  не крав, його вина в тому, що він їх нарахував безграмотно. Просить суд його виправдати.

    Не зхважаючи на  повне не визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину  підсудним, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні  доказами.

    Свідок   ОСОБА_3  в судовому засіданні дала  показання,  що підсудний до них звертався, як клієнт банку. Подавав належним чином оформлені чеки і отримував кошти, сума була може чотири тисячи, а може й інша вона же не пам”ятає і скільки разів він знімав кошти вона також не пам”ятає. Це було десь півтора року назад. Тільки підсудний з того рахунку знімав кошти і більше ніхто.

    Свідок   ОСОБА_4   в судовому засіданні дав  показання, що він є співзасновником ТОВ „Грем”яч”. Підсудний йому говорив, що в нього 56 % статутного фонду і тому він має право одноособово приймати рішення і на свій розсуд. Але це не так, щоб одноособово приймати рішення, потрібно, щоб частка була більше 60% статуного фонду. Він випадково дізнався, що підсудний здав зерно і сам собі як директор у товариства позичав кошти. З того зерна, що було посіяно товариством і зібрано і перевезено підсудним на ХПП в м. Н-Сіверський ніхто не отримав ні копійки, людям це зерно не видавали. Були тільки раз загальні збори, коли підсудного обирали директором.  Визначали тільки склад ліквідаційної комісії ТОВ „Грем”яч”, про заробітну плату будь-кому тоді мова не йшла, але ОСОБА_2 сам собі визначив 950 грн. заробітної  плати, як голові ліквідаційної комісії. Кроме ОСОБА_2 ніхто не мав права знімати кошти з рахунку товариства.

    Свідок   ОСОБА_5 в судовому засіданні дав  показання, що він є співзасновником ТОВ „Грем”яч”. Зерно зібрали, але грошей нікуди не надійшло. Зерно в серпні 2008 року зібрав ТОВ „Грем”яч”, зерно виросло на землях пайовиків, але пайовики нічого не отримали.  Підсудний вирощене зерно здав на ХПП в м. Н-Сіверський , всього на 51 тис. гривень. Потім, так-як була заборгованість господарства перед податковою,  пропонували підсудному здати зерно, що на ХПП, але він сказав, що він не при справах  і що там зерна залишилось на 13 тис. гривень. На запитання, де поділись 38 тис. гривень, підсудний відповів, що то його, бо в нього 56 % статутного фонду.  Підсудний також одного разу приїхав до нього і каже, що потрібно господарство закривати і його поставили головою ліквідаційної комісії, але про заробітну плату ні голові ні іншим членам комісії не йшлося. Про все він дізнався, коли став головою ліквідаційної комісії після підсудного.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

    Вина підсудного також  підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме:

-   грошовим чеком № ЛВ 5779836 від 12 вересня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на господарчі цілі отримав п”ять тисяч гривень (а.с 7 ) ;

-   грошовим чеком № ЛВ 5779838 від 25 вересня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на господарчі потреби отримав 4800 грн. (а.с. 8 );

-   іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Даючи оцінку показанням підсудного ОСОБА_2 під час судово слідства, суд вважає, що повне не визнання своєї вини в скоєнні злочину передбаченого ст. 191 ч. 3  КК України і прохання суд його виправдати,  направлене на ухилення від відповідальності за скоєний злочин, так-як його показання спростовуються вище вказаними та  дослідженими в судовому засіданні доказами.

      Також підсудний на досудовому слідстві, під час допиту його в якості обвинуваченого та при пред”явленні обвинувачення за скоєння ним злочину передбаченого ст. 191 ч. 3  КК України повністю визнавав свою вину   /а.с. 65  / .              

Таким чином суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 на досудовому  слідстві давав послідовні показання, які викривають його у скоєнні злочину  передбаченого  ст. 191 ч.3 КК України.        

           Саме ці показання підсудного, суд вважає найбільш правдивими і об”єктивними, оскільки вони підтверджуються іншими доказами справи.

          Не  визнання своєї вини  в скоєнні злочину передбаченого ст. 191 ч.3  КК України на судовому слідстві підсудним ОСОБА_2 та прохання суд його виправдати, суд розцінює, як розуміння підсудним тяжкості скоєного злочину,  і в такій спосіб   уникнути відповідного покарання передбаченого КК України за скоєний злочин та не бажанням відшкодовувати завдані збитки в добровільному порядку.

Таким чином, наявні у справі докази, повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають підсудного у скоєнні інкримінованого йому злочину. Докази, покладені судом в обгрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.

         Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, Суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 191 ч. 3  КК України доведена повністю, його дії правильно кваліфіковано, як  привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно.

    При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом”якшують та обтяжують його відповідальність.

    До обставин, які згідно ст.66 КК України пом”якшують покарання підсудному суд відносить те, що підсудний позитивно характеризується за місцем проживання  та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

    Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудному  судом не встановлено, а обтяжуючу обставину, як повторність, що зазначена в обвинувальному висновку необхідно виключити, так-як повторність є кваліфікуючою ознакою ст. 191 ч.3 КК України і тому згідно ст. 67 ч.4 КК України суд не може її врахувати, як таку, що обтяжує покарання.

    З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цих законом санкцій, суд вважає з врахуванням     позитивної характеристики по місцю проживання, та те що раніше підсудний до кримінальної відповідальності не притягувався, що пом”якшують покарання та істотно  знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, з урахуванням особи винного, що  злочин скоїв вперше, суд вважає, що маються достатні підстави, при призначенні ОСОБА_2 покарання   по ст. 191 ч.3 КК України, застосувати ч. 1 ст.69 КК України та призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 191 ч.3 КК України, а саме  у виді обмеження волі строком на один рік та два місяці  з позбавленням права на один рік обіймати  посади, пов`язані з виконанням  організаційно-розпорядчих функцій, яке буде необхідне та достатнє для її виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

    Строк відбуття покарання  підсудного ОСОБА_2 рахувати у відповідності до ст. 58 Кримінально – виконавчого Кодексу України.

    Міру запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити обрану – підписку про невиїзд.

        Цивільний позов, речові доказа  та судові витрати по справі відсутні.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

    ОСОБА_2  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч.3 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 ч.1 КК України   у виді обмеження волі строком на одирік та два місяці  з позбавленням права на один рік обіймати  посади, пов`язані з виконанням  організаційно-розпорядчих функцій.

     Строк відбуття покарання  підсудного ОСОБА_2 рахувати у відповідності до ст. 58 Кримінально – виконавчого Кодексу України.

    Міру запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити обрану – підписку про невиїзд.

    Вирок протягом 15 діб з дня прголошення може бути оскаржений в апеляційний суд Чернігівської області через Н-Сіверський районний суд.

    Суддя:                                     С.М. Бараненко