ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
19 липня 2010 року справа № 5020-9/078
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд.67, кв. 23)
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про повернення майна та стягнення 36879,93 грн.,
суддя Рибіна С. А.
За участю представників:
позивача –Новічихін Богдан Васильович, довіреність б/н від 25.05.2010;
відповідача - не з’явився.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс” (далі –ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі –ФОП ОСОБА_2.) про повернення майна та стягнення 36879,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем - ФОП ОСОБА_2 договірних зобов’язань, норм Цивільного кодексу України. Доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).
Ухвалою суду від 19.05.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/078.
Позивач в процесі розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги, в останній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 31367,36 грн., з яких: основний борг - 25600,00 грн., пеня –497,97 грн., 3% річних –149,39 грн., штраф - 5120,00 грн. (а.с.59-60, 61)
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресами, зазначеними у позові та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.53-54, 65-67).
Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.2009 між ТОВ ТОВ „Бест Трейд Сервіс Плюс” (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (суборендар), був укладений договір суборенди (далі –Договір) (а.с.9-14).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору орендодавець зобов’язується передати суборендарю в строкове платне користування обладнання (Предмет оренди), найменування, модель, серійний номер, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого вказані в Специфікації (додаток №1 до договору). Загальна договірна вартість Предмету оренди складає 276000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 46000,02 грн. (а.с.16).
Передача Предмета оренди суборендарю та його повернення орендодавцю оформлюється актом прийому - передачі (пункт 4.1 Договору).
Вказане майно передано відповідачу за актом прийому-передачі від 01.03.2009 (а.с.18).
Згідно пункту 3.1 Договору орендні платежі нараховуються до першого числа кожного місяця за користування Предметом оренди в попередньому місяці. За користування Предметом оренди суборендар щомісячно до п’ятого числа включно місяця, наступного за місяцем експлуатації Предмета оренди, сплачує орендодавцю орендні платежі в розмірі 4350,00 грн., в тому числі ПДВ - 870,00 грн.
Позивач зобов’язання щодо виконання умов договору виконав в повному обсязі, відповідач, в свою чергу, з квітня 2009 року припинив належним чином сплачувати орендну плату за користування отриманим в суборенду обладнанням.
Відповідно до пункту 7.10 Договору, орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити цей Договір, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад 20 (двадцять) календарних днів.
У разі припинення договору суборендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів сплатити орендодавцю всі належні до сплати платежі та повернути обладнання (пункт 7.11 Договору).
Так, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою про сплату боргу в розмірі 30099,00 грн. і повернення обладнання (а.с.19).
Однак, об’єкт суборенди відповідачем не повернутий, сума боргу не сплачена.
Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.03.2009 про суборенду обладнання для виготовлення гарячих напоїв, нарахування штрафних санкцій та повернення майна.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі відповідно до уточнень, в розмірі 25600,00 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він містить певні недоліки, а саме: суми нараховані позивачем за березень, квітень, вересень, жовтень та листопад 2009 року менші, ніж передбачені умовами договору.
Таким чином, заявлена позивачем сума менша, ніж та, що підлягає стягненню за договором.
У відповідності до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:
- визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;
- виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;
- зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
- стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;
- стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;
- відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Даний перелік є вичерпним.
Із зазначеної норми та інших норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що при винесенні рішення суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та позовних вимог не передбачена статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, тому суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або саме позовних вимог змінити їх на власний розсуд.
Позивач заявив до стягнення основний борг в розмірі 25600,00 грн.
На підставі вищевикладеного, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Додатково позивач просить стягнути з відповідача згідно уточнених позовних вимог пеню в розмірі 497,97 грн. та штраф в розмірі 5120,00 грн.
Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасне внесення платежів суборендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період наявності заборгованості, за кожний день прострочення, починаючі від дня наступного за днем кінцевого строку оплати, я також штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.
Період нарахування неустойки (пені, штрафу) за невиконання, неналежне виконання зобов’язань не повинен перевищувати 1 календарних рік від дня коли зобов’язання повинно було бути виконано (пункт 7.4 Договору).
Пеня згідно уточненому розрахунку позивача складає 497,97 грн., розрахована за період з 26.02.2010 по 07.05.2010 та штраф в розмірі 5120,00 грн. Розрахунки перевірені судом, здійснені з урахуванням вищезазначених норм та умов договору, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Згідно пункту 7.5 Договору суборенди за порушення зобов’язань, передбачених даним Договором, винна сторона сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами.
На підставі вищевикладеного, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості 3% річних у сумі 149,39 грн. за період з 26.02.2010 по 07.05.2010 такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить повернути орендоване майно.
Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суд встановив, що договір від 01.03.2009 не розірваний а ні за згодою сторін, а ні в судовому порядку.
Статтею 525 цього Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 7.10 Договору, орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити цей Договір, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад 20 (двадцять) календарних днів.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (статті 782 Цивільного кодексу України).
Так, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою про сплату боргу в розмірі 30099,00 грн. і повернення обладнання (а.с.19). Але доказів отримання відповідачем зазначеного листа позивачем не надано.
Згідно вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів тих обставин, на які він посилався, а саме: у позивача відсутні докази одержання відповідачем повідомлення позивача про дострокове розірвання договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір не є розірваним в односторонньому порядку, тому визнає вимоги позивача в частині повернення майна такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно в розмірі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Трейд Сервіс Плюс” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд.67, кв. 23, р/р НОМЕР_2 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 31799,03 грн., з яких: основний борг - 25600,00 грн., пеня –497,97 грн., 3% річних –149,39 грн., штраф - 5120,00 грн., витрати по сплаті державного мита –313,67 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позову відмовити.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 26.07.2010.