ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" квітня 2010 р.Справа № 9/3-328
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство "Кристал", вул. Червонофлотська, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36014
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про cтягнення заборгованості в сумі 7 100 грн.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство "Кристал", вул. Червонофлотська, 29, м. Полтава, Полтавська область звернувся 02.03.2010р. (вх.№0386 згідно штампу канцелярії суду) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7100 грн.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : видаткових накладних №№ КР-0007935 від 05.12.2007р., КР-0008222 від 19.12.2007р.; Претензії - вимоги б/н, б/д з поштовими квитанціями, Договору на постачання продукції №Т-0005 від 11.06.2007 року, податкових накладних №08073 від 19.12.2007р. та №07735 від 06.12.2007р., копією гарантійного листа №Т250214 від 25.02.2008р. та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.03.2010р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України на 01.04.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача, на 16.04.2010р., та оголошувалась перерва в засіданні до 20.04.2010р.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та згідно заяви від 18.03.2010р. представив суду податкові накладні №08073 від 19.12.2007р., №07735 від 05.12.2007р. Крім того, клопотанням від 16.04.2010р. долучив до матеріалів справи копії квитанцій до прибуткового касового ордеру та копії платіжних доручень, які підтверджують суму часткової сплати боргу відповідачем. Також, позивач стверджує, що неодноразові спроби вирішити спір в досудовому порядку відповідач залишив без реагування, а заявлену до стягнення суму боргу не сплатив.
Представник відповідача в судових засіданнях та згідно із заяв від 04.04.2010р. та від 16.04.2010р. позовні вимоги визнає частково в сумі 5482,82 грн., зокрема, стверджує, що в результаті проведеної звірки розрахунків встановлено певні розбіжності, які впливають на стан взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем. Згідно доводів відповідача, позивачем при обрахунку суми заборгованості не включено платежі від 19.07.2007р. на суму 1585 грн., від 19.09.2007р. на суму 3851 грн. та від 31.10.2007р. на суму 3300 грн., а також прихідна накладна від 19.09.2007р. в сумі 2850,92 грн.
Крім того, від відповідача в порядку статті 83 ГПК України надійшло клопотання про надання відстрочки виконання рішення на 6- ть місяців з моменту оголошення рішення. Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив та вважає його безпідставним.
Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору №Т –0005 (на постачання продукції) від 11.06.2007р., згідно якої Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю товар (продукти харчування), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався отримати цей товар та оплатити його вартість протягом 21-го дня. (п.6.1 Договору).
Як стверджує позивач, вказані зобов’язання відповідно до зазначеного договору ним було виконано належним чином, Зокрема поставлено товар відповідачу в період з 04.07.2007р. по 19.12.2007р. Однак, зобов’язання щодо погашення заборгованості за одержаний товар відповідач виконав частково, а саме неоплаченими залишились наступні видаткові накладні: №РН КР –0007935 від 05.12.2007р. поставка на суму 5085,00 грн. –(непроплачений залишок 1662,20 грн.) та №РН КР –0008222 від 19.12.2007р. на суму 5437,80 грн. ( не проплачено).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГПК України).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.1. Договору №Т –0005 оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 21 календарного дня з моменту отримання покупцем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.
Як вбачається з представлених доказів, відповідачем здійснено частково оплату товару отриманого ним згідно накладних № РН КР – 0007935 від 05.12.2007р. поставка на суму 5085,00 грн. –та №РН КР –0008222 від 19.12.2007р. на суму 5437,80 грн. зазначене, зокрема, підтверджується наданими з боку позивача копіями платіжними документами.
Крім того позивач вказує на те, що ним на адресу Відповідача було надіслано претензію з вимогою погасити заборгованість у тижневий термін, на що Відповідач Гарантійним листом від 25.02.2008р. № T250214 повідомляв про проведення реструктуризації боргу за поставлену продукцію, та зобов’язався погашати заборгованість в сумі 9211,26 грн. поетапно з квітня 2008р., однак, оплату протермінованого основного боргу в зазначений строк не провів.
Відповідач визнаючи частково суму боргу, стверджує, що позивачем не включено платежів від 19.07.2007р. на суму 1585 грн. від 19.09.2007р. на суму 3851 грн. та від 31.10.2007р. на суму 3300 грн. а також по прихідній накладній від 19.09.2007р. в сумі 2850,92грн. При цьому, як докази що підтверджують його твердження надав суду відповідні платіжні документи. В свою чергу з боку позивача зазначені факти проплати заперечено.
