ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2010 р.                                                            Справа № 66/236-10

вх. № 5572/1-66

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Михайлицкая А.Ю.  відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Бізнес - Центр" "Лідер Клас", м. Харків

до  ФОП Хашемі ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 6970,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "Бізнес - Центр" "Лідер Клас", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду з позовом щодо стягнення з ФОП Хашемі ОСОБА_2, м. Харків (відповідач), основного боргу за договором зберігання майна №С-О510 від 31.12.2008 року у розмірі 1967,26 грн., 4869,78 грн. сума заборгованості за час фактичного зберігання, 100,16 інфляційних збитків, 8,68 грн. пені, 24,59 грн. 3% річних, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2010 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі, призначено її  розгляд на 07 липня 2010 року о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 липня 2010 року розгляд справи було відкладено на 27 липня 2010 року о 11:30.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позивач надав витребувані попередньою ухвалою суду документи, які судом долучаються до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив наступне.

31 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання майна №С-О510 (далі - Договір).

Згідно п.1.1. ст. 1 Договору позивач зобов'язався зберігати майно, яке передавалося йому відповідачем на зберігання і повертати таке майно відповідачу у схоронності.

31 грудня 2008 року згідно акту прийому-передачі, на виконання умов договору, відповідачем було передано позивачу майно на зберігання, згідно переліку вказаного в Додатку №2 до Договору.

Згідно з п. 3.2. ст. 3 Договору розмір плати за зберігання в неопалювальний період визначається у розмірі 1,50 грн., в т.ч. ПДВ за одне палето-місце (1200/800/1100) за одну добу.

Відповідно до п. 3.4. ст. 3 Договору вартість логістичних послуг визначається згідно затвердженого прайс-листа на відповідні послуги.

Згідно п. 3.7. ст. 3 Договору  оплата за надані послуги зберігання та логістичні послуги має здійснюватись відповідачем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним Договором виконував не належним чином, а саме: надані позивачем послуги щодо зберігання майна та логістичні послуги були ним оплачені частково за період до 31.10.2009 року. Як свідчать матеріали справи з 01.11.2009 року і на момент подання позову до суду відповідач оплату за надані послуги не здійснював. В зв'язку з чим заборгованість відповідача за отримані послуги збергіання та логістичні послугина момент розгляду справи по суті становить 1967,26 грн.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 946  ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем, хоча мав таку можливість.

Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем у сумі 1967,26 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Пунктом 3.6. ст. 3 Договору плата за зберігання стягається за весь фактичний строк зберігання кожної партії майна.

Відповідно п. 7.2. ст. 7 Договору строк дії договору зберігання закінчився 31.12.2009 року.

Всупереч статті 948 Цивільного кодексу України відповідач не продовжив строк дії договору зберігання та станом на 01.06.2010 року не забрав надане на зберігання майно.

Позивачем рекомендованим листом вих. №142 від 11.06.2010 року на адресу відповідача була направлена вимога про оплату заборгованості за час фактичного зберігання, на який позивачем відповіді отримано не було.

Згідно розрахунку позивача вартість наданих послуг за весь фактичний час зберігання після закінчення дії договору, а саме з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року, складає 4 869,78 грн., яка є нормативно та документально обґрунтованою, не спростована відповідачем тому підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно  від відшкодування збитків.

Пунктом 3.8. ст. 3 Договору передбачено, що у випадку невиконання умов і строків оплати, встановлені договором, відповідач сплачує пеню у розмірі 10 (десяти) відсотків від облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день просрочки.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 8,68 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 100,16 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 24,59 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хашемі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1, Св-во держ. реєстрації від 15.05.2006 р. № НОМЕР_2, Св- во про сплату єдиного податку Серія НОМЕР_3, відпомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «БІЗНЕС-ЦЕНТР «ЛІДЕР КЛАС» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, Код ЄДРПОУ 32951162, р/р 260087702045, в Харківській філії ПАТ "КРЕДИТПРОМБАНК", м. Харків, МФО 350727, ОКПО 32951162) 1967 грн. 26 коп. основного боргу, 4869 грн. 78 коп. заборгованості за час фактичного зберігання, 100 грн.16 коп.  інфляційних нарахувань, 8 грн. 68 коп. пені, 24 грн. 59 коп. три відсотки річних, 102,00 грн. держаного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                             

Повний текст рішення підписано 30.07.2010 року.