Справа № 22ц-4800/2009
Головуючий у 1 інстанції Федченко В.М.
Категорія - 44
Доповідач Ігнатова Л.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Червинвької М.Є., суддів: Ігнатової Л.Є., Барсукової О.І., при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 25 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - Амвросіївського районного відділу ГУ МВС України Донецької області про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи з боку позивачки без самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спірний будинок, визнання права власності на 1/2 частину спірного будинку та земельної ділянки, -
установив:
У березні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим будинком АДРЕСА_1
В подальшому позивачка вточнила позовні вимоги ( а.с. 105) і просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим будинком № 6 за вказаною адресою.
Посилалась на те, що вона на праві особистої власності має жилий будинок № 6, розташований по АДРЕСА_1. Крім неї в цьому будинку зареєстрований її син ОСОБА_5, а також його колишня дружина - ОСОБА_1, з якою він у
2006 році розірвав шлюб та два їх сини: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Більше двох років відповідачі: невістка ОСОБА_1 та два онуки у її будинку не проживають. З 2006 року жодного разу не з»являлися у її будинку. їй відомо, що ОСОБА_1 має іншу сім»ю, у неї є свій будинок у с Федорівка, де вона проживає зі своїми дітьми.
Просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим будинком № 6 за вказаною вище адресою та зняти їх з реєстрації.
У травні 2008 року з зустрічним позовом звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1; визнання за нею права власності на 1/2 частину цього будинку та про розподіл будинку і земельної ділянки.
Посилалась на те, що з 1983 року по 2006 роки перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від цього шлюбу мають трьох дітей.
Після реєстрації шлюбу за згодою бабусі відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_6 поселилися та зареєструвалися в буд. № 6 за вказаною вище адресою.
Також за згодою ОСОБА_6 на належній їй земельній ділянці, з чоловіком за власні кошти за період з березня 1990 року по грудень 1991 року побудували жилий будинок за № 6-а та стали в ньому мешкати. Свідоцтва про право власності на цей будинок вони не отримали.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла.
їй відомо, що 10.04.1991 року ОСОБА_6 подарувала будинок № 6 ОСОБА_2 і остання перейшла жити у цей будинок. Вона ж зі своєю сім»єю продовжувала проживати АДРЕСА_1
Обидва будинки розташовані на одній земельній ділянці. У теперішній час їй стало відомо, що у 2006 році відповідачка ОСОБА_2 також отримала свідоцтво про право власності і на буд. № 6-а, який фактично був збудований нею з колишнім чоловіком за спільні кошти. Відповідачка ОСОБА_2 у будівництві буд. № 6-а не приймала участі і не користувалася ним. Після отримання в подарунок буд. № 6, ОСОБА_2 визнавала за нею та за своїм сином ОСОБА_5 право власності на буд. № 6-а. Однак у 2006 році ОСОБА_2 таємно від неї та свого сина оформила права власності на спірний будинок.
Вважає, що вона та її колишній чоловік - ОСОБА_5 мають право на будинок № 6-а у рівних частках, оскільки збудували його у двох на спільні кошти та проживали у ньому понад 15 років.
Просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на буд № 6-а, визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку, виділити їй 1/2 частину спірного будинку в натурі та 1/2 частину земельної ділянки, а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.
Рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 25 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, такими, що втратили право
користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: Амвросіївський район с Федорівка, вул. Октябрська, буд. № 6.
ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спірний будинок, визнання права власності на 1/2 частину спірного будинку та земельної ділянки - відмовлено.
ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду. Ставить питання про скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення з»явившихся сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки суду в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок № 6-а, розташований по АДРЕСА_1, визнання права власності на 1/2 частину цього будинку та земельної ділянки є обґрунтованими, відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що остання не надала доказів того, що вона набула права власності на цей будинок. Цей висновок суду є правильним.
Як вбачається із матеріалів справи, і ці обставини підтвердила ОСОБА_1 в суді першої інстанції і в апеляційної інстанції, що мати ОСОБА_2 -ОСОБА_6 отримала видане виконкомом Амвросіївської районної ради народних депутатів свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок № 6, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який було побудовано до 1917 року.
За рішенням Зеленівської сільської ради № 4 від 22.02.1990 року ОСОБА_6 отримала дозвіл і на будівництво індивідуального житлового будинку у с Федорівка на земельній ділянці за зазначеною вище адресою. Станом на квітень 1991 року цей будинок був готовий на 79% і йому було привласнено № 6-а.
20.04.1991 року ОСОБА_6 подарувала обидва будинки своєї доньки ОСОБА_2 (а. с. 88) і цей договір дарування ОСОБА_1 не оскаржує.
Згідно свідоцтвам, про право власності на нерухоме майно, виданих виконкомом Зеленівської сільської ради 31.07.2006 року, ОСОБА_2 є власницею будинків № 6 та № 6-а, що розташовані на земельній ділянці, площею 0, 39 га по АДРЕСА_1 (а.с.84-85).
Доводи ОСОБА_1, що вона приймала безпосередню участь у будівництві спірного будинку за № 6-а, і що вона для цих цілей з колишнім чоловіком за особисті кошти придбали будівельні матеріали і що тільки вона з чоловіком удвох будували цей будинок, а тому вона з ним набула право власності на цей будинок, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», у приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, збудовані на виділеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини.
Оскільки земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину в приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
У даному випадку, у відповідності до наведених роз»яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо б ОСОБА_1 й приймала участь у будівництві спірного будинку, однак це не створювало б для неї права приватної власності на цей будинок. До того ж ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона з ОСОБА_6 уклала договір про створення сумісної власності на спірний будинок.
А тому, за таких підстав у ОСОБА_1 не виникає і права визнавати частково недійсним свідоцтва про права власності на спірний будинок, визнавати за нею права власності на 1/2 частину цього будинку та про виділення їй 1/2 частини спірного будинку.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй в задоволенні цих позовних вимог.
Також, судом були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 і про розподіл земельної ділянки, на якій розташований спірний буд. № 6-а та про виділення їй 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування цього будинку.
Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд виходив із того, що власником земельної ділянки, на 1/2 частини якої претендує ОСОБА_1, є Зеленівська сільська рада.
Такий висновок суду є правильним і підтверджується матеріалами справи.
З довідки Зеленівської сільської ради від 04.03.2009 року за № 10 вбачається, що власником земельної ділянки, на якому розташовані два домоволодіння № 6 та № 6-а по АДРЕСА_1, оскільки ця ділянка не приватизована, (а.с.108)
Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що в спірному будинку № 6 з 17 грудня 1996 року прописана ОСОБА_1 (а.с.33, 51), ОСОБА_7- з 29.09.2004 року, ОСОБА_8- з 11.01.2001 року (а.с.139-142) як члени сім»ї власника цього будинку.
Однак відповідачі у цьому будинку не проживають у з 2006 року і продовжують бути зареєстровані в ньому.
Зазначена обставина перешкоджає позивачки ОСОБА_2 вільно розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
Тому суд у відповідності до вимог ст. ст. 109, 150 ЖК України та ст. 319 ЦК України, визнав відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 звернулася із позовом до відповідачів: ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим будинком № 6 по АДРЕСА_1, посилаючись на вимоги, передбачені ст., ст. 71, 72 ЖК України, оскільки останні не проживають у спірному будинку з вересня 2006 року без поважних причин і витрати по обслуговуванню будинку несе лише вона (ОСОБА_2.).
Однак суд ухвалюючи рішення в цій частині не навів жодного доказу відносно вимог передбачених ст. 71 ЖК України. А вирішуючи цей спір, застосував норми закону, а саме: ст., ст. 109, 150 ЖК України та ст. 319 ЦК України на які ОСОБА_2 не посилалася у своєму позові і не ставила питання про виселення позивачів зі свого будинку. Тобто суд першої' інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 дійсно є власником будинку № 6 по вул. Октябрській у с Федорівка Амвросіївського району. Цей факт підтверджується договором дарування від 20.04.1991 року (а.с.88), рішенням виконавчого комітету Зеленівської сільської ради від 21.06.2006 року за № 12 про оформлення право власності ОСОБА_2 на 2 житлові будинки за № 6 і за № 6-а по зазначеному вище адресу (а.с.52) та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 31.06.2006 року, відповідно до якого, власником буд. АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 (а.с.84).
30.09.1983 року між відповідачкою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був зареєстрований шлюб.
У 1996 році ОСОБА_1 була прописана в цьому будинку, а в подальшому і їх діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які проживали у цьому будинку.
У 2006 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 був розірваний.
ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку № 6, розташованому по АДРЕСА_1 Донецької області - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.