Розглянувши докази подані відповідачем та заперечення позивача щодо не врахованих Позивачем платежів, здійснених відповідачем на виконання умов договору та представлені в доказ цього копії видаткових касових ордерів від 29.08.2007р. № 628 про сплату 2300грн., від 19.09.2007р. № 643 про сплату 3851,00 грн., заявки про переказ від 19.07.2007р. на суму 1585 грн., суд вважає, що відсутні підстави вважати зазначені докази належними в підтвердження оплати за отриманий товар згідно накладних від 05.12.2007р. та 19.12.2007р., на підставі Договору від 11.06.2007р. №Т –0005 (на постачання продукції) з огляду на наступне.
Так, одержувачем платежів у представленій заявці про переказ від 19.07.2007р. на суму 1585 грн. вказано фізичну особу ОСОБА_3, а у видаткових касових ордерах від 29.08.2007р. № 628 від 19.09.2007р. № 643, як стверджує відповідач ОСОБА_4. Проте, суду не надано докази, що зазначені особи були уповноваженні у вказаний період отримувати дані платежі від імені ТОВ БП "Кристал" на виконання Договору від 11.06.2007р. №Т –0005. Зазначений факт, також, категорично заперечується і представником позивача.
Крім того, у вказаних документах, зокрема, у видатковому касовому ордері від 19.09.2007р. №643 про сплату 3851,00грн. не вказано взагалі ініціалів особи, що отримала платіж.
Також, у заявці про переказ від 19.07.2007р. на суму 1585 грн. відсутні будь-які посилання на Договір від 11.06.2007р. №Т –0005, а тому у суду відсутні підстави вважати, що зазначений платіж здійснено відповідачем на виконання умов цього Договору.
Одночасно мають місце заперечення відповідача про невраховані окремі платежі не підкріплені належними документами, які це підтверджують. Зокрема, суду не представлено, як доказ будь-якого платіжного документа, в підтвердження платежу від 31.10.2007р. на суму 3300грн., на який посилається відповідач. При цьому, має місце невідповідність і реквізитів зазначеного документа, які вказуються відповідачем, зокрема, в акті звірки він зазначає, що це ВКО № Т-00000220 від 31.10.2007р. Поряд з цим до заяви від 16.04.2010р. долучено копію видаткової накладної №КР-0007076 від 29.10.2007р., яка фактично підтверджує отримання товару підприємцем ОСОБА_1 на суму 2965,18 грн., але не є доказом сплати відповідачем боргу. Також, посилаючись у заяві від 01.04.2010р., як на доказ сплати боргу - прихідну накладну від 19.09.2007р. на суму 2850,92 грн., відповідач такої суду не надав.
Поряд з цим, суд також звертає увагу на невідповідність дати складання 29.08.2007р. Видаткового касового ордеру №628 даті отримання платежу 29.07.2007р. ОСОБА_4 сумі 2300грн.
А тому суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про виконання ним своїх зобов’язань за договором та спростовували твердження позивача про те, що, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, в зв’язку з чим заборгованість Боржника перед Кредитором за поставлений товар, з врахуванням часткової сплати, станом на час розгляду спору, становить 7100 грн. 00 коп., що частково підтверджено самим представником Відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог ст.193 України.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив). Доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство "Кристал", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 7100 грн. 00 коп. боргу.
Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення на 6-ть місяців з моменту оголошення рішення суду з метою надання додаткового часу для повного розрахунку перед ТОВ БП "Кристал" суд відхиляє його з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 Роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996 № 02-5/333).
Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач посилається на важке матеріальне становище, так як відповідач на сьогоднішній день безробітний.
Проте, як вбачається з довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.03.2010р. № 1126/02-2 від 25.03.2010р. № 807316, наданих суду станом на час розгляду справи, відповідач - ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. При цьому, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач підприємницьку діяльність в даний час не здійснює.
В силу ж статей 42,44 ГК України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, і основою підприємництва, зокрема, є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відстрочки виконання рішення з підстав зазначених відповідачем.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі. Разом з тим, надмірно сплачене державне мито в сумі 6,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету в порядку ст. 47 ГПК України позивачу у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 43, 33, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1):
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство "Кристал", вул. Червонофлотська, 29, м. Полтава, Полтавська область (ідент. код 13944286) –7 100 (сім тисяч сто) грн., 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Багатопрофільне підприємство "Кристал", вул. Червонофлотська, 29, м. Полтава, Полтавська область (ідент. код 13944286) з Державного бюджету України 6,00 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №3170 від 24.11.2009року.
Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 26 квітня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя